Романенко, Олена ВіталіївнаОлена ВіталіївнаРоманенко2025-01-032025-01-032024Романенко О. Художньо-естетичні особливості образу провінції в сучасній українській літературі. Синопсис: текст, контекст, медіа. 2024. Т. 30, № 1. С. 1–8.https://doi.org/10.28925/2311-259x.2024.1.1https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/5647This study deals with the features of the description of the Province topos in modern Ukrainian prose and the problems of the development of the ideas of geopoetics in Ukrainian literary studies. The subject of the study is the poetic and stylistic parameters of the Province topos in modern Ukrainian prose. Elzhbieta Rybitska’s ideas of structuralism and geopoetics became the intellectual support of this research. The goal is a systematic analysis of the poetic and stylistic parameters of the topos of the Province in the novels “The Servant from Dobromil”, “Enchanted Musicians”, “The Tycoon”, by Halyna Pahutiak, “Voroshilovgrad” by Serhiy Zhadan, and “District D” by Artem Chekh. A combination of structural-typological analysis and conceptual analysis methods in the context of the ideas of geopoetics was chosen for this research. The scientific novelty of the study is determined by the fact that it describes three models of understanding the topos of the Province in modern Ukrainian literature, proposes and argues for an aesthetic paradigm of modeling the world and man in the prose works of modern Ukrainian writers in the context of the ideas of structuralism and geopoetics. The study’s results present three models of the topos of the Province. Within the first model, the Province is described as a geographical space in which the opposition of the Center / Province is revealed. The second model is based on myth as a sacred space in which the aggressive Center and the Arcadian and harmonious Province are opposed. The third model is based on post-colonial ideas of the contradiction between colonized cultures and regions, describing the dialogue with the colonial past and images of Own / Strangers. Such theoretical ideas of this article made it possible to analyze the novels by Halyna Pahutiak, “The Servant from Dobromil”, “Enchanted Musicians”, “The Tycoon”, Serhiy Zhadan’s “Voroshilovgrad”, Artem Chekh’s “District D” and describe the features of depicting the topos of the Province in the works of modern Ukrainian writers. Thus, in the novels by Halyna Pahutiak, the topos of the Province are reproduced as a mystical space with symbolic ambivalent images. In this place, the character gets an opportunity for self-discovery and rethinking ethical views. Instead, Serhiy Zhadan’s novel presents the topos of the Province as a space deformed by the Soviet past, a kind of semantic wasteland, abandoned and hostile to the character. In the novel by Artem Chekh, the model of the topos of the Province is embodied as an existential trap from which the character seeks to escape and simultaneously feels both his own and a stranger. The study results prove the productivity of geopoetics for modern Ukrainian literary studies, the perspective of the study of the topos of the Province in particular, and the poetic features of geographical images in artistic works in general.Це дослідження присвячене аналізу особливостей змалювання топосу Провінції в сучасній українській прозі та проблемам розвитку ідей геопоетики в українському літературознавстві. Предметом дослідження є поетикально-стильові параметри топосу Провінції в сучасній українській прозі. Інтелектуальною підтримкою цієї статі стали ідеї структуралізму та геопоетики, які належать Ельжбєті Рибіцькій. Мета — системний аналіз поетикально-стильових параметрів топосу Провінції в романах Галини Пагутяк «Слуга з Добромиля», «Зачаровані музиканти», «Магнат», Сергія Жадана «Ворошиловград», Артема Чеха «Район Д». Для цього дослідження було обрано поєднання методів структурно-типологічного аналізу та концептуального аналізу в контексті ідей геопоетики. Наукова новизна дослідження визначається тим, що в ньому описано три моделі осмислення топосу Провінції в сучасній українській літературі, запропоновано й аргументовано естетичну парадигму моделювання світу і людини в прозових творах сучасних українських письменників у контексті ідей структуралізму та геопоетики. Результати дослідження презентують три моделі топосу Провінції. У межах першої моделі Провінція описується як географічний простір, у якому виявляються опозиції Центру / Провінції. Друга модель заснована на ідеї міфу як сакрального простору, у ній протиставляються агресивний Центр та аркадійська і гармонійна Провінція. Третя модель ґрунтується на постколоніальних ідеях суперечності між колонізованими культурами і регіонами, описі діалогу із колоніальним минулим, а також образів Своїх / Чужих. Такі теоретичні ідеї цієї статті дали можливість проаналізувати романи Галини Пагутяк «Слуга з Добромиля», «Зачаровані музиканти», «Магнат», Сергія Жадана «Ворошиловград», Артема Чеха «Район Д» та описати особливості змалювання топосу Провінції у творчості сучасних українських письменників. Так, у романах Галини Пагутяк відтворено топос Провінції як містичного простору, із символічними амбівалентними образами, місця, у якому персонаж отримує нагоду самопізнання та переосмислення етичних поглядів. Натомість роман Сергія Жадана презентує топос Провінції як деформований радянським минулим простір, своєрідну семантичну пустку, занедбану й ворожу до персонажа. У романі Артема Чеха втілено модель топосу Провінції як екзистенційної пастки, з якої персонаж прагне втекти і в якій одночасно почувається і Свої м, і Чужим. Результати дослідження засвідчують продуктивність ідей геопоетики для сучасного українського літературознавства і перспективність дослідження топосу Провінції, зокрема й поетологічних особливостей географічних образів у художніх творах загалом.ukукраїнська літературапрозаромантопоспровінціягеопоетикаструктуралізмUkrainian literatureprosenoveltoposProvincegeopoeticsstructuralismСтаття