Поліщук, Анна СергіївнаАнна СергіївнаПоліщукЛяшенко, ТетянаТетянаЛяшенко2026-03-202026-03-202024-11Поліщук, А., & Ляшенко, Т. (2024). Дискурсивні функції давньогрецьких формул присягань у комедіях Арістофана. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика, (2 (36)), 86-93. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2024.36.14УДК 811.143'373.72+255.2:821.143-22Арістофан10.17721/1728-2659.2024.36.14https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/13615Background. This paper investigates the pragmatic and sociolinguistic features of oaths in the corpus of Aristophanes' comedies, with a particular focus on "Acharnians" and "Lysistrata." From a communicative perspective, oaths are part of a complex ritual that combines verbal and non-verbal actions to confirm the truthfulness of a declaration and ensure the fulfillment of promises through an appeal to a deity. Typically, concise formulas invoking higher powers generally introduce the declaration and only occasionally specify sanctions for breaking the oath. Thus, oaths function not only as commissives, expressing promises and commitments, but also as representatives, focusing on the truthfulness of statements; expressives, enhancing the emotional background; and declaratives, performing speech acts. Methods. This article employs structural and corpus methods, functional and discursive analysis, conversational analysis, and hermeneutic techniques. Results. Using constructivist approaches to language study, the article analyses multifunctional idiomatic units, considering their structural elements such as particles, theonyms, noun case forms, articles, and sentence position. The analysis reveals that variations in these elements create pragmatic and sociolinguistic implicatures related to the presence or absence of propositional or presuppositional negation, focus of attention, modification of the illocutionary force of the utterance, and representation of the speaker's socio-cultural identity. Specifically, gender, dialectal, thematic, and genre-stylistic markings of the formulas are identified. Conclusions. The application of constructivist and hermeneutic methods allows for the examination of idiomatic oath formulas on both the local and discursive levels, uncovering implicit meanings essential for comic effects that cannot always be reflected in translations. A corpus analysis of formula variability in dramatic genres highlights their stylistic predominance in comedy and conversational style in particular. The study concludes with a comprehensive examination of a fragment from "Lysistrata" (78-89) to reveal the contextually driven dynamics of the oaths.Вступ. Досліджено функціонально-прагматичні та соціолінгвістичні характеристики присягань у корпусі комедій Арістофана, передусім у п'єсах "Ахарняни" і "Лісістрата". З комунікативного погляду, присягання є частиною складного ритуалу, який поєднує вербальні та невербальні дії, що мають на меті підтвердити достовірність висловлювань і гарантувати виконання обіцянки через апеляцію до божества. Короткі формули звертання до вищих сил, зазвичай вводять основний текст заяви і лише зрідка експлікують санкції в разі порушення клятви. Отже, присягання можуть одночасно виступати в ролі не лише комісивів, що виражають обіцянки й зобов'язання, а й репрезентативів, які зосереджуються на експлікації істинності тверджень; експресивів, створених для посилення емоційного фону; декларативів – результатом яких є здійснення мовленнєвих актів. Методи. Використано структурний, корпусний метод, методи функціонального та дискурсивного аналізу, метод розмовного аналізу, а також прийоми герменевтичного методу. Результати. На основі конструктивістських підходів до вивчення мовного матеріалу у статті проаналізовано поліфункціональні ідіоматичні одиниці з урахуванням специфіки їхніх структурних елементів, таких як: частка, теонім, відмінкова форма іменника, артикль, позиція в реченні. Унаслідок чого встановлено, що варіювання цими одиницями створює функціонально-прагматичні та соціолінгвістичні імплікатури, які стосуються наявності чи відсутності пропозитивного чи пресупозитивного заперечення, фокалізації уваги, модифікації іллокутивної сили висловлювання та репрезентації соціо-культурної ідентичності мовця. Зокрема, було виявлено гендерну, діалектну, тематичну та жанрово-стилістичну маркованість формул. Висновки. Застосування декількох напрямів конструктивістського підходу та герменевничного методу дало змогу розглядати ідіоматичні формули присягань одночасно на локальному та дискурсивному рівнях текстової організації, а також розкрити імпліцитні смисли, необхідні для створення комічних ефектів, які не завжди можна відобразити в перекладах. Корпусний аналіз варіативності формул у драматичних жанрах допоміг виявити їхнє стилістичне домінування в комедії та в розмовному стилі зокрема. Завершується дослідження комплексним аналізом фрагменту "Лісістрати" (78–89) для виявлення контекстуально обумовленої динаміки присягань та інспірованих ними комічних імплікатур.ukдавньогрецька моваприсяганняідіоматичні одиниціпрагматикагендерконструктивізмАрістофанancient Greek languageoathsidiomatic unitspragmaticsgenderconstructivismAristophanesСтаття