Красота, Олена ВадимівнаОлена ВадимівнаКрасота2026-01-272026-01-272025Красота О. В. Соціальна інклюзія як інструмент макроекономічної стабілізації національної економіки : дис. ... доктора економічних наук : 08.00.01 – економічна теорія та історія економічної думки. Київ, 2025. 543 с.УДК 316,34;331.5;338.2https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/9949Красота О.В. Соціальна інклюзія як інструмент макроекономічної стабілізації національної економіки. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.01 – економічна теорія та історія економічної думки – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2025. У дисертаційній роботі обґрунтовано теоретичні положення і методологічні підходи до дослідження соціальної інклюзії як явища, що має економічний зміст, та як інструменту урядової політики, який спроможний пришвидшити макроекономічну стабілізацію національної економіки. Визначено, що розвиток світової та національних економік на початку ХХІ ст. відбувається на тлі економічних, соціальних, геополітичних, епідеміологічних та інших загроз. Це порушує стабільність суспільного розвитку. Відповідно, актуалізується проблема використання різних інструментів стабілізації, включно з соціальною інклюзією, як особливого інструменту забезпечення макроекономічної стабільності. Значний нереалізований потенціал соціальної інклюзії в стабілізаційних процесах обумовлюється тим, що найбільше потерпають та гірше адаптуються до екстремальних та неочікуваних умов макроекономічної нестабільності та невизначеності саме відчужені та виключені (ексклюзивні) із суспільних процесів громадяни та спільноти. А у зв’язку з триваючою російсько-українською війною їх кількість невпинно зростає. Саме на цю категорію осіб має бути спрямована особлива увага національних регуляторів для підтримки їхньої спроможності протистояти сучасним викликам та бути залученими у різні сфери життя суспільства. Соціальна інклюзія передбачає не тільки фінансову підтримку та соціальний захист, а й включення ексклюзивних осіб та груп в ринок праці, в підприємницьку діяльність та в різні види управління й громадянської активності. На відміну від усталених в економічній науці поглядів на макроекономічну стабілізацію національної економіки як таку, що забезпечується завдяки ефективній взаємодії фінансової та монетарної політик, в основу дослідження покладено гіпотезу про те, що макростабілізаційні процеси пришвидшуються завдяки узгодженню цих політик із соціальною політикою уряду. Доведено, що основним змістом і метою соціальної політики сучасних суспільств є соціальна інклюзія. На основі опрацювання української та зарубіжної наукової літератури та аналізу реальних фактів з'ясовано, що в Україні відбувається лише початкове осмислення економічної природи соціальної інклюзії та формуються загальні підходи до використання соціальної інклюзії в якості інструменту макроекономічної стабілізації. Натомість, в багатьох розвинених країнах соціальна інклюзія вже стала визначальною метою політики урядів та поширеною практикою діяльності центральної та місцевої влади. Обґрунтовано категоріальну визначеність «соціальної інклюзії» як такої, що: (1) є соціальним явищем, яке має економічну природу, основні форми економічного змісту якого можуть виявлятися в наслідках, через які соціальна інклюзія впливає на макроекономічну стабільність національної економіки; (2) реалізується через такі основні внутрішні форми її економічного змісту, як доцільно рівні можливості та фактичний доступ членів суспільства до а) споживання благ і користування ресурсами, розподілу доходів і майна, б) реалізації трудового та/або підприємницького потенціалу, в) участі у публічному управлінні; (3) стосується не лише осіб з обмеженими можливостями, а й інших суспільних груп та спільнот – людей старшого віку, молоді, жінок з дітьми, багатодітних сімей, жителів віддалених територій, внутрішньо переміщених осіб, ветеранів війни та осіб з інвалідністю, отриманою внаслідок війни тощо, що дає можливість подолати існуючі методологічні обмеження, які властиві сучасним теоретичним підходам до інтерпретації категоріального змісту соціальної інклюзії; (4) пояснюється як суперечливе явище, реалізація якого передбачає перманентне поєднання двох протилежностей: соціальної рівності та справедливості на основі зближення можливостей, з одного боку, та економічної ефективності й економічного зростання, – з іншого. Урахування цієї об’єктивної суперечності дозволяє поглибити теоретичний аналіз соціальної інклюзії як такої, що має виявлятись у «доцільно рівному доступі» до споживання благ і користування ресурсами, до праці, участі в управлінні тощо, а власне «доцільність» визначати балансом (раціональним поєднанням) економічних можливостей та соціальних потреб суспільства, що й формує підґрунтя макроекономічної стабільності. Аналітичне узагальнення наукових поглядів на складники макростабільності дозволило запропонувати авторське тлумачення зв’язків між соціальною інклюзією та макроекономічною стабільністю, що охоплює: (1) виокремлення складників двох досліджуваних явищ та їх формалізацію у вигляді логічних конструкцій щодо найбільш очевидних (природних) впливів кожного ідентифікованого складника інклюзії на показники макростабільності, передусім ті, що презентовані в документі ЄС «Macroeconomic Imbalance Procedure»; (2) кількісне оцінювання факту впливу інклюзії на макроекономічну стабільність на основі регресійного аналізу зв’язків між субіндексом рівня макростабільності (за даними інтегрального Індексу Глобальної конкурентоспроможності по Україні), з одного боку, та субіндексами, через які може розкриватися зміст соціальної інклюзії, – субіндексами рівня здоров’я, рівня навичок (освіти та професійної підготовки), стану ринку праці, – з іншого боку, що підтверджує вплив соціальної інклюзії на макростабілізаційні процеси в національній економіці. Встановлено, що якісним результатом соціальної інклюзії є подолання відчуження і дискримінації, скорочення бідності й нерівності, забезпечення вищого рівня життя, співучасть у розбудові громадянського суспільства тощо. Проте, для кількісного оцінювання інклюзії бракує відповідного інструментарію. Запропоновано алгоритм кількісного оцінювання рівня соціальної інклюзії одночасно на основі: (1) моделі нейронної мережі, яка дає можливість виявляти неочевидні (приховані) зв’язки, властиві економіці в стані макроекономічної нестабільності; (2) регресійного аналізу даних, що дає можливість виявити суттєвий вплив макроекономічних змінних української економіки на показники, які виявляють рівень соціальної інклюзії (а саме: на коефіцієнт Джині – вплив рівня безробіття, індексу споживчих цін, частки заощаджень у ВВП, річного темпу приросту населення, курсу валюти, реальної процентної ставки, а на квінтильний коефіцієнт диференціації доходів – вплив курсу національної валюти, реальної процентної ставки та процентної ставки за депозитами). Запропоновано методику кількісного оцінювання рівня соціальної інклюзії не лише за частковими показниками, що віддзеркалюють рівень диференціації доходів (коефіцієнтом Джині та квінтильним коефіцієнтом диференціації доходів), а й за інтегральним показником. Необхідність використання інтегрального показника обґрунтовано множинністю форм економічного змісту соціальної інклюзії, відповідно, множинністю показників їх вимірювання. Визначено, що зазначена множинність форм соціальної інклюзії вимагає оцінювання кожної її форми через відповідний агрегований субіндекс. Запропоновано авторський підхід до визначення цих показників. Апробація методики здійснена з використанням наявних, але обмежених джерел статистичної інформації про кожну з цих форм та браком інформації та методик оцінювання вагових коефіцієнтів при визначенні інтегрального індексу та агрегованих субіндексів. На основі критичного осмислення прийнятих в Україні стандартів розробки стратегій соціально-економічного розвитку, запропоновано концептуальні положення стратегії макроекономічної стабілізації української економіки на основі соціальної інклюзії. Ідентифіковано й розроблено такі основні сім складових цієї стратегії: 1) окреслення візії макростабілізації на засадах соціальної інклюзії, 2) аналіз поточного стану і ключових проблем, 3) формулювання стратегічних цілей, 4) конкретизація завдань для досягнення цілей, 5) визначення соціальної інклюзії як інструменту досягнення стратегічної мети, 6) виокремлення цільових індикаторів соціальної інклюзії з огляду на різні форми її змісту, які дають можливість оцінити ступінь недискримінаційного доступу членів суспільства до благ і користування ресурсами, доцільної рівності розподілу доходів і майна; до реалізації трудового та/або підприємницького потенціалу; до участі в публічному управлінні; 7) оцінювання соціальної інклюзії через інтегральний індекс й агреговані субіндекси за кожною з форм інклюзії та аналіз результатів. Здійснено критичний аналіз визначень змісту понять «соціальна ексклюзія», «соціальна інтеграція», «соціальна згуртованість» та «соціальна солідарність» як таких, що характеризують процеси, близькі до поняття «соціальна інклюзія» за змістом, але не тотожні йому. Це дало можливість сформулювати категоріальну (дисциплінарну) матрицю теорії соціальної інклюзії. Запропонована категоріальна матриця, як інструмент теоретичного аналізу, забезпечила уточнення власного змісту поняття «соціальна інклюзія» та визначення його зв’язків з іншими поняттями. Поглиблено наукові засади дослідження теорії загальної економічної рівноваги в частині застосування такої теоретичної конструкції, як модель IS–LM– SI, яка пояснює взаємозв’язок фінансової, монетарної та соціальної політик для досягнення макроекономічної стабілізації. Доведено, що запропонована модель може виконувати функцію інструменту теоретичного аналізу впливу соціальної інклюзії через реалізовану урядом соціальну політику на макроекономічну стабілізацію національної економіки. Набули подальшого розвитку теоретико-методологічні підходи до ідентифікації проявів інклюзії в окремих сферах, а саме: інклюзії в освіті (освітньої інклюзії) та інклюзії в медицині, визначальними характеристиками яких є а) формування доцільно рівного доступу всіх громадян до навчання та до медичних послуг незалежно від їх приналежності до певних груп (спільнот), що може ставати підставою для дискримінації та ексклюзії; б) реалізації доступності освіти та медичних послуг на всіх рівнях; в) перетворення всіх навчальних та медичних закладів будь-яких рівнів у інклюзивні освітні та медичні простори. З’ясовано, що поняття освітньої інклюзії має більшу категоріальну визначеність, ніж поняття інклюзії у сфері медицині. На основі теорії соціальної інклюзії запропоновано новий підхід до визначення змісту соціального підприємництва, внаслідок чого соціальне підприємництво визначається як такий вид підприємницької діяльності, що поєднує соціальну та економічну (підприємницьку) складові та спрямоване на працевлаштування вразливих груп населення, які можуть бути не цікавими як працівники для традиційного бізнесу (осіб, які брали участь у війні, постраждалих від військових дій, осіб з інвалідністю тощо). Такий підхід до тлумачення соціального підприємництва дозволяє розглядати його як, переважно, мале підприємництво, що виявляє відносно більшу спроможність адаптуватися до нестабільного макроекономічного середовища, порівняно з великим і середнім, та сприяє швидшій реалізації підприємницького потенціалу для ексклюзивних верств населення. Обґрунтовано, що соціальна інклюзія реалізується шляхом участі громадян у публічному управлінні через розвинуті інститути громадянського суспільства (ІГС), які впливають на нагромадження соціального капіталу. Це втілюється у більшому рівні довіри до дій влади, до спільнот, громад та у вищому рівні макроекономічної стабільності. Запропоновано авторську класифікацію ІГС за критерієм інклюзивності, яка доповнює традиційну класифікацію та формує теоретичні підстави для виокремлення інститутів участі у: (1) реалізації загальних суспільних інтересів; (2) діяльності професійних спільнот; (3) функціонуванні спільнот за видами діяльності; (4) діяльності спільнот за територіальною ознакою; (5) діяльності спільнот за об’єктами впливу. В якості спільної інклюзивної ознаки всіх ІГС визначено, по-перше, їх антиексклюзивну спрямованість, по-друге, забезпечення ними згуртованості спільнот та єднання для вирівнювання диспропорцій, по-третє, реалізацію спільних цінностей та участь у досягненні спільної (колективної або загальнонаціональної) мети. Зроблено нові узагальнення щодо ролі середнього класу в сучасному суспільстві, з огляду на доведений зв'язок між соціальною інклюзією та макроекономічною стабілізацією. Зокрема, про те, що соціальною основою макроекономічної стабільності національної економіки є численний середній клас, зростання частки якого є втіленням соціальної інклюзії. Цей суспільний прошарок пришвидшує своє формування внаслідок практичної реалізації трьох згаданих форм інклюзії – доцільно рівної доступності всіх членів суспільства до благ і користування ресурсами, до розподілу доходів і майна; до реалізації трудового та/або підприємницького потенціалу; до вільної й усвідомленої участі у публічному управлінні. Обґрунтовано доцільність розширення критеріїв ідентифікації середнього класу шляхом врахування тих ознак, які віддзеркалюють його внесок у досягнення вищого рівня соціальної інклюзії, а також шляхом доповнення його загальновизнаних функцій – економічної (основний платник податків, внутрішній інвестор держави, масовий платоспроможний споживач), соціальної (представник і творець моральних стандартів суспільного життя, запобіжник подальшої поляризації суспільства), політичної (носій демократичних принципів, гарант політичних свобод, ініціатор громадянської активності та електоральних симпатій) – новою функцією нагромадження потенціалу соціальної інклюзії. Доведено, що ця нова функція може ідентифікуватись та оцінюватись через а) доходи та рівень майнового забезпечення представників середнього класу, б) рівень освіти, інтелектуальний потенціал, професійний та кваліфікаційний статус, в) здатність до ідентифікації, політичний статус, наявність вільного часу та якість дозвілля. В оцінюванні соціальної інклюзії використано інформаційну базу окремих показників та субіндексів, що є складниками міжнародних рейтингів, відповідно, – інтегральних індексів, на зразок Індексу Глобальної конкурентоспроможності, Індексу людського капіталу, Індексу соціального прогресу (SPІ) в частині субіндексу «Інклюзивність». Це дало змогу здійснити оцінювання внеску соціальної політики в соціальний розвиток та підвищення суспільного добробуту, а, відтак, – і в макроекономічну стабілізацію. Результатом такого оцінювання стали, зокрема, такі висновки: а) про поточну рецесію глобального та вітчизняного соціального розвитку, б) про значне відставання України в соціальному та інклюзивному розвиткові. Застосовано усталену в економічній науці логіку трансмісійного механізму як сукупності передавальних ланок, через які певні імпульси впливають на економічні процеси, що сприяло обґрунтуванню авторської ідеї «трансмісії соціальної інклюзії». Згідно з останньою, кожна ланка передавального ланцюга демонструє розвиток ідеї від з’ясування складників змісту соціальної інклюзії (з’ясовано у розділі 1 дисертації) до визначення конкретних форм її існування (розділ 2), ідентифікації інструментарію оцінювання рівня соціальної інклюзії (розділ 3), визначення рівня інституціоналізації ідеї інклюзії в соціальній політиці (розділ 4) і, нарешті, до формулювання авторської концепції стратегії макроекономічної стабілізації національної економіки на основі соціальної інклюзії (розділ 5).Krasota O.V. Social Inclusion as an Instrument of Macroeconomic Stabilization of the National Economy. – Qualification scientific paper on the rights of the manuscript. Dissertation for the Doctor of Economic Sciences degree, specialty 08.00.01 – Economic Theory and History of Economic Thought – Taras Shevchenko National University of Kyiv, Ministry of Education and Science of Ukraine, Kyiv, 2025. The dissertation substantiates the theoretical propositions and methodological approaches to studying social inclusion as an economic phenomenon and an instrument of government policy capable of accelerating the macroeconomic stabilization of the national economy. The development of world and national economies at the beginning of the 21st century is taking place on the background of economic, social, geopolitical, epidemiological, and other threats. The research determines that these resulted in violating internal and global stability of social development. Accordingly, the problem of using various stabilization tools, including social inclusion as a specific instrument for ensuring macroeconomic stability, is being updated. The significant unrealized potential of social inclusion in stabilization processes is determined by the fact that the citizens and communities who suffer the most and adapt worse to extreme and unexpected conditions of macroeconomic instability and uncertainty are alienated and excluded from social processes. It is assumed that the ongoing russia-Ukraine war is the reason for the increase in the number of these excluded communities. Thus, careful attention from national regulators should be paid to this category of people to support their ability to face modern challenges and be involved in various spheres of society. Social inclusion involves not only financial support and social protection but also the inclusion of exclusive individuals and groups in the labor market, entrepreneurial activity, and various types of governance and civic activity. In economic science, there are established views that the macroeconomic stabilization of a national economy is ensured due to the effective interaction of financial and monetary policies. In contrast to these views, the research is based on the hypothesis that macro-stabilization processes are accelerated due to the coordination of these policies with the social policy of the government. It has been proven that social inclusion is the main content and goal of social policy in modern societies. Based on the study of Ukrainian and foreign scientific literature and the analysis of real facts, it was found that in Ukraine only the initial understanding of the economic nature of social inclusion is taking place and general approaches to the use of social inclusion as an instrument of macroeconomic stabilization are being formed. Whereas in many developed countries, social inclusion has already become a defining goal of government policy and a common practice of central and local authorities. The categorical determination of ‘social inclusion’ is substantiated in the dissertation as: 1) social phenomenon that has an economic nature; its key forms of economic content can be manifested in the consequences through which social inclusion affects the macroeconomic stability of the national economy; 2) being implemented through the basic internal forms of its economic content such as reasonably equal opportunities and actual access of members of society to a) consumption of goods and use of resources, distribution of income and property, b) realization of labor and/or entrepreneurial potential, c) participation in public administration; 3) applying not only to persons with disabilities but also to other social groups and communities – elderly people, youth, women with children, multi-child families, residents of remote areas, internally displaced persons, war veterans, and persons with disabilities resulting from war, etc.; it makes it possible to overcome the existing methodological limitations inherent in modern theoretical approaches to the interpretation of the categorical content of social inclusion; 4) being explained as a contradictory phenomenon, the implementation of which involves a permanent combination of two opposites: social equality and justice based on the convergence of opportunities, on the one hand, and economic efficiency and economic growth, on the other one. Considering this objective contradiction allows us to deepen the theoretical analysis of social inclusion that should be manifested in ‘reasonably equal access’ to the consumption of goods and the use of resources, to work, participation in management, etc. This also allows us to state that the actual ‘reasonability’ should be determined by a balance (rational combination) of economic opportunities and social needs of society, which forms the basis of macroeconomic stability. Analytical generalization of scientific views on the components of macrostability made it possible to offer the author's interpretation of the relationship between social inclusion and macroeconomic stability. This includes, first of all, the separation of the components of the two studied phenomena. It allowed us to formalize them in logical constructions regarding the most obvious (natural) effects of each identified inclusion component on indicators of macro stability, primarily those presented in the EU document Macroeconomic Imbalance Procedure. Secondly, the relationship mentioned above encompasses a quantitative assessment of the impact of inclusion on macroeconomic stability based on a regression analysis of the relationship between the sub-index of the level of macro-stability (according to the data of the integrated Global Competitiveness Index for Ukraine), on the one hand, and the sub-indices through which the content of social inclusion can be revealed – the sub-indices of the health level, the level of skills development (education and professional training), the state of the labor market, on the other hand. This confirms the impact of social inclusion on macro-stabilization processes in the national economy. It has been established that the qualitative outcome of social inclusion is overcoming alienation and discrimination, reducing poverty and inequality, ensuring a higher standard of living, participating in the development of civil society, etc. However, there is a lack of appropriate tools for quantitative evaluation of the level of inclusion. An algorithm for the quantitative evaluation of the level of social inclusion is proposed in the dissertation. It is based on: 1) a neural network model, which makes it possible to identify non-obvious (hidden) connections inherent in the economy being macroeconomically unstable; 2) regression analysis of data, which makes it possible to reveal the significant influence of macroeconomic variables of the Ukrainian economy on indicators that identify the level of social inclusion (namely: on the Gini coefficient - the influence of the unemployment rate, the consumer price index, the share of savings in GDP, the annual rate of population growth, official exchange rate, real interest rate. Whereas the quintile coefficient of income differentiation is influenced by the national currency rate, real interest rate, and interest rate on deposits. The method of quantitative assessment of the level of social inclusion is proposed in the dissertation. It takes into consideration not only partial indicators reflecting the level of income differentiation (the Gini coefficient and the quintile coefficient of income differentiation) but also an integral indicator. The need to use the integral indicator is justified by the multiplicity of forms of social inclusion’s economic content, and as a result, by the multiplicity of their measurement indicators. It has been determined that the multiplicity of forms of social inclusion requires evaluation of every particular aspect through the corresponding aggregate subindex. Thus, the author’s approach to the determination of these indicators is proposed in the research. The approbation of the methodology has been carried out using available but limited sources of statistical information about each of these forms. The approbation has been conducted in conditions of lack of information and methods for evaluating weighting coefficients when determining the integral index and aggregate sub-indices. Based on a critical understanding of the standards for working out socio-economic development strategies adopted in Ukraine, the concept of a strategy for macroeconomic stabilization of the Ukrainian economy based on social inclusion has been proposed for the first time. The following seven main components of the content of this strategy have been identified and developed: 1) outline of the vision of macro-stabilization based on social inclusion, 2) analysis of the current state and key problems, 3) formulation of strategic goals, 4) specification of tasks for achieving the goals, 5) definition of social inclusion as an instrument to achieve a strategic goal, 6) identification of social inclusion’s target indicators considering various forms of its content, which makes it possible to assess the degree of non-discriminatory access of society members to goods and resources usage, reasonable equal access of distribution of income and property; to the realization of labor and/or entrepreneurial potential; to participation in public administration; 7) evaluation of social inclusion through the integral index and aggregate sub-indices for each of the forms of the economic content of inclusion and analysis of the outcomes. A critical analysis of the content definitions of the concepts ‘social exclusion’, ‘social integration’, ‘social cohesion’, and ‘social solidarity’ was carried out in the dissertation. These concepts were analyzed as they characterize processes close to the concept of ‘social inclusion’ in terms of content, but not identical to it. This made it possible to formulate a categorical (disciplinary) matrix of the theory of social inclusion. The proposed categorical matrix, as an instrument of theoretical analysis, has provided clarification of the actual meaning of the concept of ‘social inclusion’ and the definition of its connections with other concepts. The scientific foundations of research into the theory of general economic equilibrium have been deepened in terms of the application of such a theoretical construction as the IS–LM–SI model. It explains the interrelationship of financial, monetary, and social policies to achieve macroeconomic stabilization. It has also been proved that the model can perform the function of an instrument for theoretical analysis of the impact of social inclusion on the macroeconomic stabilization of the national economy. The impact is made through the social policy implemented by the government. The theoretical and methodological approaches to the identification of manifestations of inclusion in certain areas have gained further development. These approaches include inclusion in education and inclusion in medicine, the defining characteristics of which are: a) the formation of reasonable equal access of all citizens to education and medical services, regardless of their belonging to certain groups (communities), which can become grounds for discrimination and exclusion; b) implementation of the availability of education and medical services at all levels; c) transformation of all educational and medical institutions of any level into inclusive educational and medical spaces. It has been found that the concept of educational inclusion has a greater categorical definition than the concept of inclusion in the field of medicine. Based on the theory of social inclusion, a new approach to defining the content of social entrepreneurship is proposed in the dissertation. Therefore, social entrepreneurship is defined as the type of entrepreneurial activity that combines social and economic (entrepreneurial) components and is aimed at employing vulnerable groups of the population who may not be interesting as employees for traditional business. These vulnerable groups may include persons who participated in the war, victims of military operations, persons with disabilities, etc. This approach to the interpretation of social entrepreneurship allows us to consider it as, mainly, a small business, which is more flexible in adaptation to an unstable macroeconomic environment, compared to large and medium-sized ones. Thus, this type of business contributes to the faster realization of entrepreneurial potential for exclusive society layers. It has been substantiated that social inclusion is implemented through the participation of citizens in public administration through developed civil society organization (CSO or Non-governmental organizations, NGO), which influence the accumulation of social capital. This is reflected in a higher level of trust in the authorities, and communities, and also in a higher level of macroeconomic stability. The author's classification of CSO according to the criterion of inclusiveness has been proposed. This classification complements the traditional one and forms theoretical grounds for distinguishing institutions of participation in 1) implementation of general public interests, 2) activities of professional communities, 3) functioning of communities by types of activities, 4) activities of communities on a territorial basis, 5) activities of communities by the objects of influence. It has been defined in the research that a common inclusive feature of all CSOs is, first of all, their anti-exclusive orientation, secondly, their provision of community cohesion and unity to equalize disparities, and, thirdly, the realization of common values and participation in the achievement of a common (collective or national) goal. New generalizations are made regarding the role of the middle class in modern society, considering the proven connection between social inclusion and macroeconomic stabilization. In particular, the social basis of the macroeconomic stability of the national economy is a large middle class, whose share growth is the embodiment of social inclusion. This social layer accelerates its formation as a result of the practical implementation of the three mentioned forms of inclusion – the reasonable equal access of all members of society to goods and resource usage, the distribution of income and property; the realization of labor and/or entrepreneurial potential; to free and informed participation in public administration. The expediency of expanding the criteria for the identification of the middle class is substantiated in the research. We took into consideration those features that reflect its contribution to achieving a higher level of social inclusion. Its generally recognized functions – economic (main taxpayer, internal investor of the state, mass solvent consumer), social (representative and the creator of moral standards of social life, the preventor of further polarization of society), political (the bearer of democratic principles, the guarantor of political freedoms, the initiator of civic activity and electoral sympathies) – were substantiated with a new function of accumulating the potential of social inclusion. It has been proven that this new function can be identified and evaluated through a) income and level of property security of the middle-class representatives, b) level of education, intellectual potential, professional and qualification status, c) ability to identification, political status, availability of free time and quality of leisure. To evaluate social inclusion, we used the database of individual indicators and sub-indices that are components of international ratings. These were integral indices, such as the Global Competitiveness Index, the Human Capital Index, and the Social Progress Index (SPI) in the part of the ‘Inclusiveness’ sub-index. This made it possible to evaluate the contribution of social policy to social development and improvement of public welfare, and, therefore, to macroeconomic stabilization. The evaluation led us to the following conclusions: a) about the current recession of global and domestic social development, b) about Ukraine's significant lag in social and inclusive development. In the research, we applied the logic of the transmission mechanism that is established in economic science. This logic represents a set of transmission links through which certain impulses affect economic processes, which contributed to the justification of the author's idea of ‘transmission of social inclusion’. According to the latter, each link of the transmission chain demonstrates the development of the idea from the clarification of the components of the content of social inclusion (clarified in Chapter 1) to the determination of specific forms of its existence (Chapter 2), the identification of tools for evaluating the level of social inclusion (Chapter 3), determination of the level of institutionalization of the idea of inclusion in social policy (Chapter 4) and, finally, to the formulation of the author's concept strategies for macroeconomic stabilization of the national economy based on social inclusion (Chapter 5).ukсоціальна інклюзія/соціальна ексклюзіямакроекономічна стабільністьцілі сталого розвиткуосвітадержавне регулюваннямонетарна та фіскальна політикасоціальна політикасоціальна сферадобробутринок працісоціальне підприємництвомале підприємництвосередній класлюдський капіталнерівністьsocial inclusion/social exclusionmacroeconomic stabilitysustainable development goalseducationgovernment regulationmonetary and fiscal policysocial policysocial spherewelfarelabor marketsocial entrepreneurshipsmall businessmiddle classhuman capitalinequalityДисертація