Буцикіна, Євгенія ОлександрівнаЄвгенія ОлександрівнаБуцикіна2026-01-022026-01-022024Butsykina Y. Vernacular garden as urban landscape element (сomparative analysis of Kyiv and Prešov cases). Українські культурологічні студії. 2024. № 1 (14). С. 60-65.УДК 304.444:392:394https://doi.org/10.17721/UCS.2024.1(14).09https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/9328Background. The aim of the paper is to compare the vernacular gardening within urban landscapes in Ukraine and Slovakia through its ability to enhance resident engagement and reduce levels of indifference and alienation. Methods. I apply Lehtinen's idea of urban aesthetics as a compromise, highlighting the significance of engaging with city imperfections to achieve urban harmony, as well as Jackson and von Bonsdorff offer contrasting perspectives on the landscape concept and urban environment, respectively. Cureton introduces the concept of "vernacular landscape," while Macauley emphasizes the embodied experience of walking in the city. Fenner's insights on gardens enrich the discussion by highlighting their historical resonance and aesthetic allure. Additionally, the text explores the interdisciplinary approach to analyzing vernacular gardens, drawing on concepts from Foucault and Heidegger to provide a comprehensive understanding of their socio-cultural and aesthetic significance within urban landscapes. Results. Vernacular gardens in Kyiv's Rusanivka microdistrict play significant role in intertwining private and public spaces through the lens of care. Amidst the backdrop of war in Ukraine, these gardens symbolize resilience and resistance. Contrasting vernacular gardening practices in Kyiv and Prešov , it highlights their distinct characteristics reflective of their urban landscapes, with Kyiv gardens representing individual initiatives against Soviet traditions and Prešov gardens seamlessly integrating into the urban fabric with a focus on post-Socialist architecture and individual creativity. Conclusions. The study of vernacular elements of the urban landscape, in particular – the vernacular garden and the practice of vernacular gardening, implemented through a combination of different approaches and disciplines: urban, negative and phenomenological aesthetics, cultural anthropology and cultural studies around the landscape, vernacular landscape and cityscape, as well as practical interview methods and walking the combination of different approaches made it possible to define a vernacular garden precisely as a place created by a creative subject within the urban landscape. It acquires the status of a heterotopia and a place that allows you to get involved in the urban environment, identify with it and feel its atmosphere.Вступ . Метою статті є порівняння вернакулярного садівництва в міських ландшафтах України та Словаччини через його здатність посилювати залучення мешканців і зменшувати рівень байдужості та відчуження. Методи . Ключовою для дослідження є ідея С. Лехтінен про міську естетику як компроміс, що підкреслює важливість взаємодії з недосконалістю міста для досягнення міської гармонії. Дж. Джексон і П. фон Бонсдорф пропонують контрастні погляди на концепти ландшафту та міського середовища. Кертон вводить поняття "вернакулярний ландшафт", тоді як Маколі наголошує на втіленому досвіді прогулянки містом. Думки Феннера про сад збагачують дискусію, підкреслюючи його історичний резонанс та естетичну привабливість. У тексті застосовано міждисциплінарний підхід до аналізу вернакулярних садів з опертям на концепції Фуко та Гайдеґера, щоб забезпечити комплексне розуміння їхнього соціально-культурного та естетичного значення в міських ландшафтах. Результати . Вернакулярні сади в київському мікрорайоні Русанівка відіграють значну роль у перетині приватного та громадського простору через призму турботи. На тлі війни в Україні ці сади символізують стійкість і спротив. Протиставляючи вернакулярні практики садівництва в Києві та Пряшеві, автор підкреслює їхні відмінні характеристики, що відображають відповідні міські ландшафти. Київські сади репрезентують індивідуальні ініціативи на противагу радянським садівничим та містобудівним традиціям, а пряшівські сади плавно інтегруються в міську тканину з фокусом на постсоціалістичній архітектурі та індивідуальній творчості. Висновки . Дослідження вернакулярних елементів міського ландшафту, зокрема – вернакулярного саду та практики вернакулярного садівництва, реалізується через поєднання різних підходів і дисциплін: урбаністичної, негативної та феноменологічної естетики, культурної антропології та культурних досліджень навколо ландшафту, а також практичних методів інтерв'ю та ходіння містом, дозволило визначити вернакулярний сад саме як місце, створене творчим суб'єктом у міському ландшафті. Він набуває статусу гетеротопії та місця, яке дозволяє зануритися в міське середовище, ідентифікуватися з ним та відчути його атмосферу.enatmospherecityenvironmentgardenurban landscapevernacularатмосферамістосередовищесадміський ландшафтвернакулярнийСтаття