Овчарук Евеліна ВікторівнаПухкал Олександр Григорович2024-05-162024-05-162024Овчарук Е. В. Організаційноправові механізми взаємодії публічної влади та бізнесу : ди. ... д-ра філософії : 281 Публічне управління та адміністрування / Овчарук Евеліна Вікторівна. - Київ, 2024. - 216 с.УДК 35:323.2:342.5:330.32](477)(043.3)https://ir.library.knu.ua/handle/123456789/797The dissertation comprehensively researches the theoretical foundations, practical ways of implementation and directions of modernisation of organisational and legal mechanisms for establishing constructive interaction between public authorities and business, taking into account Ukrainian and foreign experience. The work proposes and substantiates a conceptual model of interaction between public authorities and business as an integral dynamic system of interrelated and complementary organisational and legal mechanisms of public administration, namely, publicprivate partnership, social partnership, digital governance, Government Relations and foresight, the integrated use of which provides for achieving the highest level of partnership, which is ensured by improving the regulatory framework, forming a favourable institutional and organisational environment. Organizational and legal mechanisms of public administration are considered in the study as a system of administrative mechanisms organizational and legal, the integration of which, through the use of a complex of means, methods, techniques, levers, incentives, procedures, etc., ensures the effectiveness of interaction between certain subjects and objects of public administration management – by public authorities (state authorities, local selfgovernment bodies), business (economic entities, in particular economic organizations and/or entrepreneurs who carry out economic activities and are registered in accordance with the procedure established by law) and civil society, represented through its institutions (associations , public organizations, professional and creative unions, unions of tenantsentrepreneurs, associations of employers, etc.) on the basis of legal means objectified at the regulatory level, with the aim of achieving the highest level of partnership and realizing the set goals. The author analyses the status of legal support and regulation of organisational and legal mechanisms of interaction between public authorities and business, and develops a periodization of this process. By applying the criterion of completeness of legislative regulation, its main stages are allocated, namely: 19912003 – the first stage; 20042009 – the second stage; 20102014 – the third stage; 20152019 – the fourth stage; the period from 2020 to the present is defined as the fifth stage. It is substantiated that despite the fact that Ukraine has created a legislative framework which generally provides for the regulation and governance of interaction between public authorities and business, it contains various provisions regulating the same issues in the field of entrepreneurship, and a significant number of legislative provisions remain insufficiently unified. It is proved that at the present stage, an integral institutional and organisational system has been formed, the functioning of which ensures the establishment of interaction between public authorities, business and civil society, which contributes to the formation of equal opportunities for participation between public authorities, business, and the public in solving the tasks relevant to the country. It is determined that this is made possible through the use of institutional forms of interaction in which the initiative belongs to public institutions (by supporting business activities, business programmes and entrepreneurship development programmes in Ukraine; providing information and advisory support; introducing innovative mechanisms of communication between public authorities and business, etc.). Another direction of institutional interaction is based on the initiative of the business community and the public and is implemented through cooperation with the public authorities in discussing ways to restore the country's economy after the war; the development of business projects and public initiatives; the activities of business associations, public councils, advisory bodies, expert and analytical structures, commissions, innovation platforms; representation in public authorities; public control over the activities of the authorities, etc. The research analyses the organisational and legal mechanisms of interaction between public authorities and business – publicprivate partnership, social partnership, digital governance, Government Relations, foresight. It is substantiated that their structure consists of a wide range of tools, methods, techniques, and procedures that help to achieve a partnership level of interaction between public authorities, business, and civil society. It has been proven that in order to improve the interaction between public authorities and business, it is appropriate to apply the mechanism of publicprivate partnership as one that covers a wider range of system elements, the totality of which allows to achieve the highest partnership level of interaction between the public (state authorities, local selfgovernment) and a private partner (entrepreneurs, representatives of the business environment, investors, etc.) by implementing the following types of interaction – economic, legal, organizational under the conditions of common moral, legal and financial and economic responsibility to society for the results of activities for public authorities and businesses. The mechanism of social partnership is defined as a mechanism that regulates the relevant legal and organisational norms of social responsibility voluntarily assumed by all participants of partnership interaction – public authorities, business, and civil society to achieve jointly defined and socially significant goals. Government Relations is a complex mechanism of interaction between different groups of interests public authorities of the national and local levels with other social actors (business, business institutions and civil society), which is implemented through the involvement of various types of technologies (lobbying, Issues Management, Public Relations, Public Affairs etc.) to achieve not only mutually beneficial but also socially significant results. Foresight is defined in the study as a mechanism whose wide range of tools can be used to develop and create the desired models of interaction for all communication actors – public authorities, business, civil society based on the integration of the latest management forms of interaction, methods and means of communication, determining strategic priorities in the areas of institutional, information, logistical, financial, economic, and human resources in order to strengthen partnership practices, ensure economic growth In general, foresight as a mechanism provides a wide range of tools for combining the efforts and resources of public authorities, business and civil society to reach a consensus on the creation of new strategies for the postwar reconstruction of the country. Based on the study of the achievements of foreign experience, the leading directions of modernization of the legal aspects of interaction between public authorities and business in Ukraine in the context of European integration are determined. It has been proven that the modernization of the organizational and legal mechanisms of interaction between public authorities and business in Ukraine involves the development and implementation of such measures, namely: ensuring the effective operation of the anticorruption system for preventing, detecting and punishing manifestations of corruption; creation of the necessary legislative and institutional prerequisites for simplifying the regulation of business activities, which will ensure transparent and efficient activities of all business entities; introduction of digital technologies as the basis of modern transformations in the field of public administration and development of the business environment for the realization of human capital, development of the digital economy and, in general, the state.У дисертації комплексно досліджено теоретичні засади, практичні шляхи впровадження та напрями модернізації організаційноправових механізмів для встановлення конструктивної взаємодії між публічною владою та бізнесом з урахуванням українського й зарубіжного досвіду. В роботі обґрунтовано концептуальну модель взаємодії публічної влади та бізнесу як цілісну динамічну систему взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих організаційноправових механізмів публічного управління, а саме: публічноприватного партнерства, соціального партнерства, цифрового урядування, Government Relations та форсайту, комплексне використання яких передбачає досягнення найвищого – партнерського рівня взаємодії, що забезпечується шляхом удосконалення нормативноправової бази, формування сприятливого інституційноорганізаційного середовища, модернізації організаційноправових механізмів на основі застосування кращих елементів зарубіжного досвіду. Організаційноправові механізми публічного управління розглядаються в дослідженні як система управлінських механізмів – організаційних та правових, інтеграція яких, через застосування комплексу засобів, методів, прийомів, важелів, стимулів, процедур тощо, забезпечує ефективність взаємодії між визначеними суб’єктами та об’єктами публічного управління – публічною владою (органи державної влади, органи місцевого самоврядування), бізнесом (суб’єкти господарювання, зокрема господарські організації та/або підприємці, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законодавством порядку) та громадянським суспільством, представленим через його інститути (асоціації, громадські організації, професійні та творчі спілки, спілки орендарівпідприємців, об’єднання роботодавців тощо). Проаналізовано стан нормативно-правового забезпечення та регулювання взаємодії публічної влади та бізнесу, розроблено періодизацію зазначеного процесу. Шляхом залучення критерію повноти законодавчого врегулювання виокремлено його основні етапи, а саме: 19912003 рр. – перший етап; 20042009 рр. – другий етап; 20102014 рр. – третій етап; 20152019 рр. – четвертий етап; період з 2020 р. – по теперішній час визначено як п’ятий етап. Обґрунтовано, що попри те, що в Україні створена законодавча база, яка у цілому забезпечує регламентування взаємодії публічної влади та бізнесу, вона містить різні норми щодо регулювання однакових питань у сфері підприємництва, значна кількість положень законодавства залишаються недостатньо уніфікованими. Доведено, що на сучасному етапі сформована цілісна інституційноорганізаційна система, функціонування якої забезпечує налагодження взаємодії між публічною владою, бізнесом та громадянським суспільством, діяльність якої сприяє формуванню рівних можливостей участі між публічною владою, бізнесом, громадськістю у вирішенні актуальних для країни завдань. Визначено, що це стає можливим через застосування інституційних форм взаємодії, в яких ініціатива належить державним інституціям (підтримка діяльності бізнесу, бізнеспрограм, програм розвитку підприємництва в Україні; надання інформаційної та консультаційної підтримки; впровадження інноваційних механізмів комунікації між публічною владою та бізнесом тощо). Інший напрям інституційної взаємодії спирається на ініціативу бізнесспільноти та громадськості, реалізується через взаємодію із публічною владою в обговоренні шляхів повоєнного відновлення економіки країни; висування бізнеспроектів та громадських ініціатив; діяльність бізнесасоціацій, громадських рад, консультативнодорадчих органів, експертноаналітичних структур, комісій, інноваційних платформ; представництво в органах публічної влади; громадський контроль за діяльністю влади тощо. В роботі здійснено аналіз організаційно-правових механізмів взаємодії публічної влади та бізнесу – публічно-приватне партнерство, соціальне партнерство, цифрове врядування, Government Relations, форсайт. Обґрунтовано, що їх структура складається із широкого інструментарію засобів, методів, прийомів, процедур, за допомогою яких відбувається досягнення конструктивної взаємодії між публічною владою, бізнесом та громадянським суспільством. Доведено, що з метою вдосконалення взаємодії між публічною владою та бізнесом, доречно застосовувати механізм публічноприватного партнерства як такий, що охоплює більш широкий спектр системних елементів, сукупність яких дозволяє досягати найвищого – партнерського рівня взаємодії між публічним (органи державної влади, місцевого самоврядування) та приватним партнером (підприємці, представники бізнессередовища, інвестори та ін.) шляхом реалізації наступних видів взаємодії – економічної, правової, організаційної за умов спільної для органів публічної влади та бізнесу моральноправової та фінансовоекономічної відповідальності перед суспільством за результати діяльності. Механізм соціального партнерства визначено як механізм, в межах якого через різні форми партнерства, у тому числі соціальний діалог, регулюються відповідні правові та організаційні норми соціальної відповідальності, добровільно взяті на себе усіма учасниками партнерської взаємодії – публічною владою, бізнесом, громадянським суспільством для досягнення спільно визначених та суспільно значущих цілей. Government Relations виступає як складний механізм взаємодії між різними групами інтересів – публічною владою загальнодержавного та місцевого рівнів з іншими суспільними суб’єктами (бізнес, підприємництво, інститути громадянського суспільства), що реалізується через залучення різних типів технологій (лобізм, Issues Management, Public Relations, Public Affairs та ін.) для досягнення не тільки взаємовигідного, а й суспільно значущого результату. Форсайт у дослідженні визначено як механізм, широкий інструментарій якого може бути спрямований на розробку та створення бажаних моделей взаємодії для усіх суб’єктів комунікації – публічної влади, бізнесу, громадянського суспільства на основі інтеграції новітніх управлінських форм взаємодії, методів та засобів комунікації, визначенні стратегічних пріоритетів у сферах інституційного, інформаційного, матеріальнотехнічного, фінансовоекономічного, кадрового забезпечення з метою посилення практик партнерства, забезпечення економічного зростання, ефективного вирішення соціальних проблем, а також оперативного реагування на глобальні виклики. У цілому, форсайт як механізм надає широкий інструментарій для поєднання зусиль та ресурсів публічної влади, бізнесу та громадянського суспільства для досягнення консенсусу в створенні новітніх стратегій для повоєнної відбудови країни. На основі вивчення здобутків зарубіжного досвіду визначено провідні напрями модернізації правових аспектів взаємодії публічної влади та бізнесу в Україні у контексті євроінтеграції. Доведено, що модернізація організаційноправових механізмів взаємодії публічної влади та бізнесу в Україні передбачає розробку та впровадження таких заходів, а саме: забезпечення ефективної роботи антикорупційної системи для запобігання, виявлення та покарання за прояви корупції; створення необхідних законодавчих та інституційних передумов для спрощення регулювання діяльності бізнесу, що забезпечить прозору та ефективну діяльність усіх суб’єктів господарювання; впровадження цифрових технологій як основи сучасних трансформацій у сфері публічного управління та розвитку бізнессередовища для реалізації людського капіталу, розбудови цифрової економіки та, у цілому, держави.uaорганізаційноправові механізмипублічна владабізнесвзаємодіяпублічне управліннясоціальне підприємництвогромадянське суспільствоінститутигрупи інтересівпублічноприватне партнерствоGovernment Relationsфорсайтцифровий розвитокєвроінтеграціяповоєнна відбудоваorganisational and legal mechanismspublic authoritybusinessinteractionpublic administrationsocial entrepreneurshipcivil societyinstitutionsinterest groupspublicprivate partnershipforesightdigital developmentEuropean integrationpostwar reconstructionДисертація