Скрипник, М.М.Скрипник2026-02-272026-02-272025-03-14Скрипник, М. (2025). THREAT TO THE US’ NUCLEAR ORDER: CHINA AND RUSSIA DETERRENCE CRISIS 2024. Аctual Problems of International Relations, 1(162), 24–34. https://doi.org/10.17721/apmv.2025.162.1.24-3410.17721/apmv.2025.162.1.24-34https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/11340In this article, the author provides a detailed argumentation of the level of nuclear threat from Russia in the context of conventional aggression against Ukraine, analyzing acts of military cooperation and related military exercises with China where both countries of the authoritarian bloc use nuclear carriers. The author also partially compares the level of nuclear capabilities of both superpowers of the totalitarian bloc as part of the argumentation of the thesis about the need to focus NATO's attention on a higher priority threat from Russia than on challenges and threats from China. The author considers the chronological framework of 2023-2024. To effectively identify and prioritize the level of threats, the author uses the case study method, as well as the content analysis method when working with documents and official statements of representatives of the countries that are the object of this study. The author also analyzes the technical capabilities of certain nuclear carriers that Russia and China actively use in exercises and in the war in Ukraine. The theoretical basis of this work is structural realism, the theory of "ideological allies" by Mark Haas and the concept of the Heartland by Halford Mackinder, which argue for the trends of increasing geopolitical appetites of Russia, as well as the systematic involvement of allies in the bloc of authoritarian states. According to the results of this study, the author proves the thesis that Russia is the undisputed number one nuclear and conventional threat to NATO countries, as well as their allies. Therefore, the trend of reorienting and prioritizing the foreign policy of nuclear deterrence of the United States towards China may be a wrong step in view of the future potential escalation of military actions by Russia and its totalitarian bloc against democratic countries of the West, primarily in Europe.У даній статті автор наводить докладну аргументацію рівня ядерної загрози з боку росії у контексті конвенційної агресії проти України, аналізуючи акти мілітарного співробітництва та суміжних воєнних навчань із Китаєм де обидві країни авторитарного блоку використовують ядерні носії. Також автор частково порівнює рівень ядерної спроможності обох наддержав тоталітарного блоку в рамках аргументації тези про необхідність зосереджені уаги НАТО на більш пріоритетній загрозі з боку росії, ніж на викликах та загрозах з боку Китаю. Автор бере до аналізу хронологічні рамки 2023-2024 роки. Задля ефективної ідентифікації та пріоритезації рівня загроз  автор використовує метод кейс стаді, а також метод контент аналізу при роботі із документами та офіційними заявами представників країн, які є об'єктом даного дослідження. Також автор аналізує технічні спроможності певних ядерних носіїв, які росія та Китай активно використовують у навчаннях, та у війні в Україні. Теоретичним підґрунтям даної роботи є структурний реалізм, теорія «ідеологічних союзників» Марка Хааса та концепція Хартленду Хелфорда Маккіндера, які аргументують тенденції підвищення геополітичних апетитів росії, а також системність залучення союзників до блоку авторитарних держав. Згідно результатів даного дослідження автор доводить тезу, що росія є беззаперечною ядерною та конвенційною загрозою номер один по відношенню до країн НАТО, а також їх союзників. Тому тенденція реорієнтації і пріоритизації зовнішньої політики ядерного стримування США на Китай може бути хибним кроком з огляду на майбутню потенційну ескалацію воєнних дій росії та їх тоталітарного блоку проти демократичних країн Заходу в першу чергу у Європі.enСтаття