Туренко, Віталій ЕдуардовичВіталій ЕдуардовичТуренко2026-05-272026-05-272023Turenko, V. (2023). Peculiarities of the Semantics of "Friend" and "Enemy" in Archaic Lyrics: a General Description. Studia Linguistica, (23), 52–61. https://doi.org/10.17721/studling2023.23.52-612411-1562УДК 821.14.8410.17721/StudLing2023.23.52-61https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/22093У статті здійснюється загальна характеристика образу друга і ворога в ранньогрецькій ліриці. Передусім, автор визначає специфіку ключових лексем давньогрецької мови на позначення досліджуваних понять, а саме φίλος і ἐχθρὸς, підкреслюючи багатоманітність, неоднозначність, «неперекладність» та їх контекстуальність. Така ситуація також пов’язана з наявністю свого роду «словників» як дружби, так і ворожнечі у мові давніх еллінів. Обґрунтовано, що джерельною основою на позначення особи «другом/ворогом» для ранньогрецьких ліриків був доробок архаїчного епосу, а саме праці Гомера Гесіода, оскільки як епіки, так і лірики зауважили, що друзями можуть бути, як боги, так і люди. Водночас, підкреслюється, що ймовірність дружніх стосунків з трансцендентним було розповсюджене і у давній близькосхідній традиції. Розглядаючи доробок таких ранньогрецьких ліриків, як Алкмеон, Анакреонт, Вакхілід, Піндар, Сапфо і Феогнід, доведено, що образ друга двоїстий, відповідно до вживання тієї чи іншої лексеми φίλος, або ἑταῖρος. Φίλος позначало друга з яким у людини є духовна/душевна приязнь, хоча яка і не виключала корисності, тоді як ἑтаῖρος детермінувало стосунки буденні та повсякденні. Така відмінність дружби і спорідненості була обумовлена і рефлексіями досократиків, оскільки саме вони зробили свій внесок у це роз'яснення, стверджуючи, що існують умови для дружби, які не обов'язково наявні між рідними та близькими. Доведено, що вороги в контексті доробку ліриків докласичного періоду античної культури існують не лише у cтосунках між людьми, але й тими чи іншими міфологічними персонажами. Грецькі поети докласичного періоду ненавиділи ворога як такого не лише за якісь злодіяння, але це було як взаємне почуття. Ворогували з людиною не сліпо, бездумно, а через відповідну (по)дію, з яким пов'язана була та чи інша особистість. Образ ворога має не тільки негативне забарвлення, а й позитивне і приязне, якщо він на це дійсно заслуговує.The article provides a general description of the image of friend and enemy in early Greek lyrics. First of all, the author defines the specificity of the key lexemes of the ancient Greek language for the studied concepts, namely φίλος, and ἐχθρὸς, emphasizing their diversity, ambiguity, "untranslatability" and contextuality. This situation is also connected with the presence of a kind of "dictionary" of both friendship and enmity in the language of the ancient Greeks. It is proved that the source of the designation of a person as a "friend/enemy" for the early Greek lyricists was the work of the archaic epic, namely the works of Homer and Hesiod since both epics and lyricists noted that both gods and humans can be friends. At the same time, it is emphasized that the possibility of friendly relations with the transcendent was widespread in the ancient Near Eastern tradition. By examining the works of such early Greek lyricists as Alcmaeon, Anacreon, Bacchylides, Pindar, Sappho, and Theognis, it is proved that the image of a friend is dual, according to the use of one or another lexeme φίλος or ἑταῖρος. Φίλος denoted a friend with whom a person has a spiritual/emotional affinity, although this did not exclude usefulness, while ἑταῖρος determined the relationship between the mundane and everyday. This distinction between friendship and kinship was also due to the reflections of the pre-Socratics, as they contributed to this clarification by arguing that there are conditions for friendship that do not necessarily exist between family and friends. It has been proved that enemies in the context of the works of the lyricists of the pre-classical period of ancient culture exist not only in the relations between people but also between certain mythological characters. The Greek poets of the pre-classical period did not hate the enemy as such only for some atrocities, but it was a mutual feeling. One was not at odds with a person blindly, thoughtlessly, but because of the corresponding (in)action with which this or that person was associated. The image of the enemy has not only a negative meaning, since negative, sometimes even cruel feelings will be felt towards him, but also positive and friendly ones, if he really deserves it.enантична культураепічні твориліричні поетиуявлення про дружбустосункиворожнечаancient cultureepic workslyric poetsidea of friendly relationsenmityСтаття