Антоненко, НадіяНадіяАнтоненко2026-02-192026-02-192025-06-12Антоненко, Н. (2025). Просторова резильєнтність житлових районів: проблеми оцінки та методологічні виклики. Економічна та соціальна географія, 93, 50–73. https://doi.org/10.17721/2413-7154/2025.93.50-7310.17721/2413-7154/2025.93.50-73https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/10273The article addresses the issue of methodological gaps in approaches to assessing and shaping the spatial resilience of residential areas. Resilience is defined as the ability of an urban system to respond to threats, adapt to changes, and maintain basic living conditions for the population. The research objective was to develop a comprehensive methodological approach to the assessment and enhancement of spatial resilience in residential areas within the context of contemporary urban challenges. The following research tasks have been set: to analyse current scientific approaches and tools for studying the spatial resilience of residential areas; to identify key limitations and shortcomings of existing methodological solutions, particularly in relation to post-socialist urban environments; to develop an adapted methodological framework for assessing and strengthening spatial resilience, taking into account morphological, social, and infrastructural specificities. The research employed systematisation of existing methodologies, content analysis of professional literature and urban case studies, comparative analysis of international experience, and logical-structural modelling. Contemporary research on spatial resilience in residential areas relies on interdisciplinary analysis of social, spatial, and ecological factors, with a focus on post-Soviet urban contexts. Existing methodologies demonstrate several limitations – fragmentation, underestimation of the social dimension, and limited application of digital tools. The proposed approach integrates quantitative and qualitative methods, GIS, modelling, and scenario planning, ensuring a comprehensive assessment, identification of vulnerabilities, and the development of adaptive strategies for the sustainable transformation of residential environments. The application of this approach enables the construction of flexible evaluation frameworks, supports proactive urban management, and enhances the capacity of residential areas to withstand, recover from, and adapt to complex challenges.Стаття досліджує методологічні прогалини в оцінці та формуванні просторової резильєнтності житлових районів, яка визначається як здатність урбаністичної системи реагувати на загрози, адаптуватися та підтримувати базові умови життя. Метою є розробка комплексного підходу до оцінки та підвищення просторової резильєнтності житлових районів у контексті сучасних викликів. Дослідження передбачало такі завдання: аналіз сучасних наукових підходів і інструментів; виявлення обмежень існуючих методик, особливо для постсоціалістичних міст; розробка адаптованої методології з урахуванням морфологічних, соціальних та інфраструктурних особливостей жилих районів. Було використано систематизацію методик, контент-аналіз, компаративний аналіз, логіко-структурне моделювання. Сучасні дослідження базуються на міждисциплінарному аналізі факторів, але мають обмеження: фрагментарність, недооцінка соціального аспекту, обмежене використання цифрових інструментів. Запропонований підхід поєднує кількісні й якісні методи, GIS, моделювання та сценарний аналіз, що забезпечує комплексну оцінку, виявлення вразливостей і формування адаптивних стратегій для сталого розвитку житлових районів. Застосування цього підходу дозволяє створити гнучкі системи оцінки, підтримує проактивне управління міським розвитком та підвищує здатність житлових районів протистояти, відновлюватися і адаптуватися до складних викликів.ukspatial resilienceresidential areadynamic modelspatial resilience indexthreatsпросторова резильєнтністьжитловий райондинамічна модельіндекс просторової резильєнтностізагрозиСтаття