Машевський, ОлександрОлександрМашевський2026-05-062026-05-062026Машевський, О. (2026). Comparative Analysis of the Phenomena of the Holodomor of 1932—1933 and the Artificial Famine of 1946—1947 in Ukraine. Українознавство(1), 43–54. https://doi.org/10.17721/2413-7065.1(98).2026.34391710.17721/2413-7065.1(98).2026.343917https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/19653The relevance of the research. The tragedies of 1932-1933 and 1946-1947 undoubtedly belong to both the most significant events in the history of Ukraine in the 20th century and to the priority areas of development of Ukrainian historical science. Taking into account the fact that the policy of organizing artificial famine by the authorities has always covered almost all aspects of the life of the population (mainly peasants), the study of the phenomena of artificial famine in Ukraine must be multifaceted and relate to the coverage of both more general problems of the historical development of Ukrainian society (the creation of a totalitarian type of power vertical in the USSR, the post-war reconstruction of Ukrainian agriculture, national problems in Soviet society, etc.), and specific issues of the famine years. An important place in this type of research is occupied by a comparative analysis of the famine phenomena of the 1930s and 1940s in Ukraine. It can be used to reveal subtle features of the internal logic of the behavior of Soviet and party bodies towards Ukrainians in the pre-war and post-war periods. The purpose of the study is to identify significant differences between types of artificial famine – famine and Holodomor, as well as to outline a number of common and distinctive features in the activities of individual social groups during the Holodomor of 1932-1933 and the famine of 1946-1947 in Ukraine (mainly based on the memoirs of residents of the Kyiv region). Conclusions. An in-depth analysis of the events of 1921-1923, 1932-1933, and 1946-1947 requires careful application of a methodological approach and clarity of the categorical apparatus when understanding and interpreting specific historical facts. One of the elements of this approach is to identify the semantic content of the concepts of "artificial famine" and "Holodomor", common features and differences between these phenomena. They related to, in particular, tax policy, sanctions for failure to meet food procurement quotas, and attitudes towards different social groups of the population. In the views of government officials on the paradigm of economic and social transformation in both cases, there is a certain similarity and hereditary character. On the part of the peasants, as the main victims of both tragedies, there were certain differences in understanding the nature and causes of the events of the 1930s and 1940s. The older generation, who had survived the Holodomor, no longer expected help from the state and prepared for famine in advance by hiding food. The younger generation believed the authorities' assurances that the problem would be quickly resolved. Western Ukrainians perceived the creation of the artificial famine of 1946–1947 as a natural manifestation of Soviet policy. The authorities showed a fundamental continuity in their views on the peasantry, treating them as a cheap and reliable labour force, whose value was determined by their labour efforts. But while this approach was universal during the Holodomor, in the post-war period the authorities were forced to take into account changes in the social structure of post-war society (the presence of children of fallen soldiers, war invalids, etc.). Post-war propaganda rhetoric underwent certain changes – there was no longer any talk of internal enemies – kulaks, landlords. The thrust of propaganda was aimed at stirring up hostility between the Dnieper and Dniester regions,  representatives of local authorities who tried to save starving people by distributing small amounts of grain.Актуальність. Трагедії 1932–1933 та 1946–1947 років, безумовно, належать як до числа найбільш знакових подій в історії України ХХ століття, так і до пріоритетних напрямів розвитку української історичної науки. Беручи до уваги ту обставину, що політика організації штучного голоду владними структурами завжди охоплювала практично всі сторони життя населення (переважно селян), дослідження явищ штучного голоду в Україні має бути багатоаспектним та дотичним до висвітлення і загальних проблем історичного розвитку українського суспільства (створення тоталітарного типу владної вертикалі в СРСР, повоєнна відбудова сільського господарства України, національні проблеми  в радянському суспільстві тощо), і конкретних питань періодів голодних років. Важливе місце у таких  дослідженнях посідає компаративний аналіз явищ голоду 30-х і 40-х років ХХ століття в Україні, за допомогою якого можна виявити  малопомітні риси внутрішньої логіки поведінки радянських і партійних органів щодо українців у довоєнний та повоєнний періоди. Мета дослідження –  визначити суттєві розбіжності між різновидами штучного голоду – голодом і голодомором, а також окреслити ряд спільних і відмінних рис в діяльності окремих соціальних груп під час Голодомору 1932–1933 та голоду 1946–1947 років в Україні (переважно на матеріалах спогадів жителів Київської області). Висновки. Глибинний аналіз подій 1921–1923, 1932–1933, 1946–1947 років вимагає ретельного застосування методологічного підходу,  чіткості категоріального апарату під час осмислення та інтерпретації конкретних історичних фактів. Одним із елементів такого підходу є виявлення змістової наповненості понять «штучний голод» і «голодомор», спільних рис і відмінностей між цими явищами. Вони стосувалися, зокрема, податкової політики, санкцій за невиконання плану заготівель продуктів, ставлення до різних соціальних груп населення. У поглядах представників владних органів на парадигму проведення економічних і соціальних перетворень в обох випадках спостерігається певна подібність і спадковий характер. З боку селян як головних жертв обох трагедій існували певні відмінності в розумінні природи і причин подій 30-х і 40-х років. Старша генерація – хто пережив Голодомор – вже не сподівалася на допомогу від держави і заздалегідь, шляхом приховування продуктів, готувалася до голоду. Молодші вірили запевненням влади на швидке вирішення проблеми. Західні українці сприймали створення штучного голоду 1946–1947 років як закономірний вияв політики радянської влади. З боку владних органів спостерігалась сутнісна спадкоємність у поглядах на селянство, ставлення як до дешевої і безвідмовної робочої сили, цінність якої визначається її трудовими зусиллями. Але якщо в часи Голодомору такий підхід мав тотальний характер, то в повоєнний час влада  змушена була враховувати зміни в соціальній структурі повоєнного суспільства (наявність дітей загиблих фронтовиків, інвалідів війни тощо). Певних змін зазнала повоєнна пропагандистська риторика – вже не говорили про внутрішнього ворога – куркуля, глитая. Вістря пропаганди спрямовувалося на розпалювання ворожнечі між наддніпрянцями і наддністрянцями,  представників низових органів влади, які намагалися врятувати голодних людей шляхом видачі невеликої кількості зерна.ukHolodomorfamine of 1946-1947 in Ukrainetotalitarianismartificial famineГолодоморголод 1946–1947 років в Українітоталітаризмштучний голодСтаття