Воробйов Олексій ВолодимировичКорчак, Наталія Миколаївна2025-05-192025-05-192025-05-15Воробйов О. В. Теоретичні засади реформування системи виконавчого провадження: національний та світовий досвід : дис. … доктора філософії : 281 Публічне управління та адміністрування / Воробйов Олексій Володимирович ; наук. кер. Н. Корчак. Корчак. Київ, 2025. 260 с.УДК 35.08https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/6470У дослідженні на тему «ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ: НАЦІОНАЛЬНИЙ ТА СВІТОВИЙ ДОСВІД» здійснено системний аналіз та узагальнення теоретичних засад реформування системи виконавчого провадження з урахуванням світового досвіду, виокремлено пропозиції щодо механізмів реформування системи виконавчого провадження в сучасних умовах. Автором обґрунтовано, що реформування системи виконавчого провадження – це модернізація та удосконалення нормативно-правового регулювання виконавчого провадження в Україні на підставі міжнародних нормативних актів, переформатування та удосконалення органів державної влади, що регулюють діяльність системи виконавчого провадження, та удосконалення діяльності державних та приватних виконавців. Виокремленні наступні кластери проблем у системі виконавчого провадження з урахуванням державно-управлінського аспекту: відсутність науково-обґрунтованої концепції щодо державної інституції, яка буде ефективно та раціонально організовувати, контролювати діяльність державних та приватних виконавців, забезпечувати професіоналізації зазначених осіб, відслідковувати випадки неетичної поведінки тощо; неналежне забезпечення умов праці державних виконавців; відсутність чітких правил та принципів для приватних виконавців; відсутність у законодавстві визначеної системи заходів адміністративного примусу, які мають право застосовувати державний чи приватний виконавець при виконанні покладених на них завдань; відсутнє чітке визначення повноважень державних виконавців та забезпечення їх безперешкодної взаємодії з різними державними інституціями; відсутня єдина стратегія реформування системи виконання судових рішень, що має базуватися не лише на внесені окремих змін у чинне законодавство, а й принципово новому законодавчому підході, системному вдосконаленні законодавства в цій галузі із відповідним залученням до цього процесу фахівців, які мають практичний досвід діяльності в цій сфері; відсутність показників результатів діяльності приватних виконавців, що не дозволяє оцінювати якість та ефективність їх роботи; неоднаковий статус державних та приватних виконавців; проблема незахищеності виконавців, тому що держава не продумала та не прописала в нормативно-правових актах жодного механізму, який гарантує захист здоров’я, честі, гідності, житла, майна виконавців та членів їхніх сімей від злочинних посягань та інших протиправних дій; відсутність єдиних підходів до діяльності приватних та державних виконавців. Здійснено аналіз світових моделей реалізації системи виконавчого провадження та зазначено, що сучасні системи примусового виконання у зарубіжних країнах відрізняються специфічними ознаками, які дають підставу віднести певну державу до тієї чи іншої системи виконавчого провадження. Сьогодні спостерігається тенденція до такого розвитку виконавчого провадження, коли відбувається пошук правових, несудових методів вирішення всієї процедури виконання судовогорішення чи її окремих елементів. По-перше, наявність загальних принципів виконавчого провадження, серед яких принцип рівності сторін, усність виконавчого виробництва, його гласність та диспозитивність та ін. По-друге, наявність спільних функцій виконавчого провадження. Яскравим прикладом тому може бути компенсаційна функція, що виражається не в бажанні покарати боржника (реалізувавши каральну функцію), а в прагненні вжити всіх заходів, покликаних забезпечити відшкодування заподіяної кредитору шкоди, при цьому враховуючи законні інтереси боржника. Саме ця функція зумовила закріплення законодавцем обмежень при зверненні стягнення на майно та на кошти боржників. По-третє, існує значна відмінність між національними системами щодо органів, які здійснюють примусове виконання у Європі. Так, на підставі проведеного аналізу можна назвати щонайменше чотири такі різні системи. Основними причинами такого поділу є історичні та культурні традиції. Спочатку в більшості держав виконання судових рішень розглядалося як частина судочинства, і внаслідок цього в компетенції судді, який прийняв рішення, знаходилося його виконання, а виконавче провадження розглядалося як частина (друга) розгляду справи. Ця модель досі діє в Іспанії і до певної міри в Англії та Уельсі. У Німеччині від відповідальності судді виконання своїх рішень відмовилися з прийняттям Цивільного процесуального положення. Німці частково прийняли французьку модель, де приватні виконавці діють поза судовою системою. На сьогоднішній день видається, що чіткий поділ між цивільним судочинством та виконавчим провадженням – загальна риса багатьох юрисдикцій. Однак це не означає, що конституційні процесуальні гарантії не застосовуються до виконання. Навпаки, на конституційному рівні судове та виконавче провадження залишаються тісно взаємопов'язаними. По-четверте, дослідження демонструють суттєву різницю у правовому становищі та професійній кваліфікації виконавців у різних країнах. У системах, орієнтованих на приватних виконавців (Франція, Нідерланди), діють висококваліфіковані фахівці (у Франції та Нідерландах - з університетським ступенем). Як правило, їхня діяльність є регульованою та оплачується за рахунок гонорарів від стягнених сум. Типова структура – це цивільно-правове товариство. Репутація приватних виконавців дуже висока - її можна порівняти з репутацією інших представників держави, наприклад, нотаріусів. По-п’яте, у різних структурах виконавчих органів існують різні форми контролю. У юрисдикціях із приватною моделлю виконання над приватними приставами встановлено подвійний контроль. У Франції та Нідерландах існують спеціальні способи захисту проти дій приватних приставів, які застосовуються за рішенням суддів. Крім того, оскільки діяльність приватних приставів є регульованою, за ними здійснюють нагляд професійні спільноти, які можуть застосовувати дисциплінарні санкції. Їх діяльність часто докладно врегульована кодексами поведінки, які приймаються професійними спільнотами та затверджуються державними органами. У Нідерландах приватні пристави діють у чітко врегульованих рамках реєстрації та звітності та піддаються перевірці Наглядового фінансового бюро щорічно. Розглянуто нормативно-правові механізми реформування сучасної моделі системи виконавчого провадження та зазначено, що в Україні зарегламентована діяльність державного виконавця, який є державним службовцем, та приватного виконавця, діяльність якого встановлює, контролює Міністерство юстиції України, а також в деяких питаннях органи самоврядування приватних виконавців України. Водночас, на підставі аналізу нормативно-правових документів можна визначити неоднакові умови призначення, відбору, навчання та підвищення кваліфікації, стажування, мотивації, матеріально-технічного забезпечення, здійснення професійної діяльності, перевірки діяльності, відповідальності тощо для державних виконавців та приватних виконавців. Крім того, Міністерство юстиції України забезпечує дотримання вимог законодавства як для державних так і для приватних виконавців. Разом з тим, функції щодо контролю за діяльністю приватних виконавців здійснює також Рада приватних виконавців України, функції щодо представлення приватних виконавців у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадськими об’єднаннями та міжнародними організаціями; захисту професійних прав приватних виконавців; забезпечення високого професійного рівня та розвитку приватних виконавців; організації перевірки оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність, ділову репутацію приватного виконавця, та вжиття заходів щодо їх спростування здійснює Асоціація приватних виконавців України. У державних виконавців таких самоврядних організацій немає, а є лише профспілкові об’єднання функції, який врегульовані відповідними нормативно-правовими документами. Обґрунтовані сучасні аспекти цифровізації виконавчого провадження в Україні та зазначено, що запровадження електронного інформаційно-комунікативного сервісу виконавчого провадження сприяє тому, що необхідна інформація надається в автоматичному режимі протягом кількох секунд без потреби особистої взаємодії з уповноваженими службами, органами державної влади. Крім того, учасники виконавчого провадження можуть подавати заяви, клопотання, скарги, звернення у межах виконавчого провадження у електронному вигляді, вести електронний документообіг з юридичними особами, підприємцями та громадянами, відстежувати стадії процесу зняття обмеження виїзду за межі України, взаємодіяти з відомством з різних питань віддалено, у режимі онлайн. Запропоновано прийняти Закон України «Про статус приватного виконавця, гарантії його діяльності», де передбачити статус, повноваження, завдання, функції, обмеження діяльності, процедуру ліцензування діяльності приватного виконавця. У зазначеному законопроектів передбачається, що координацію діяльності приватних виконавців здійснює створена при Міністерстві юстиції України Національна рада приватних виконавців, яка уповноважена координувати всі дії приватних виконавців в Україні. Водночас, контроль та управління приватними виконавцями здійснює професійне громадське об’єднання приватних виконавців. Запропоновано удосконалення етапів відбору приватних виконавців: проведення якісної оцінки та систематизація вимог, що пред'являються до приватних виконавців, на основі створення професійно-особистісної моделі; - підвищення ефективності діяльності інституту особистої поруки та колективної відповідальності під час надання статусу приватного виконавця; вдосконалення процедури відбору кандидатів за допомогою розвитку системи перерозподілу обов'язків між сторонами, які беруть участь у відборі. Окремо в Законі України «Про статус приватного виконавця, гарантії його діяльності» слід врегулювати вимоги, що пред’являються до претендентів, які хочуть займатися виконавчим провадженням. Важливим аспектом професіоналізації приватних виконавців є оприлюднення показників діяльності та досягнень. Це має бути відкритий реєстр не лише про дані приватного виконавця, а й про його діяльність, зокрема повернуто/виплачено коштів, за який час, а також додаткова інформація, яка може продемонструвати компетентність приватного виконавця. Обґрунтовано, що на сьогодні виникла потреба у перегляді стандартів кваліфікації для приватних виконавців і формування нової освітньо-кваліфікаційної програми бакалавр «Теорія та засади виконавчого впровадження». На нашу думку, після 4-річної бакалаврської освіти особа отримує практикоорієнтовані навички та знання і може після відбору та отримання ліцензії працювати в системі виконавчого провадження. Вважаємо за доцільним в Законі України «Про статус приватного виконавця, гарантії його діяльності» передбачати ліцензування діяльності приватних виконавців. Так, ліцензія приватного виконавця є дозволом на право зайняття діяльністю щодо вжиття заходів примусового виконання виконавчих документів та видається уповноваженим органом після проходження стажування та оцінювання. Уповноважений орган формує та обслуговує Державний реєстр ліцензій приватних виконавців.The study conducts a systematic analysis and generalization of the theoretical foundations for reforming the system of enforcement proceedings, taking into account global experience, and outlines proposals for the mechanisms of reforming the system of enforcement proceedings under current conditions. The author argues that reforming the system of enforcement proceedings involves the modernization and improvement of the normative-legal regulation of enforcement proceedings in Ukraine based on international normative acts, the restructuring and improvement of the state authorities regulating the activity of the enforcement proceedings system, and the enhancement of the activities of state and private enforcement officers. The author has identified several main problems in the enforcement system, taking into account the state and administrative aspect: the lack of a scientifically based concept of a state institution that should effectively and rationally organize and control the activities of state and private enforcement officers, ensure the professionalism of these persons, and monitor cases of unethical behavior; inadequate provision of proper working conditions for state enforcement officers; lack of clearly defined rules and principles for private enforcement officers; insufficiency in the legislation of the system of administrative coercion measures that both state and private enforcement officers have the right to apply when performing their duties; unclear definition of the powers of state enforcement officers and lack of guarantees of their unhindered interaction with other state institutions; lack of a unified strategy for reforming the system of enforcement of court decisions, which should be based not only on making individual changes to the current legislation, but also on new approaches to legislation, with the involvement of professionals with practical experience in this area; lack of criteria for evaluating the results of the activities of private enforcement officers, which complicates the assessment of the quality and effectiveness of their work; different status of public and private executors; the problem of insecurity of executors, since the state has not provided in regulatory legal acts mechanisms to protect the health, honor, dignity, housing and property of executors and their families from criminal encroachments and other unlawful actions; the lack of unified approaches to the activities of both private and public executors. An analysis of global models of the implementation of the enforcement proceedings system was carried out, noting that contemporary systems of enforcement in foreign countries have specific characteristics, which justify classifying a certain state to a particular system of enforcement proceedings. Currently, there is a trend towards the development of enforcement proceedings where there is a search for legal, non-judicial methods of resolving the entire procedure of enforcing a judicial decision or its individual elements. First, the existence of general principles of enforcement proceedings, among which are the principle of equality of parties, the orality of enforcement production, its openness and discretion, etc. Second, the existence of common functions of enforcement proceedings. A bright example can be the compensatory function, which is expressed not in the desire to punish the debtor (realizing the punitive function), but in the desire to take all measures aimed at compensating the creditor for the damage incurred, taking into account the legal interests of the debtor. This function has led to the legislator establishing restrictions on the seizure of property and funds of debtors. Third, there is a significant difference between national systems regarding the bodies that carry out enforcement in Europe. Based on the analysis, at least four different systems can be named. The main reasons for such division are historical and cultural traditions. Initially, in most states, the enforcement of judicial decisions was considered as part of the judiciary, and as a result, the judge who made the decision was responsible for its enforcement, and enforcement proceedings were considered as part (second) of the case review. This model still operates in Spain and to some extent in England and Wales. In Germany, they moved away from the responsibility of the judge to enforce their decisions with the adoption of the Civil Procedural Code. The Germans partially adopted the French model, where private enforcement officers act outside the judicial system. Today, it seems that a clear division between civil justice and enforcement proceedings is a common feature of many jurisdictions. However, this does not mean that constitutional procedural guarantees do not apply to enforcement. On the contrary, at the constitutional level, judicial and enforcement proceedings remain closely interconnected. Fourth, studies show a significant difference in the legal status and professional qualifications of enforcement officers in different countries. In systems oriented towards private enforcement officers (France, the Netherlands), highly qualified professionals operate (in France and the Netherlands - with a university degree). As a rule, their activity is regulated and paid for by fees from collected amounts. The typical structure is a civil law partnership. The reputation of private enforcement officers is very high - it can be compared with the reputation of other state representatives, for example, notaries. Fifth, in different structures of enforcement bodies, there are different forms of control. In jurisdictions with a private execution model, private bailiffs are subject to double control. In France and the Netherlands, there are special ways to protect against the actions of private bailiffs, applied by judges' decisions. Moreover, since the activity of private bailiffs is regulated, they are supervised by professional communities that can apply disciplinary sanctions. Their activities are often detailedly regulated by codes of conduct, adopted by professional communities and approved by state authorities. In the Netherlands, private bailiffs operate within clearly regulated frameworks of registration and reporting and are subject to inspection by the Supervisory Financial Bureau annually. Normative-legal mechanisms for reforming the modern model of the enforcement proceedings system were considered, noting that in Ukraine the activity of the state enforcement officer, who is a civil servant, and the private enforcement officer, whose activity is established, controlled by the Ministry of Justice of Ukraine, as well as in some issues, self-governing bodies of professional public associations of private enforcement officers of Ukraine. At the same time, based on the analysis of normative-legal documents, it is possible to identify unequal conditions for appointment, selection, training, and upgrading of qualifications, internships, motivation, material and technical support, professional activity, inspection of activity, responsibility, etc., for state enforcement officers and private enforcement officers. Moreover, the Ministry of Justice of Ukraine ensures compliance with legislation requirements for both state and private enforcement officers. At the same time, the functions regarding control over the activity of private enforcement officers are also performed by the Council of Private Enforcement Officers of Ukraine, functions regarding the representation of private enforcement officers in relations with state authorities, local selfgovernment bodies, their officials and employees, enterprises, institutions, organizations regardless of ownership form, public associations, and international organizations; protection of professional rights of private enforcement officers; ensuring a high professional level and development of private enforcement officers; organizing the verification of published facts that demean honor and dignity, the business reputation of a private enforcement officer, and taking measures to refute them are carried out by the Association of Private Enforcement Officers of Ukraine. State enforcement officers do not have such self-governing organizations, only trade union associations whose functions are regulated by relevant normative-legal documents. Modern aspects of digitalization of enforcement proceedings in Ukraine were substantiated, noting that the introduction of an electronic information-communication service of enforcement proceedings facilitates the provision of necessary information in automatic mode within a few seconds without the need for personal interaction with authorized services, state authorities. Moreover, participants in enforcement proceedings can submit applications, petitions, complaints, inquiries within the enforcement proceedings in electronic form, conduct electronic document flow with legal entities, entrepreneurs, and citizens, track the stages of the process of lifting restrictions on leaving Ukraine, interact with the department on various issues remotely, online. It is proposed to adopt the Law of Ukraine "On the Status of a Private Enforcement Officer, Guarantees of His Activity", which would define the status, powers, tasks, functions, restrictions of activity, the procedure for licensing the activity of a private enforcement officer. The proposed bill stipulates that the coordination of the activity of private enforcement officers is carried out by the National Council of Private Enforcement Officers created at the Ministry of Justice of Ukraine, which is authorized to coordinate all actions of private enforcement officers in Ukraine. At the same time, control and management of private enforcement officers are carried out by a professional public association of private enforcement officers. It is proposed to improve the stages of selection of private enforcement officers: conducting a qualitative assessment and systematization of requirements for private enforcement officers, based on the creation of a professional-personal model; - improving the effectiveness of the institute of personal guarantee and collective responsibility during the granting of status to a private enforcement officer; improving the selection procedure for candidates by developing a system of redistribution of duties among the parties involved in the selection. Separately, in the Law of Ukraine "On the Status of a Private Enforcement Officer, Guarantees of His Activity", it is necessary to regulate the requirements for applicants who want to engage in enforcement proceedings. An important aspect of the professionalization of private enforcement officers is the publication of performance indicators and achievements. This should be an open register not only about the private enforcement officer's data but also about his activity, in particular, the amount of money returned/paid, the time frame, and additional information that can demonstrate the competence of the private enforcement officer. It is substantiated that there is currently a need to review the qualification standards for private enforcement officers and to form a new educationalqualification program Bachelor "Theory and Principles of Enforcement Implementation". In our opinion, after 4 years of bachelor's education, a person acquires practice-oriented skills and knowledge and can work in the system of enforcement proceedings after selection and obtaining a license. It is deemed advisable in the Law of Ukraine "On the Status of a Private Enforcement Officer, Guarantees of His Activity" to provide for the licensing of the activity of private enforcement officers. Thus, the license of a private enforcement officer is a permit to engage in activities related to the implementation of enforcement measures for executive documents and is issued by the authorized body after completing an internship and evaluation. The authorized body forms and services the State Register of Licenses of Private Enforcement Officers.ukпублічне управліннявиконавче провадженняприватний виконавецьдержавний виконавецьдержавний службовецьцифровізація публічного управлінняцифровізація виконавчого провадженняреєстр виконавчого провадженняліцензування діяльності приватних виконавцівдіяльність Міністерства юстиції України щодо регулювання виконавчого провадженняреформування системи виконавчого провадження.public administrationenforcement proceedingsprivate enforcement officerstate enforcement officercivil servantdigitalization of public administrationdigitalization of enforcement proceedingsregister of enforcement proceedingslicensing of the activity of private enforcement officersactivity of the Ministry of Justice of Ukraine regarding the regulation of enforcement proceedingsreforming the system of enforcement proceedingsДисертація