Каліберда, ЮрійЮрійКаліберда0000-0003-4397-9039Пилипенко, Віктор ВолодимировичВіктор ВолодимировичПилипенко2026-02-252026-02-252026Каліберда, Ю., & Пилипенко, В. (2026). Антирадянське повстання в Грузії у серпні – вересні 1924 р. та його роль в історії боротьби грузинського народу за державну незалежність у ХХ ст. Етнічна історія народів Європи, (78), 254–263. https://doi.org/10.17721/2518-1270.2026.78.2810.17721/2518-1270.2026.78.28https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/10840Актуальність. Антирадянське Серпневе повстання в Грузії 1924 р. відіграло важливу роль в новітній історії Грузії і вимагає ретельного дослідження з боку сучасних дослідників як у самій Грузії так і за її межами. Метою цієї статті є висвітлення історії антирадянського повстання 1924 р. в Грузії, визначення його історичної ролі і місця у Визвольній боротьбі грузинського народу у новітній історії. Методи. При написанні статті було застосовано дескриптивний (описовий), історико-типологічний, компаративний, проблемно-хронологічний та статистичний методи, а також прийоми джерелознавчої критики. Результати. У статті за допомогою різноманітних історичних джерел висвітлено історію Серпневого антирадянського повстання 1924 р. в Грузії. Розглянуто участь лідерів підпільного Комітету незалежності Грузії у героїчній боротьбі за державну незалежність Грузії у серпні – вересні 1924 р. Особливу увагу авторами приділено аналізу підготовчого періоду до повстання. Проаналізовано стратегічні помилки, які припустило керівництво у ході всенародного повстання 1924 р.: передчасний виступ в Чіатурі, який позбавив повстанців чинника раптовості та єдиного органу керівництва; некоординовані дії партизанських ватажків не дали змоги взяти під свій контроль залізничне сполучення в республіці; втрати, завдані силам повстанців окупаційною армією та її чисельна перевага не дала можливості здійснити спільний похід на Тбілісі тощо. Висновки. Авторами наголошується, що серед грузинських політичних керівників не було єдності щодо подальшої стратегії збройного повстання, що стало однією з причин його поразки. Під час підготовки до повстання Комітету Незалежності Грузії не вдалося залучити на свій бік жодного союзника як з боку провідних країн Заходу, так і безпосередніх сусідів – антибільшовицьких кіл Чечні та Азербайджану. Значення повстання 1924 р. в історії Грузії величезне, воно стало прикладом мужності та самовідданості для багатьох поколінь грузинського народу. Історична пам’ять про героїв Серпневого повстання надихала бійців Грузинської армії під час відбиття російської агресії у серпні 2008 р.Relevance. The anti-Soviet August Uprising in Georgia in 1924 played an important role in the modern history of Georgia and requires thorough study by contemporary researchers both in Georgia itself and beyond its borders. The purpose of this article is to highlight the history of the anti-Soviet uprising of 1924 in Georgia, to determine its historical role and place in the liberation struggle of the Georgian people in modern history. Methods. In writing the article, descriptive, historical-typological, comparative, problem-chronological, and statistical methods were used, as well as techniques of source criticism. Results. Using a variety of historical sources, the article sheds light on the history of the August anti-Soviet uprising of 1924 in Georgia. It examines the participation of the leaders of the under-ground Committee for the Independence of Georgia in the heroic struggle for Georgia’s state independence in August – September 1924. Particular attention is paid by the authors to the analysis of the preparatory period leading up to the uprising. The strategic errors committed by the leadership during the nationwide uprising of 1924 are analyzed: the premature action in Chiatura, which deprived the insurgents of the element of surprise and a unified command structure; uncoordinated actions by guerrilla leaders that prevented them from taking control of railway communications in the republic; losses inflicted on the insurgent forces by the occupying army, along with its numerical superiority, which made a joint march on Tbilisi impossible, among others. Conclusions. The authors emphasize that there was no unity among Georgian political leaders regarding the further strategy of the armed uprising, which became one of the reasons for its defeat. During the preparation for the uprising, the Committee for the Independence of Georgia failed to attract any allies, either from the leading Western countries or from immediate neighbors – anti-Bolshevik circles in Chechnya and Azerbaijan. The significance of the 1924 uprising in Georgian history is immense; it became an example of courage and dedication for many generations of the Georgian people. The historical memory of the heroes of the August Uprising inspired the fighters of the Georgian Army during the repulsion of Russian aggression in August 2008.ukСерпневе повстання 1924 р. в ГрузіїГрузинська Демократична РеспублікаКомітет Незалежності Грузії («Дамком»)Грузинська соціал-демократична партія (меншовиків)грузинська державністьAugust Uprising of 1924 in GeorgiaGeorgian Democratic RepublicCommittee for the Independence of Georgia («Damkom»)Georgian Social-Democratic Party (Mensheviks)Georgian statehoodСтаття