Бондар Олег ВолодимировичДем`янов Володимир Олександрович2023-10-102024-05-102023-10-102017Бондар О. В. Спекулятивне обґрунтування принципу суб’єктивності : дис. ... канд. філос. наук : 09.00.01 онтологія, гносеологія, феноменологія / Бондар Олег Володимирович. - Київ, 2017. - 239 с.УДК 11:159.955.4https://ir.library.knu.ua/handle/123456789/4990У дисертаційному дослідженні було здійснено спекулятивне обгрунтування принципу суб`єктивності. Потреба у такому обґрунтуванні зумовлюється тим, що знання про себе («Я», суб’єктивність), уможливлюючи стосунок знання до предмета (тобто предметне знання), саме не дається в знанні про предмет, внаслідок чого як обґрунтування знання, так і обгрунтування предмета видаються неможливими. Як було виявлено в ході дослідження, стосунок знання до його предмета передбачає наявність самоустосованого знання (самознання), на підставі чого засновується можливість ідентифікації цього знання як знання про предмет, а тому знання про знання саме по собі, як видається на початку, становить не певне знання, а лише умову стосування цього знання до його предмета. Таке обгрунтування знання імплікує висновок, що будь-яке визначене знання обмежене зовнішньою щодо цього знання предметністю (тобто завжди є знанням про щось), а отже, критерієм істинності такого знання є його адекватне узгодження із предметом (тобто тим, що це знання знає), і саме предмет є джерелом об`єктивної значущості цього знання. Утім, таке витлумачення природи знання одразу приз-водить до апорії: якщо б змістовність знання витворювалась виключно на підставі стосунку знання до предмета, а отже, будь-яке знання знало б лише те, що воно знає, то ми не могли б відрізнити предмет («те, що ми знаємо») від знання про цей предмет («те, що ми знаємо про це «щось»); отже, якщо б знання не мало власної визначеності, незалежної від його предметного устосування, то стосунок цього знання до предмета не міг би бути знаннєвим стосунком, адже такому випадку знання розчинилося б у цьому предметі, а отже, не могло б знати про нього. Втім, ми не можемо пояснювати змістовність цього знання (самознання) через його предметність, позаяк саме предметне знання полягає поясненню через самознання. Водночас спроба витлумачувати це знання не як певне знання, а як умову стосунку знання до його предмета одразу ж наражається на парадокс, оскільки внаслідок критеріальності стосунку знання до предмета саме це знання і мало б бути критерієм істинності знання про предмет, і не могло б їм бути, позаяк в такому разі це передбачало змістовну ідентифікацію цього знання, яке саме по собі, відповідно до такого обгрунтування, є беззмістовним. Ключові слова: суб’єктивність, «Я», самосвідомість, рефлексія, тотожність, спекулятивний метод, опосередкування, безпосередність.uaДисертація