Гриценко, Світлана ПавлівнаСвітлана ПавлівнаГриценкоМединська, НаталіяНаталіяМединська2026-03-192026-03-192025-05Гриценко, С., & Мединська, Н. (2025). "Мова – хронікер російсько-української війни" (Олександр Михед). Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика, (1 (37)), 28-36. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2025.37.05УДК 811.161.2:070:0610.17721/1728-2659.2025.37.05https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/13561Background. The article is devoted to a critical review of linguistic research by Ukrainian and foreign scholars, representing changes in the linguistic landscape of Ukraine during the Russian-Ukrainian war of 2022–2025. The war activated the internal processes of self-development and self-organization inherent in language; language became the "key to understanding the armed conflict", verbalizing changes in the ideological ideas of Ukrainians, in the mental potential of their worldview, "absorbing" new lexical and stylistic resources, tuned to express the realities of the war, filling it with new meanings and assessments of reality. Methods. The research uses both general scientific and linguistic methods, in particular: analysis and synthesis; contextual analysis; descriptive, functional methods; as well as the method of direct components. Results. The conceptual apparatus of war linguistics has not yet been formed, although the "language creation" of this period has been studied from various aspects. The inappropriateness of using the term war language in a narrow sense as a language of violence, intolerance and hatred, which actually identifies it with the language of hostility, as well as in a very broad sense – to denote a number of linguistic patterns of militarization of the language system through the neutralization of words related to the lexical-semantic field "War" is emphasized. The idea of considering the language of war as a holistic linguistic landscape that was formed during, under the influence of, or in the context of war and is preserved in the language, cultural monuments and memory of the people is supported. The multi-vector nature of approaches to revealing the results of the dynamics of the Ukrainian lexicon under the influence of Russian aggression against Ukraine has been demonstrated. The extralinguistic reasons for the emergence of neologisms are considered and the negative connotation of war neologisms is emphasized. Conclusions. It is time to update the expansion of the theoretical and methodological tools for studying the language of war, overcoming the crisis of unnaming, silencing in the language of this period. In the future, it is worth exploring the role of the figure of silence, analyzing how the silenced "speaks", describing the role of lacunae as an element of understanding the horror of the war environment. It is also worth considering internal migration as an additional catalyst for the dynamics of the Ukrainian language in the future.Вступ. Стаття присвячена критичному огляду лінгвістичних досліджень українських і зарубіжних учених, які репрезентують зміни мовного ландшафту України періоду російсько-української війни 2022–2025 рр. Війна активізувала властиві мові внутрішні процеси саморозвитку й самоорганізації; мова стала "ключем до розуміння збройного конфлікту", вербалізуючи зміни в ідеологічних уявленнях українців, у психічному потенціалі їхнього світосприйняття, "поглинаючи" нові лексичні і стилістичні ресурси, налаштовані на вираження реалій війни, наповнюючись новими смислами й оцінюваннями дійсності. Методи. Використані як загальнонаукові, так і лінгвістичні методи, зокрема: аналіз і синтез; контекстуа-льного аналізу; описовий, функціональний методи; а також методика безпосередніх складників. Результати. Понятійний апарат лінгвістики війни досі не сформовано, хоча "мовотворчість" цього пе-ріоду досліджена різноаспектно. Наголошено на недоцільності вживання терміна мова війни у вузькому значенні як мова насильства, нетерпимості та ненависті, що фактично ототожнює її з мовою ворожнечі, а також у дуже широ-кому значенні – для позначення ряду лінгвістичних закономірностей мілітаризації мовної системи через нейт-ралізацію слів, що належать до лексико-семантичного поля "Війна". Підтримано ідею розглядати мову війни як цілісний мовний ландшафт, який сформувався під час, під впливом, чи в контексті війни і зберігається в мові, пам'ятках культури та пам'яті народу. Засвідчено багатовекторність підходів до оприявлення результатів динаміки українського лексикону під впливом російської агресії проти України. Розглянуті екстралінгвістичні причини виникнення новотворів і підкреслена негативна конотація воєнних неологізмів. Висновки. На часі – актуалізація розширення теоретичного та методологічного інструментарію дослі-дження мови війни, подолання кризи неназивання, замовчування в мові цього періоду. У перспективі варто дос-лідити роль фігури мовчання, проаналізувати як "промовляє" замовчуване, описати роль лакун як елемента осмислення жахіття воєнного довкілля. Варто у прийдешньому також розглянути внутрішню міграцію як до-датковий каталізатор динаміки української мови.ukлінгвістика війнимова війнимовний ландшафтінноваціянеологізмнеографізмвербалізаціяконцептlinguistics of warlanguage of warlanguage landscapeinnovationneologismneographismverbalizationconceptСтаття