Чубук, Леся ПетрівнаЛеся ПетрівнаЧубук0000-0003-0886-8173Нестеренко, Олена ПетрівнаОлена ПетрівнаНестеренко2026-03-172026-03-172024-06-25Чубук, Л., & Нестеренко, О. (2024). Стратегічні аспекти релокації підприємств в умовах конкурентних та воєнних викликів. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, 1(124), 130–138. https://doi.org/10.17721/1728-2667.2024/224-1/15UDC 65.016:339.245.4 (477)УДК 65.016:339.245.4 (477)JEL: F22, L29, R3910.17721/1728-2667.2024/224-1/15https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/12921Background. A business relocation, whether partial or complete, within the country or abroad, respond to various competitive, political, military and other challenges. Domestic companies have been confronted with the necessity of forced relocation due to military actions. However, the factors driving businesses to move differ between traditional relocation, aimed at achieving higher competitiveness, and forced relocation, requiring consideration of different aspects in developing strategies. The study aimed to identify differences in various forms of relocation, ascertain factors influencing the effectiveness of business relocation and the most important aspects of strategy development, and formulate recommendations regarding measures supporting relocation in the face of military challenges. Methods. Generalization, comparative and systematic analysis methods, analogy (when studying theoretical sources, developing proposals for entire or partial relocation, choosing its forms), analysis and synthesis, logical analysis (when processing empirical survey data) were applied. Results. The relocation was found to occur in various forms, and their variety encompasses an entire relocation, the use of the regime of an intellectual property holding company, the development of regional business, offshoring, and changing risk management models. The study identified the factors responsible for a higher probability of traditional relocation (age, size of the business, its attribute to a particular sector/industry, high employment and population density in the relocation area, and proximity to the previous location.) It demonstrated that they may not be effective in case of a forced relocation. The main issue in building a relocation strategy and achieving its efficiency is the search for the future location. Still, the priority factors that influence it show the difference between a traditional and a forced relocation. Conclusions. In building a relocation strategy, one should search for an optimal location, choose the relocation format, assess expected benefits and costs, and develop solutions to critical issues (transportation logistics, access to real estate, infrastructure, etc. To determine the business transformation opportunities as alternatives to relocation or as complements to relocation through transformation, it is advisable to use a model of analysis at various levels of production and business processes: internal, structural, systemic, and implementation levels. Financial support for relocation needs improvement.Вступ. Релокація підприємства як його повне або часткове переміщення всередині країни чи за кордон виступає відповіддю на різні конкурентні, політичні, воєнні та інші виклики. Вітчизняні підприємства зіткнулися з необхідністю вимушеної релокації внаслідок воєнних дій. Проте чинники, що спонукають бізнес до переміщення, відрізняються від традиційної, спрямованої на досягнення вищої конкурентоспроможності, та вимушеної релокації, потребують врахування різних аспектів для розробки стратегій. Метою дослідження було виявлення відмінностей різних форм релокації, виділення чинників, що зумовлюють ефективність переміщення підприємств і найважливіших аспектів розробки стратегії, та формулювання рекомендацій щодо заходів підтримки релокації в умовах воєнних викликів. Методи. Застосовано методи узагальнення, порівняльного і системного аналізу, аналогії (для вивчення теоретичних джерел, розробці пропозицій щодо повної або часткової релокації, вибору її форм), аналізу та синтезу, логічного аналізу (для опрацювання емпіричних даних опитувань). Результати. Виявлено, що релокація здійснюється у різних формах, а їхній спектр охоплює повну релокацію, використання режиму холдингової компанії інтелектуальної власності, розвиток регіонального бізнесу, офшоринг, зміну моделі управління ризиком. Виділено чинники, що зумовлюють вищу ймовірність традиційної релокації (вік, розмір підприємства, належність до певного сектору / галузі, висока зайнятість та щільність населення в зоні переміщення, наближеність до місця попереднього розташування) та продемонстровано, що вони можуть не бути дієвими під час вимушеної релокації. Основним питанням побудови стратегії релокації та досягнення її ефективності є пошук майбутнього місцерозташування, але пріоритетні чинники, які на нього впливають, демонструють відмінність для традиційної та вимушеної релокації. Висновки. Розкрито, що під час побудови стратегії релокації слід здійснювати пошук оптимального розташування, вибір форми релокації, оцінювання очікуваних вигід та витрат, розробку рішень за основними проблемними питаннями (логістики транспортування, пошуку можливостей доступу до нерухомості, інфраструктури тощо). Для оцінювання можливостей трансформації бізнесу як альтернативи до релокації чи доповнення релокації трансформацією доцільно використовувати модель аналізу на різних рівнях виробничих та бізнес-процесів: внутрішньому, структурному, системному та рівні реалізації. Потребує вдосконалення фінансова підтримка релокації.ukrelocationrelocation efficiencyrelocation strategyrelocation formsstate supportJEL: F22L29R39релокаціяефективність переміщеннястратегія релокаціїформи релокаціїдержавна підтримкаJEL: F22L29R39Стаття