Казакевич, Геннадій МихайловичГеннадій МихайловичКазакевич2026-02-252026-02-252025-10-26Казакевич, Г. (2025). Радянська технологічна утопія і аматорська фотографія в Україні: погляд з перспективи соціальної історії технологій. Текст і образ: Актуальні проблеми історії мистецтва, 2(20), 5–14. https://doi.org/10.17721/2519-4801.2025.2.0110.17721/2519-4801.2025.2.01https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/10667This article aims to explore Soviet technological utopianism through the lens of amateur photography in the Ukrainian SSR, with particular attention to the social history of technology. The article, too, strives to demonstrate how technical limitations and socio-political conditions shaped Soviet photographic culture, and how amateur practices often transcended official ideological frameworks. Methods. The study employs interdisciplinary approaches of the social history of technology, Actor-Network Theory, and the Social Construction of Technology (SCOT). It relies on archival sources, materials from photo laboratories, vernacular visual archives, and Soviet-era publications. Methods of visual anthropology are also applied to interpret everyday photographic practices. Results. The analysis shows that Soviet authorities sought to use amateur photography as a tool of propaganda and socialist construction. In practice, however, photo laboratories and clubs failed to fulfill political tasks, while mass amateur photography evolved into a private practice of memory preservation, status display, and family identity building. The production of cameras in the USSR, particularly the “Kyiv” models, illustrates the tensions between imported technologies and local social needs. Conclusions. Amateur photography in the USSR did not serve as an instrument of the Soviet utopian project but rather reflected the conservative values of society and the quest for private space. It reveals the complex interplay of technology, politics, and everyday life, offering deeper insights into the dynamics of Soviet visual culture. The study emphasises the significance of private visual archives as a source for reconstructing the social history of Ukraine.Мета статті полягає у розкритті радянського технологічного утопізму крізь призму аматорської фотографії в УРСР, з особливим акцентом на соціальну історію технологій. Автор прагне показати, як технічні обмеження та соціально-політичні умови впливали на формування радянської фотографічної культури, і яким чином аматорські практики виходили за межі офіційної ідеології. Методи. У роботі застосовано міждисциплінарні підходи соціальної історії технологій, акторно-мережевої теорії та соціального конструювання технологій (SCOT). Використано аналіз архівних джерел, матеріалів фотолабораторій, візуальних архівів населення та публікацій радянського часу. Також залучено методи візуальної антропології для інтерпретації повсякденних фотографічних практик. Результати. Показано, що радянське керівництво прагнуло використати аматорську фотографію як інструмент пропаганди й соціалістичного будівництва. Проте на практиці фотолабораторії та клуби не виконували політичних завдань, а масове фотоаматорство перетворювалося на приватну практику збереження пам’яті, підкреслення статусу та побудови родинної ідентичності. Виробництво фотоапаратів в СРСР, зокрема камер «Київ», демонструє напруження між імпортованими технологіями та локальними соціальними потребами. Висновки. Аматорська фотографія в СРСР не стала елементом утопічного проєкту радянської влади, а радше відображала консервативні цінності суспільства й прагнення до приватного простору. Вона виявляє складну взаємодію між технологіями, політикою та повсякденністю, що дозволяє глибше зрозуміти динаміку радянської візуальної культури. Дослідження підкреслює значення приватних візуальних архівів як джерела для реконструкції соціальної історії України.ukSoviet photographytechnological utopianismsocial history of technologyamateur culturevisual anthropologyKyiv cameraseveryday lifeрадянська фотографіятехнологічний утопізмсоціальна історія технологійаматорська культуравізуальна антропологіяфотоапарати «Київ»повсякденністьСтаття