Микола Погорецький2025-10-142025-10-142025Погорецький М. А. Докази та доказування у Давній Русі: інститути «Руської правди» і їхній вплив на сучасні парадигми доказування. Юридичний науковий електронний журнал. 2025. № 6. С. 282-289.УДК 343.1(477)(091)»10/12» + 343.1(477)(094.4)https://doi.org/10.32782/2524-0374/2025-6/58/https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/8172У статті здійснено комплексний історико-правовий та порівняльний аналіз інститутів доказування, закріплених у «Руській Правді», з урахуванням їхнього впливу на сучасну доктрину доказового права України. Простежено еволюцію особистих доказів, серед яких визначальною була роль видоків як очевидців події та послухів як свідків доброї репутації і правдивості сторони. Показано, що така подвійна модель забезпечувала баланс між фактичним сприйняттям обставин злочину та моральною характеристикою особи, що мало особливе значення у суспільстві з високим рівнем колективної правосвідомості. Розкрито місце клятви (роти), яка застосовувалася за відсутності матеріальних доказів або свідчень очевидців, і водночас виконувала важливу психологічну та ритуально-символічну функцію, адже страх Божої кари стримував від неправди. Розглянуто речові докази у вигляді впізнання викраденого майна та інституту «своду», що передбачав колективне простеження походження речі, а також гоніння сліду, яке поєднувало функції оперативного переслідування та процесуального доведення. Висвітлено значення ордалій та ритуалів очищення як форм сакральної легітимації судових рішень, коли істина визначалася через втручання вищих сил. Особливу увагу приділено порівнянню з європейськими правовими системами X–XII ст.: Салічною правдою франків, капітуляріями Карла Великого та англосаксонським правом. Показано аналогії між інститутами видоків і послухів та співприсягальниками (compurgatores), між колективними формами перевірки істини («извод пред 12 человека») та англо-франкською практикою колективної присяги, а також між ордаліями вогнем і водою у Київській Русі та Західній Європі. Це підтверджує інтегрованість «Руської Правди» у загальноєвропейський правовий простір і спільність культурно-правових уявлень про істину як результат поєднання факту, репутації та сакрального ритуалу. У статті простежено вплив цих інститутів на сучасне українське кримінальне процесуальне право. Присяга трансформувалася у сучасну процесуальну гарантію правдивості показань свідків, експертів і перекладачів; гоніння сліду знайшло аналог у процесуальній дії – відтворенні обстановки та обставин події; колективна перевірка істини трансформувалася у сучасний інститут присяжних і принцип гласності. У статті обґрунтовується, що досвід «Руської Правди» демонструє взаємопроникнення розшукових і доказових функцій, де розмежування між оперативно-розшуковими діями та судовим розглядом ще не було чітким, але саме це стало основою для розвитку кримінального процесу у подальшому. У підсумку доведено, що історичні практики доказування становлять важливу основу для формування національної доктрини дока зового права України. Рекомендується зберігати баланс між раціонально логічними стандартами доказування і символічно-культурними елементами, які підвищують довіру суспільства до правосуддя, розвивати інститут присяги як елемент легітимації правосуддя, удосконалювати процедури перевірки й відтворення доказів, а також зміцнювати механізми громадської участі у кримінальному процесі.The article provides a comprehensive historical and comparative analysis of the institutions of evidence contained in the Ruska Pravda, taking into account their influence on the modern doctrine of the law of evidence in Ukraine. The evolution of personal evidence is traced, with particular emphasis on vydoky (eyewitnesses) and poslukh (reputation witnesses), which together ensured a balance between the factual perception of events and the moral reliability of the parties involved. The role of the oath (rota) is examined as a substitute for missing material evidence or eyewitness accounts, functioning both as an autonomous legal proof and as a psychological and ritual instrument rooted in the fear of divine punishment. Material evidence is analyzed through the identification of stolen property and the institution of svod, which required tracing the chain of possession, as well as the practice of goninnia slidu (pursuit of the trail), which combined investigative and evidentiary elements. Special attention is paid to ordeals and purification rituals as forms of sacral legitimation of judicial decisions, where truth was revealed through the intervention of higher powers. A comparative perspective highlights analogies with European legal systems of the 10th–12th centuries: the Lex Salica of the Franks, the capitularies of Charlemagne, and Anglo-Saxon law. The parallels include the function of compurgators as counterparts to poslukh, collective oaths similar to the izvod of twelve men, and trial by fire or water as shared ordeals. This demonstrates the integration of the Ruska Pravda into the broader European legal culture and the common medieval perception of truth as the interplay of factual, reputational, and sacred components. The article traces the influence of these institutions on modern Ukrainian criminal procedure law. The oath has been transformed into a contemporary procedural guarantee of the veracity of testimony given by witnesses, experts, and interpreters; the pursuit of the trail has found its analogue in the procedural act of reconstructing the scene and circumstances of the event; and the collective verification of truth has evolved into the modern institution of the jury and the principle of publicity. The article argues that the experience of the Ruska Pravda demonstrates the interpenetration of investigative and evidentiary functions, where the distinction between operational-investigative actions and judicial proceedings was not yet clearly established, but this very overlap laid the foundation for the further development of the criminal process. The conclusion emphasizes that historical practices of evidence form an essential foundation for the development of Ukraine’s doctrine of evidence law. It is recommended to combine rational-logical standards of proof with symbolic and cultural elements that enhance public trust in justice, to strengthen the role of the oath as a means of legitimation, to improve procedures for testing and reconstructing evidence, and to expand civic participation in criminal proceedings.ukРуська Правдаінститути доказуванняпослухивидокиклятваордаліїгоніння слідуречові доказирозшукКПК УкраїниRuska Pravdainstitutions of evidenceposlukhvydokoathordealspursuit of the trailmaterial evidenceinvestigationCriminal Procedure Code of UkraineСтаття