Сарбаш Сергій МиколайовичБулатова Олена Валеріївна2025-05-152025-05-152025-05-15Сарбаш С. М. Вплив конфліктів на розвиток сучасного глобального безпекового середовища : дис. ... доктора філософії : 292 Міжнародні економічні відносини / Сарбаш Сергій Миколайович ; наук. кер. О. В. Булатова. Київ, 2025. 266 с.УДК 339.9:327.5(100)(043.3)https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/6462Дисертаційна робота присвячена вдосконаленню теоретичних засад, розвитку науково-методичних підходів та розробці науково-практичних рекомендацій щодо визначення впливу конфліктів на розвиток глобального безпекового середовища. У дисертаційній роботі удосконалено методологічні підходи до дослідження глобальних трансформацій, що доповнюють раніше визначені складові глобальних процесів (економічну, соціально-демографічну, природно-екологічну, інформаційно-технологічну, політико-ідеологічну та воєнну, культурно-цивілізаційну, релігійну, міжнародно-правову, пандемічну, загальноглобалізаційну) виокремленням просторової складової, проявом якої стало формування міждержавних безпекових мереж різного рівня, що впливають на характер розвитку безпекової архітектури, основними характеристиками яких визначено: екстенсивність, інтенсивність, швидкість, асиметричність, і розвиток яких сприяє поширенню мережевого принципу розвитку безпекової архітектури через систему альянсів та партнерств, що стають інструментами реалізації національних безпекових стратегій. Обґрунтовано авторське визначення трансконтинентального безпекового комплексу, як складової глобальної безпекової архітектури, що виступає новою формою просторової організації країн, консолідуючими засадами об’єднання котрих виступають єдність цінностей, спільність інтересів і загроз (у т.ч. гібридних), визнання яких стає передумовою приєднання нових учасників. У роботі розвинуто науково-теоретичні підходи щодо дослідження глобальної безпекової архітектури, а саме: на основі сформованої ієрархії рівнів безпекового середовища, запропоновано типологізацію конфліктів (глобальний, трансконтинентальний, міжрегіональний, регіональний, міждержавний, державний, локальний), що визначаються рівнем охоплення (просторова ознака): глобальний регіон, мегарегіон, макрорегіон, мезорегіон, мікрорегіон, локальний регіон; визначенням безпекового комплексу (інституційна ознака): система міжнародної безпеки і світового порядку, регіональний порядок (трансконтинентальний безпековий комплекс, регіональний безпековий комплекс), національний безпековий комплекс), відповідно до рівнів безпекового середовища (глобальний (у т.ч. бірегіональний, трансрегіональний, гібридний), регіональний (міждержавний), національний, внутрішньодержавний). Доведено, що сучасна глобальна безпекова архітектура, яка характеризується одночасно масштабністю та фрагментованістю, не спроможна у повній мірі впоратись із новітніми глобальними викликами, а проведення безпекової політики є малоефективним та сегментованим (на всіх рівнях безпекового середовища), через, по-перше, втрату монополії держави на засоби насильства (що призвело до зменшення влади національних держав із одночасною приватизацією насильства та зростанням тероризму до глобального рівня), по-друге, вплив глобальних трансформацій (що сприяло появі нових загроз, у т.ч. гібридних, і як наслідок, нових моделей ведення війни, насильства). Сутність гібридних війн визначено як форму сучасного конфлікту, що поєднує традиційні та нетрадиційні (воєнні та невоєнні) заходи цілеспрямованого й організованого нанесення втрат, знищення потенціалу країни (економічного, інноваційного, воєнного, демографічного тощо), у т.ч. із використанням сучасних інформаційних технологій, маніпулюванням та психологічним тиском задля досягнення стратегічних цілей країною-агресором. У роботі запропоновано методичний підхід до оцінювання інтенсивності мілітаризації економік країн, а саме: введено показник інтегрального індексу інтенсивності нарощування військового потенціалу країни, що враховує кількісні індикатори нарощування військового потенціалу економіки країни, застосування якого дозволяє проводити компаративний аналіз країн за рівнем інтенсивності розвитку процесів мілітаризації, класифікувати їх за інтенсивністю нарощування військового потенціалу (низький, середній, високий, дуже високий), відслідковувати закономірності та оцінювати їх вплив на індикатори соціально-економічного та політико-правового розвитку країн. Представлено науково-теоретичне обґрунтування визначення впливу воєнних витрат на індикатори соціально-економічного та політико-правового розвитку країн, характер яких має прямий (внутрішні чинники), непрямий (зовнішні чинники та побічні ефекти) та мультиплікативний ефект, кожен з яких потенційно може мати двосторонній причинно-наслідковий вплив: позитивний (стимулювання економічного зростання) і негативний (людські втрати, руйнування об’єктів критичної інфраструктури, порушення торгових, інвестиційних, освітніх процесів, складність постконфліктного розвитку тощо), визначення яких із урахуванням запропонованого інтегрального індексу інтенсивності нарощування військового потенціалу країни дозволяє оцінити вплив рівня мілітаризації на стабільність (інституційну, правову, соціально-економічну) та стійкість країн, що впливатиме на визначення пріоритетів безпекового розвитку країни, її залучення до регіональних та трансконтинентальних безпекових комплексів. Ґрунтуючись на систематизації теорії і концепцій дослідження конфліктів за логіко-послідовною та історичною еволюцією на основі таких ознак: джерела конфліктів, їх мотиви, виміри, асиметричність і наслідки, розвинуто методологічну основу дослідження економіки конфлікту, що визначається раніше обґрунтованим принципами: економіка вибору (конфлікт актуалізує питання вибору відносно застосування альтернатив (насильницьких або ненасильницьких)), економічні умови (джерелами конфліктів виступають нерівність, залежність, екологічна дискримінація тощо), вплив на економіку та економічне зростання (скорочення економічних активностей, знищення виробничого потенціалу, міграційні процеси), економічний потенціал конфліктів (ймовірність, тривалість), конфлікт як форма привласнення (люди, природні ресурси, вплив на культуру, ідентичність, ідеологію, політику тощо), управління конфліктами (будь-який конфлікт потребує відповідної організації), безпека як суспільне благо (конфлікт безпосередньо впливає на безпекову складову розвитку людини, системи, суспільства), до якої запропоновано включення принципу: конфлікт як форма бізнесу (отримання економічних вигід від торгівлі зброєю, рекрутінгу, підготовки та навчання персоналу, логістики та ланцюгів поставок, науково-дослідних робіт та інновацій тощо), що визначає напрями подальших наукових розвідок у досліджені міжнародних конфліктів. На основі аналізу ключових ознак міжнародних конфліктів, до яких віднесено багатовимірність (оцінюється відповідними індикаторами економічної, екологічної, соціальної, технологічної, геополітичної складової виникнення конфліктів у сучасному глобальному середовищі), мультикаскадність (визначається видами конфліктів, рівнем виявлення та охоплення), масштабність (установлюється наслідками розвитку міжнародних конфліктів, тривалістю, ймовірністю повторення), а також асиметричність (характеризується відносинами залежності, ресурсними інтересами, рівнем соціально-економічного розвитку, екологічною дискримінацією); вимірами асиметричного конфлікту запропоновано вважати асиметричність учасників (джерелами якої стають ресурсне забезпечення, відмінності політичних систем і соціальних груп), методів ведення та врегулювання конфліктів (відмінності правових норм, методів (традиційних і новітніх) ведення конфлікту, його вартість тощо), наслідків (сукупність вимірів асиметричності учасників конфліктів, механізмів їх врегулювання із урахуванням геолокації конфлікту тощо), що забезпечує їх комплексний моніторинг, діагностування задля оптимізації безпекових стратегій розвитку країн, створення сильних безпекових екосистем на різних ієрархічних рівнях сучасного глобального безпекового середовища; і визначається асиметричністю: учасників (джерелами якої стають ресурсне забезпечення, відмінності політичних систем і соціальних груп), методів ведення та врегулювання конфліктів (відмінності правових норм, методів (традиційних і новітніх) ведення конфлікту, його вартість тощо), наслідків (сукупність вимірів асиметричності учасників конфліктів, механізмів їх врегулювання із урахуванням геолокації конфлікту тощо), що забезпечує їх комплексний моніторинг, діагностування задля оптимізації безпекових стратегій розвитку країн, створення сильних безпекових екосистем на різних ієрархічних рівнях сучасного глобального безпекового середовища.The dissertation is devoted to the improvement of theoretical foundations, development of scientific and methodological approaches and development of scientific and practical recommendations for determining the impact of conflicts on the development of the global security environment. The dissertation improves methodological approaches to the study of global transformations, which complement the previously identified components of global processes (economic, socio-demographic, natural and environmental, information technology, political, ideological and military, cultural and civilizational religious, international legal, pandemic, and general globalization) by highlighting the spatial component, which is manifested in the formation of interstate security networks of different levels that affect the nature of the development of the security architecture, the main characteristics of which are as follows Extensiveness, intensity, speed, asymmetry, and the development of which contributes to the spread of the network principle of security architecture development through a system of alliances and partnerships that become tools for the implementation of national security strategies. The author's definition of the transcontinental security complex as a component of the global security architecture, which is a new form of spatial organization of countries, the consolidating principles of which are the unity of values, common interests and threats (including hybrid ones), the recognition of which becomes a prerequisite for the accession of new participants, is substantiated. The work develops scientific and theoretical approaches to the study of global security architecture, namely: based on the established hierarchy of levels of the security environment, the author proposes a typology of conflicts (global, transcontinental, interregional, regional, interstate, state, local), which are determined by the level of coverage (spatial feature): global region, mega-region, macro-region, meso-region, micro-region, local region; definition of the security complex (institutional feature): the system of international security and world order, regional order (transcontinental security complex, regional security complex), national security complex), according to the levels of the security environment (global (including bi-regional). including biregional, transregional, hybrid), regional (interstate), national, and domestic). It is proved that the current global security architecture, characterized by both scale and fragmentation, is not able to fully cope with the latest global challenges, and the implementation of security policy is inefficient and segmented (at all levels of the security environment), due to, firstly, the loss of the state's monopoly on the means of violence (which led to a decrease in the power of nation-states with the simultaneous privatization of violence and the growth of terrorism to the global level), secondly, the impact of global transformations (which contributed to the emergence of new threats, including hybrid ones, and as a result, new models of warfare and violence). The essence of hybrid warfare is defined as a form of modern conflict that combines traditional and nontraditional (military and non-military) measures of targeted and organized infliction of losses, destruction of the country's potential (economic, innovative, military, demographic, etc.), including the use of modern information technologies, manipulation and psychological pressure to achieve strategic goals by the aggressor country. The work proposes a methodological approach to assessing the intensity of militarization of countries' economies, namely: an indicator of the integral index of the intensity of building up the country's military potential is introduced, which takes into account quantitative indicators of building up the military potential of the country's economy, the use of which allows for a comparative analysis of countries by the level of intensity of development of militarization processes, classification of countries by the intensity of military potential building (low, medium, high, very high), tracking of legislative, to monitor patterns and assess their impact on indicators of socio-economic, political and legal development of countries. The article presents a scientific and theoretical substantiation for determining the impact of military expenditures on indicators of socio-economic, political and legal development of countries, the nature of which is direct (internal factors), indirect (external factors and side effects) and multiplier effect, each of which can potentially have a two-way causal impact: positive (stimulation of economic growth) and negative (human losses, destruction of critical infrastructure, disruption of trade, investment, and educational processes, complexity of post-conflict development, etc.), the determination of which, taking into account the proposed integral index of the intensity of the country's military build-up, allows us to assess the impact of the level of militarization on the stability (institutional, legal, socio-economic) and resilience of countries, which will influence the determination of priorities for the country's security development and its involvement in regional and transcontinental security complexes. Based on the systematization of the theory and concepts of conflict research by logical, consistent and historical evolution on the basis of the following features: sources of conflicts, their motives, dimensions, asymmetry and consequences, the methodological basis for the study of the economics of conflict is developed, which is determined by the previously substantiated principles: the economy of choice (conflict actualizes the issue of choice regarding the use of alternatives (violent or non-violent)), economic conditions (sources of conflict are inequality, dependence, environmental discrimination, etc.), impact on the economy and economic growth (reduction of economic activity, destruction of production potential, migration processes), economic potential of conflicts (probability, duration), conflict as a form of appropriation (people, natural resources, impact on culture, identity, ideology, politics, etc.), conflict management (any conflict requires an appropriate organization), security as a public good (the conflict directly affects the security component of human, system, and society development), to which it is proposed to include the principle of conflict as a form of business (obtaining economic benefits from arms trade, recruitment, training and education, logistics and supply chains, research and innovation, etc,), that defines the directions of further research in the study of international conflicts. Based on the analysis of the key features of international conflicts, which include multidimensionality (assessed by the relevant indicators of the economic, environmental, social, technological, geopolitical component of conflicts in the modern global environment), multiscale (determined by the types of conflicts, level of detection and coverage), scale (determined by the consequences of international conflicts, duration, and likelihood of recurrence), as well as asymmetry (characterized by relations of dependence, resource interests, level of socio-economic development, and environmental discrimination); asymmetry of participants is proposed to be considered as a dimension of asymmetric conflict (the sources of which are the resources, differences in political systems and social groups), methods of managing and resolving conflicts (differences in legal norms, methods (traditional and modern) of conflict management, its cost, etc.), consequences (a set of dimensions of the asymmetry of the parties to conflicts, mechanisms for their settlement, taking into account the geolocation of the conflict, etc,), that ensures their comprehensive monitoring and diagnostics to optimize the security strategies of countries' development, and to create strong security ecosystems at different hierarchical levels of the modern global security environment; and is determined by asymmetry: of participants (based on resources, differences in political systems and social groups), methods of conflict management and resolution (differences in legal norms, methods (traditional and modern) of conflict management, its cost, etc,), consequences (a set of dimensions of the asymmetry of the parties to conflicts, mechanisms for their settlement, taking into account the geolocation of the conflict, etc,), that ensures their comprehensive monitoring and diagnostics to optimize the security strategies of countries' development, create strong security ecosystems at different hierarchical levels of the modern global security environment.ukбезпеканаціональна безпекарегіональна безпекаміжнародна безпекаглобальна безпекамілітаризаціязбройний конфліктглобальні конфліктигібридна війназагрозиглобальне безпекове середовищеросійсько-українська війнасвітова економікаміжнародне партнерство та співробітництвоsecuritynational securityregional securityinternational securityglobal securitymilitarisationarmed conflictglobal conflictshybrid warfarethreatsglobal security environmentRussian-Ukrainian warworld economyinternational partnership and cooperationДисертація