Соклаков, МаксимМаксимСоклаков2025-11-202025-11-202025Soklakov M. Social media platforms as discursive environments in the context of Russo-Ukrainian war. Українські культурологічні студії. 2025. № 1 (16). С. 30-36.УДК 316.77:008+81'42https://doi.org/10.17721/UCS.2025.1(16).04https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/8707Background. Social media platforms have become primary channels of media consumption and key battlegrounds for information warfare. Their socio-technical affordances democratize cultural production–fueling new forms of expression, political mobilization, and even participation in military operations-while also enabling large-scale propaganda, cultural influence, and historical documentation on both sides of the Russo-Ukrainian frontline. Operating beyond state control, these platforms serve not only tactical communication needs but also broader processes of identity-building, cultural resistance, and the preservation of collective memory. Intensified by the protracted conflict and ongoing mediatization trends, this unique digital landscape demands urgent socio-humanitarian analysis. Methods. This study employs a multi-method design to explore cultural production and discursive practices during the Russo-Ukrainian War. We mapped social media affordances via media-studies frameworks; harvested public posts, metadata, hashtags, and profiles using OSINT; and conducted informal content analysis. Narrative and critical discourse analyses revealed story arcs and ideological strategies, while memory and spatial analyses examined commemorative posts and symbolic redefinitions of urban spaces. Results. The Russo-Ukrainian war is highly mediatized, with smartphones and social media turning civilians into active participants. These platforms enable content creation, OSINT, propaganda, and resistance, reshaping cultural practices and information flows. In occupied areas, competing media narratives emerge-occupation channels seek to legitimize control, while grassroots resistance documents realities and reinforces Ukrainian identity. Social media becomes both a battlefield and an archive of war. Conclusions. Social media platforms shape the digital image of the city through the production of everyday content. Media content is used for cultural influence and to establish control over the newly formed digital public sphere. The publication of digital content is, in essence, a process of cultural production in social media. Therefore, social media constitute a valuable source for research, as they allow us to study the transformations that occur during the occupation, as well as to predict the development of reintegration policies.Вступ . Соціальні медіа-платформи стали основними каналами медіа-споживання та основним полем битви для інформаційної війни. Їхні соціально-технічні можливості демократизують культурне виробництво, підживлюючи нові форми вираження, політичну мобілізацію та навіть участь у військових операціях, а також уможливлюючи масштабну пропаганду, культурний вплив та історичну документацію по обидва боки російсько-українського фронту. Діючи поза державним контролем, ці платформи обслуговують не лише потреби тактичної комунікації, але й ширші процеси формування ідентичності, культурного опору та збереження колективної пам'яті. Посилений затяжним конфліктом та постійними тенденціями медіатизації, цей унікальний цифровий ландшафт вимагає термінового соціально-гуманітарного аналізу. Методи . Це дослідження використовує багатометодний дизайн для вивчення культурного виробництва та дискурсивних практик під час російсько-української війни. Ми картографували можливості соціальних мереж за допомогою медіа-досліджень; зібрали публічні публікації, метадані, хештеги та профілі за допомогою OSINT; а також провели неформальний контент-аналіз. Наративний та критичний дискурс-аналіз виявив сюжетні арки та ідеологічні стратегії, тоді як аналіз пам'яті та просторовий аналіз досліджували пам'ятні пости та символічне переосмислення міських просторів. Результати . Російсько-українська війна дуже медіатизована, завдяки смартфонам і соцмережам, які перетворюють мирних жителів на активних учасників. Ці платформи дозволяють створювати контент, проводити OSINT-розслідування, пропаганду та чинити опір, змінюючи культурні практики та інформаційні потоки. На окупованих територіях виникають конкуруючі медіа-наративи – окупаційні канали прагнуть легітимізувати контроль, тоді як низовий опір документує реалії та зміцнює українську ідентичність. Соціальні мережі стають одночасно полем бою та архівом війни. Висновки . Соціальні медіа-платформи формують цифровий образ міста через виробництво повсякденного контенту. Медіаконтент використовується для культурного впливу та встановлення контролю над новоствореною цифровою публічною сферою. Публікація цифрового контенту, по суті, є процесом культурного виробництва в соціальних мережах. Таким чином, соціальні медіа є цінним джерелом для досліджень, оскільки вони дозволяють нам вивчати трансформації, які відбуваються під час окупації, а також прогнозувати розвиток політики реінтеграції.ensocial mediadiscoursemediatizationinformation warfarecivil societytemporarily occupied territories of Ukrainedigital public sphereсоціальні медіадискурсмедіатизаціяінформаційна війнагромадянське суспільствотимчасово окуповані території Україницифрова публічна сфераСтаття