КАСЬЯНОВА, ОлександраОлександраКАСЬЯНОВА2026-06-252026-06-252025КАСЬЯНОВА, О. (2025). The language of resistance of the Theatre of the coryphaei (based on posters as a type of advertising text). Літературознавчі студії, 2(69), 88–102. https://doi.org/10.17721/2520-6346.2(69).88-10210.17721/2520-6346.2(69).88-102https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/25026Background. The theatre of luminaries led by Mark Kropyvnytskyi embodies cultural resistance during the time of tsarist prohibitions, when the public use of the Ukrainian language became an act of national identification. The activities of the Coryphaei filled the repertoire gap, ensuring the longevity of their works on professional and amateur stages from the 1880s to the present day. Not only the content of the productions, but also the texts of their playbills testify to the national orientation of the Coryphaei Theatre. Linguistic analysis of the posters of the Theatre of the Coryphaei as a type of advertising text reveals their structure: titles with the names of plays ('Martin Borulia', 'One Hundred Thousand'), lists of actors, date and place, supplemented by imperative calls that activate pragmatic potential. These texts combine a nominative function (informing) with an appellative one (persuasion), using lexical means of influence - epithets, hyperbole and rhythmic punctuation to emotionally engage the audience. Methods. Linguistic, linguistic-pragmatic, structural-semantic, linguistic- stylistic, linguistic-statistical, and corpus methods of analysis were used. Results. The analysis revealed that the posters for Ivan Karpenko-Karyi's plays evolved from verbal resistance to Russification (bilingualism in 1901's 'The Landlord') to visual-metaphorical nationalism (banknote/embroidered shirt in 2008-2017's 'One Hundred Thousand'), implementing the models of J. Riffaterre (Riffaterre, 1971) (attraction-conviction) and AIDA (Hogan, 2007; Maxwell, 2008) through a triple dominant: reference (80 %), appeal (imperatives ~20 %), expression (epithets ~15 %). Dialectisms (>30 %), allusions ('Ukrainian-style swindle') activate the decolonisation frame according to Lakoff (1980), hybridity according to Selivanova (2008) enhances rhythmic persuasion, and, according to N. Fairclough's three-level model (Fairclough, 1992), (censorship^-resistance^-reception of the UNR), transforming ephemeral announcements into artefacts of national discourse. Conclusions. An analysis of Ivan Karpenko-Karyi's play posters as a type of advertising text shows their evolution from a verbal-hierarchical structure with a bilingual topos (1901 'The Landlord') to a visual-metaphorical dominant (2008­2017 'One Hundred Thousand'), reflecting the transformation of national discourse from resistance to Russification to postcolonial identity. The discourse analysis and characterisation from the perspective of pragmatics according to R. Riffaterre have made it possible to demonstrate the poster as a multimodal artefact of cultural resistance, ensuring the continued reception of the classics in contemporary theatres.Вступ. Театр корифеїв під керівництвом Марка Кропивницького уособлює культурний опір у час царських заборон, де публічне вживання української мови ставало актом національної ідентифікації. Діяльність корифеїв заповнила репертуарний дефіцит, що забезпечило довголіття творів на професійних та аматорських сценах від 1880-х до сьогодення. Не лише наповнення постановок є свідченням націєзорієнтованості Театру корифеїв, а й тексти афіш їхніх п'єс. Лінгвістичний аналіз афіш Театру корифеїв як різновиду рекламного тексту розкриває їхню структуру: заголовки з назвами п'єс ("Мартин Боруля", "Сто тисяч"), переліки акторів, дата та місце, доповнені імперативними закликами, що активізують прагматичний потенціал. Ці тексти поєднують номінативну функцію (інформування) з апелятивною (персуазія), використовуючи лексичні засоби впливу - епітети, гіперболи та ритмічну пунктуацію Для емоційного залучення авдиторії. Методи. Використано лінгвістичний, лінгвопрагматичний, структурно-семантичний, лінгвостилістичний, лінгвостатистичний та корпусний методи аналізу. Результати. У результаті здійсненого аналізу, було з'ясовано, що афіші п'єс Івана Карпенка-Карого еволюціонують від вербального опору русифікації (білінгвізм 1901 "Хазяїн") до візуально- метафоричного націоналізму (банкнота/вишиванка 2008-2017 "Сто тисяч"), реалізуючи моделі Я. Ріффатера (Riffaterre, 1971) (атракція- конвікція) та Айзексона (AIDA) (Hogan, 2007; Maxwell, 2008) через трійну домінанту: референцію (80 %), апеляцію (імперативи ~20 %), експресію (епітети ~15 %). Діалектизми (>30 %), алюзії ("Лохотрон по-українськи") активізують фрейм деколонізації за Дж. Лакоффом (Lakoff, 1980), гібридність за О. Селівановою (Селіванова, 2008) посилює ритмічну персуазію, а за трирівневою моделлю Н. Фейрклафа (Fairclough, 1992), (цензура^супротив^-рецепція УНР), перетворюючи ефемерні оголошення на артефакти національного дискурсу. Висновки. Аналіз афіш п'єс Івана Карпенка-Карого як різновиду рекламного тексту засвідчує їхню еволюцію від вербально- ієрархічної структури з білінгвальним топосом (1901 "Хазяїн") до візуально-метафоричної Домінанти (2008-2017 "Сто тисяч"), що відображає трансформацію національного дискурсу від опору русифікації до постколоніальної ідентичності. Здійснений дискурс-аналіз та характеристика з погляду прагматики за Р. Ріффатером, дозволили продемонструвати афішу як мультимодальні артефакти культурного опору, що забезпечують тривалу рецепцію класики в сучасних театрах.ukUkrainian languagemedia languageposteradvertising textmedia stylejournalistic stylevocabularylinguistic-pragmatic strategiesstylistic markersthe Theatre of the Coryphaeiукраїнська мовамова медіаафішарекламний текстстиль медіапубліцистичний стильлексикалінгвопрагматичні стратегіїстилістичні маркериТеатр корифеївСтаття