Левченко, ІлляІлляЛевченко2026-05-052026-05-052020Левченко, І. (2020). The Engraving Of John Droeshout ‘King James I Of England And VI Of Scotland With Truth And Time, Memory And History’ (1651): An Interpretation. Текст і образ: Актуальні проблеми історії мистецтва, 2(10), 52–71. https://doi.org/10.17721/2519-4801.2020.2.0310.17721/2519-4801.2020.2.03https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/19559This essay aimed at iconological analysis of an engraving by John Droeshout. During the study, the author applied classical methods of art history: iconological and iconographical, method of formal stylistic analysis of Heinrich Wölfflin, culture-historical method of Jacob Burkhardt. The engraving dates back to 1651 – by that time the King has been already dead. Thus, it allows to explore the commemorative and representative practices of his successors. Droeshout's engraving and poetic commentary testify that the language of visual arts was perceived as optional and ancillary; one that helps to understand the plot of the book better (visually). Droeshout tests the weakening of the concept of ‘the divine right of Kings’. The images of skulls, time and candles are typical allegories of memento mori and vanitas. These images function in two dimensions at once: 1) indicating that King dies in the same way as ordinary people do; 2) while connecting the anthropomorphic images of Time, Truth, History, Memory they also indicating the inevitable restoration of Truth, which Time will return to History with the help of Memory. The prospect of further research is the disclosure of interaction between the narrative and the image of James I, which functioned in the English society of the revolutionary period (1640-1689). At the same time the ‘visual language’ of the elements of engraving (the symbolism of windows next to the figures of Memory and History, rugs behind the King's figure) should be explored.Здійснено іконологічний аналіз гравюри Дж. Друзхаут. В основі теоретико-методологічної бази – принципи історизму та науковості. Під час дослідження автор застосував класичні методи історії мистецтв – іконологічний та іконографічний, метод формально-стилістичного аналізу Г. Вельфліна, культурно-історичний метод Я. Буркгардта. У центрі дослідження – гравюра, створена 1651 р., після смерті короля, тому вона дає змогу дослідити комеморативні та репрезентативні практики наступників. Гравюра Дж. Друзхаута та поетичний коментар до неї засвідчують, що мову зображального мистецтва сприймали як річ опційну й допоміжну; таку, що допомагає краще (зримо) зрозуміти сюжет книги. Друзхаут засвідчує послаблення концепції «божественного права королів». Образи черепу, часу, свічки характерні для алегорій memento mori та vanitas. Ці ж образи в гравюрі функціонують одразу у двох вимірах: 1) указують на те, що королі помирають, як і звичайні люди; 2) у взаємодії з антропоморфними образами Часу, Правди, Історії, Пам’яті вказують на неминучість відновлення Правди, яку Час за допомогою Пам’яті поверне в Історію. Образ Якова І на гравюрі цілком збігається з тим образом, що функціонував у тодішньому історичному наративі (ідеться про амбівалентність, схильність до меланхолії як пограничного стану). Перспективою подальших досліджень є розкриття проблеми взаємодії наративу й образу короля, що функціонував ув англійському суспільстві революційного періоду (1640-1689 рр.). Разом із цим, слід дослідити візуальну мову окремих елементів гравюри (семіотичний аналіз зображення вікон поряд із Пам’яттю та Історією, килими позаду постаті Якова І).enJames I (VI)Early StuartsEarly Stuart EnglandJacobean eraMelancholyacediaSaturnvanitasmemento moriiconography of TimeЯків І (VI)ранні Стюартиранньостюартівська Англіяяковіанська епохаМеланхоліяСатурнvanitasacediamemento moriіконографія ЧасуСтаття