Гирич, ІгорІгорГирич2026-03-022026-03-022024-11-18Гирич, І. (2024). Українська інтелектуальна еліта польського походження в національно-визвольному русі другої половини ХІХ – поч. ХХ ст. Київські полоністичні студії, 40, 252–279. https://doi.org/10.17721/psk.2024.40.252-279УДК 94(477)“18”10.17721/psk.2024.40.252-279https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/11703The article highlights the socio-political advantages of educating the intellectual elite of the Ukrainian national liberation movement, which had a Polish civilisational upbringing before becoming Ukrainian figures. The author emphasises the idea that belonging to the European circle of peoples, such as the Poles, allowed Ukrainians of Polish origin to form the idea of Ukraine’s political separateness both among people of similar origin and for ethnic Ukrainians. The latter were under the ideological influence of Russian left and right political thought and rather became political Russians, accepting the postulates of their national idea with the postulate of the «single Russian people». Ukrainians of Polish origin, on the other hand, advocated the construction of a linguistic and cultural border between Ukraine and Russia and Poland; thought in terms of a future independent Ukrainian state; they formed an opinion about a Ukrainian political nation, which, being formed on a Ukrainian ethnic basis, should include other ethnic groups living on Ukrainian land. The author writes about two generations of Ukrainian figures of Polish cultural origin in Dnieper Ukraine: 1) the Hromadovites of the 1860s – 1880s of the second Ukrainophile stage of the liberation movement; 2) the figures of the third, political stage – the 1890s – early 20th century. He emphasises the importance of the work of Volodymyr Antonovych (1834–1908), a professor at St. Volodymyr University and an ideologist of the Ukrainian movement of the Ukrainophile era. He writes about the figures of Chłopomania («peasant-mania») of the early 1860s, who were united by Antonovych: Tadei Rylski, Kostiantyn Mykhalchuk, Borys Poznanski, and Osyp Yurkiewych. In the third stage, Polish Ukrainians of the social democratic and conservative trends stood out. They were represented by the leaders of the third stage, Levko Yurkevych and Viacheslav Lypynskyi. And again, it was Ukrainians of Polish culture who found themselves in the position of ideologues of the Ukrainian movement. Together with L. Yurkevych, the Ukrainian left-wing socialist movement was represented by M. Melenevsky, O. Skoropys-Yoltukhovsky, and B. Yaroshevsky. Instead, V. Lypynskyi created a right-wing conservative Ukrainian movement by organising the movement of Ukrainian Roman Catholics, which was joined by F. Volska, J. Voloshynovskyi, L. Sidletskyi (Sava Krylach), A. Montresor, A. Rokytskyi, and others.У статті йдеться про суспільно-політичні плюси виховання інтелектуальної еліти українського національно-визвольного руху, яка мала польське цивілізаційне виховання перед тим, як стати українськими діячами. Автор наголошує на думці, що належність до виховання європейського колу народів, якими були поляки, дозволяли українцям польського походження у формуванні ідеї політичної окремішньості України як серед осіб подібного походження, так і для етнічних українців. Останні перебували під ідейними впливами російської лівої і правої політичної думки і швидше ставали політичними росіянами, сприймаючи постулати їхньої національної ідеї з постулатом про «єдиний русский народ». Натомість українці польського походження виступали за збудування мовно-культурного кордону між Україною і Росією та Польщею; мислили категоріями майбутньої незалежної української держави; формували думку про українську політичну націю, яка формуючися на українській етнічній основі мала включати до себе і інші етноси, що мешкають на українській землі. Автор пише про дві генерації українських діячів польськокультурного походження на Наддніпрянській Україні: 1) громадівців 1860-х – 1880-х років другого українофільського етапу визвольного руху; 2) діячів третього, політичного етапу – 1890-х – поч. ХХ ст. Наголошує про значення діяльності Володимира Антоновича (1834-1908) – професора університету Св. Володимира та ідеолога українського руху доби українофільства. Про хлопоманів поч. 1860-х років, яких об’єднав останній: Тадея Рильського, Костя Михальчука, Бориса Познанського, Осипа Юркевича. В третьому етапі вирізнилися польські українці соціал-демократичного та консервативного напрямів. Їх представляли лідери третього етапу Левко Юркевич і В’ячеслав Липинський. І знову ж саме українці польської культури опинилися на позиціях ідеологів українського руху. Разом з Л. Юркевичем український лівий соціалістичний рух представляли М. Меленевський, О. Скоропис-Йолтуховський, Б. Ярошевський. Натомість, В. Липинський створив право-консервативний український рух, організувавши рух українців римо-католиків, до якого долучилися Ф. Вольська, Й. Волошиновський, Л. Сідлецький (Сава Крилач), А. Монтрезор, А. Рокицький та ін.ukUkrainians of Polish cultureEuropeanism of the Polish Ukrainians ideologyanti-imperial anti-Russian orientationVolodymyr AntonovychViacheslav Lypynskyiукраїнці польської культуриєвропейськість ідеології польських українцівантиімперське протиросійське спрямуванняВолодимир АнтоновичВ’ячеслав ЛипинськийСтаття