M. O., DenysyukDenysyukM. O.2026-03-092026-03-092025-06-30M. O., D. (2025). Вплив воєнного стану на дистанційну зайнятість в Україні. Соціальне Право, (2), . https://doi.org/10.32751/2617-5967-2025-02-0310.32751/2617-5967-2025-02-03https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/12201The article examines the comprehensive impact of martial law on the legal regulation of remote employment in Ukraine. It analyzes the regulatory and legal acts adopted after February 24, 2022, in particular, the Law of Ukraine “On the Organization of Labor Relations under Martial Law” No. 2136-IX, which significantly simplified the procedures for introducing remote work. It was found that legislative changes allowed employers to quickly transfer employees to remote work without following the procedure for changing essential working conditions and without the mandatory conclusion of a written employment contract. At the same time, restrictions on employees' labor guarantees were established: working hours were extended to 60 hours per week for critical infrastructure facilities, the duration of rest periods was reduced, and the right to vacation was restricted. Particular attention was paid to the legal status of employees who perform remote work outside Ukraine and the specifics of regulating the labor of civil servants. The court practice of the Supreme Court regarding the right of employees to immediate dismissal in case of inability to ensure safe working conditions is analyzed. The conclusion that martial law has become a catalyst for the development of remote employment and the testing of new legal mechanisms in labor law, which should be integrated into peacetime legislation, is substantiated.У статті досліджено комплексний вплив воєнного стану на правове регулювання дистанційної зайнятості в Україні. Проаналізовано нормативно-правові акти, прийняті після 24 лютого 2022 року, зокрема Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX, які суттєво спростили процедури запровадження дистанційної роботи. Виявлено, що законодавчі зміни дозволили роботодавцям оперативно переводити працівників на дистанційний режим без дотримання процедури зміни істотних умов праці та без обов'язкового укладення письмового трудового договору. Водночас встановлено обмеження трудових гарантій працівників: подовжено робочий час до 60 годин на тиждень для об'єктів критичної інфраструктури, скорочено тривалість відпочинку та обмежено право на відпустки. Особливу увагу приділено правовому статусу працівників, які виконують дистанційну роботу за межами України, та специфіці регулювання праці державних службовців. Проаналізовано судову практику Верховного Суду щодо права працівників на негайне звільнення у разі неможливості забезпечення безпечних умов праці. Обґрунтовано висновок про те, що воєнний стан став каталізатором розвитку дистанційної зайнятості та апробації нових правових механізмів у трудовому праві, які доцільно інтегрувати в законодавство мирного часу.ukremote workmartial lawlabor relationsLaw No. 2136-IXemployment contractworking hourssuspension of employment contractjudicial practiceдистанційна роботавоєнний стантрудові відносиниЗакон № 2136-IXтрудовий договіррежим робочого часупризупинення трудового договорусудова практика.Стаття