Бабич Анжеліка МиколаївнаБерлач Анатолій Іванович2024-06-072024-06-072024Бабич А. М. Розгляд адміністративними судами публічно-правових спорів щодо застосування санкцій Радою національної безпеки і оборони України : ди. … д-ра філософії : 081 Право / Бабич Анжеліка Миколаївна. – Київ, 2024. – 215 с.УДК 342.92https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/1723The dissertation is a comprehensive study of the consideration by administrative courts of public law disputes regarding the application of sanctions by the National Security and Defense Council of Ukraine. The dissertation reveals the content of modern scientific works of domestic scientists who investigated the legal nature, causes and grounds for the emergence of public law disputes. Taking into account the conclusions of their works, based on the analysis of domestic legislation and decisions of administrative courts of Ukraine, the legal nature, causes and grounds for disputes regarding the application of sanctions by the National Security and Defense Council of Ukraine are described. The dissertator identified and analyzed the issues of the theoretical and practical content of such a dispute, as a result of which she proved that a detailed study of it contributes to the improvement of the activities of governing bodies in the field of protection of the national security of Ukraine and protection of its sovereignty. Developing scientific proposals, the author's vision of the concept of a public-legal dispute regarding the decisions of the National Security and Defense Council of Ukraine on the application of sanctions is proposed, its stages are characterized, its main elements are described. These prove the existence of such disputes as a separate phenomenon within the legal system of Ukraine. The dissertator investigated the administrative-legal, administrative-procedural status of the National Security and Defense Council of Ukraine, subjects of private law and public authorities that, in accordance with the current legislation of Ukraine, participate in the procedure for the application of sanctions by the National Security and Defense Council of Ukraine. The position is formulated that its administrative and legal status externally corresponds to the form of public administration in the field of protection of national security and defense of Ukraine, and its decision on the application of sanctions corresponds to the means of its provision. The functioning of this constitutional body, the formation of its personal composition, internal structure, functions are analyzed in detail, as a result of which the lack of norms in domestic legislation regarding the responsibility of it as a body, including its officials, is revealed. It was noted that the National Security and Defense Council of Ukraine does not have the status of a legal entity, which prevents it from being a party to a public legal dispute regarding its decisions on application of sanctions. It has been proven that until the decree of the President of Ukraine comes into effect, such a decision does not have a binding force, on the basis of which it is stated that its decisions do not comply with acts of a power-administrative nature. This made it possible to describe the peculiarities of judicial consideration of such disputes in administrative courts. Based on the analysis of the domestic legislation of Ukraine, the ambiguity of the position on the possibility of the National Security and Defense Council of Ukraine to implement procedural rights and obligations as a participant in litigation in the studied category of cases has been proved. Analysis of the administrative and procedural status of individuals in such legal relations made it possible to find out that they do not have the right to participate in the pre-trial process of applying sanctions to them by the National Security and Defense Council of Ukraine. As for the state bodies of executive power, which are authorized by law to implement the decrees of the President on the enactment of the relevant decisions of the National Security and Defense Council of Ukraine, the existence of obligations to fulfill them has been established and the position has been argued that they are not participants in judicial proceedings in cases of appeal challenging these decrees. Attention is paid to the foreign experience of the creation and activities of national security councils in other democratic countries. Based on the analysis of the main laws of such states, the structure, functions, powers and place in the public administration system of such bodies are described, which made it possible to offer to take into account such experience for the normative regulation of the activities of the National Security and Defense Council of Ukraine. Having studied the judicial decisions of the administrative courts of Ukraine, it was argued that the decision of the National Security and Defense Council of Ukraine on the application of sanctions under the current normative regulation is not the subject of a public legal dispute in the administrative courts. It is stated that the proper subject of judicial appeal is the decree of the President of Ukraine, by which it has been put into effect. Thus, the subject composition of participants in such a public law dispute considered in administrative courts has been proven. In particular, the plaintiff is the person to whom have been applied. The respondent in public law disputes regarding the application of sanctions by the National Security and Defense Council of Ukraine is the President of Ukraine. Other state bodies involved in the process of applying such sanctions, namely, those that initiate their introduction in the form of proposals, may be involved in such litigation as third parties who do not make independent claims on the subject of dispute, on the respondent's side. On this basis, the jurisdiction of the following disputes to the Supreme Court has been proven: the Cassation Administrative Court as part of the Supreme Court as a court of first instance and the Grand Chamber of the Supreme Court as a court of appeal. The absence of the right to cassation appeal of a court decision in this category of public law disputes was stated. The main difficulties in the tactics of legal protection of the rights of the person to whom such sanctions are applied are described. The analysis of the decisions of the Supreme Court, which resolved public law disputes regarding the decisions of the National Security and Defense Council of Ukraine on the application of sanctions, made it possible to describe the qualification requirements for its participants, the content of facts and controversial circumstances established by administrative courts for the correct resolution of disputes. It is noted that the decision to apply sanctions during a judicial appeal must be valid. The procedural term for applying to the court is calculated from the date of official publication of the decree of the President of Ukraine on the enactment of the relevant decision of the National Security and Defense Council of Ukraine. It is quite often necessary to obtain a permission to work with limited access information from an authorized state body for a court hearing. Evidence is demanded by the courts both from participants of case and from subjects who do not belong to them. Evidence in such category of disputes is considered by the courts to be documents that became a prerequisite, reason and basis for the decision on the application of sanctions, as well as the decision of the National Security and Defense Council of Ukraine on the application of sanctions that concern plaintiffs. Also, in such proceedings, the courts analyze compliance with the procedure provided for by law for making such a decision and the content of the relevant decree of the President of Ukraine according to a three-fold test, namely compliance with the requirements of the law for interference with individual rights, the legitimacy of the purpose and the proportionality of the chosen measure between the means used and the purpose pursued. The dissertation describes the main conclusions of the European Court of Human Rights in decisions based on the results of appeals against decisions of national courts regarding the proper implementation of UN Security Council resolutions on the application of sanctions to individuals. Based on a systematic analysis of normative acts of Ukraine, educational, methodological and reference literature, judicial practice, including the European Court of Human Rights, the dissertator substantiated the conclusion on the need to amend the current legislation of Ukraine, which can eliminate legal conflicts in administrative and procedural status of the National Security and Defense Council of Ukraine and ensure its real participation in public law disputes, and will also contribute to reducing the number of court cases of such category: to the Law of Ukraine "On Sanctions" in terms of changing the use of the generalizing term "sanctions" to restrictive measures and replacing it with the concept of "restrictive measures", as well as supplementing norms on the participation of individuals in the pre-trial procedure for applying sanctions to them; to the Law of Ukraine "On the National Security and Defense Council of Ukraine" regarding granting the National Security and Defense Council of Ukraine the status of a legal entity.Дисертація є комплексним дослідженням розгляду адміністративними судами публічно-правових спорів щодо застосування санкцій Радою національної безпеки і оборони України. У дисертації розкрито зміст сучасних наукових доробків вітчизняних вчених, що досліджували правову природу, причини та підстави виникнення публічно-правових спорів. З урахуванням висновків їхніх праць, на основі аналізу вітчизняного законодавства і рішень адміністративних судів України описано правову природу, причини та підстави виникнення спорів щодо застосування Радою національної безпеки і оборони України санкцій. Дисертантка виявила та проаналізувала питання теоретичного і практичного змісту такого спору, внаслідок чого довела, що детальне його вивчення сприяє вдосконаленню діяльності органів управління у сфері захисту національної безпеки України та захисту її суверенітету. Розвиваючи наукові пропозиції, запропоноване авторське бачення поняття публічно-правового спору щодо рішень Ради національної безпеки і оборони України про застосування санкцій, схарактеризовано його стадії, описані його основні елементи. Зазначеним доведено існування таких спорів як окремого явища в правовій системі України. Дисертантка дослідила адміністративно-правовий та адміністративно-процесуальний статус Ради національної безпеки і оборони України, суб’єктів приватного права, органів державної влади, які згідно з чинним законодавством України беруть участь у процедурі застосування Радою національної безпеки і оборони України санкцій. Сформульовано позицію про те, що її адміністративно-правовий статус зовнішньо відповідає формі публічного управління у сфері захисту національної безпеки і оборони України, а її рішення про застосування санкцій відповідає засобу їх забезпечення. Детально проаналізовано функціонування цього конституційного органу, формування персонального складу, внутрішня структура, функції, за результатом чого виявлено відсутність у вітчизняному законодавстві норм щодо його відповідальності як органу, в тому числі його посадових осіб. Зауважено на відсутності в Ради національної безпеки і оборони України статусу юридичної особи, що перешкоджає їй бути стороною публічно-правового спору щодо її рішень про застосування санкцій. Доведено, що до введення в дію указом Президента України таке рішення не має обов’язкової сили, на підставі чого констатовано про невідповідність її рішень актам владно-розпорядчого характеру. Зазначене дало змогу описати особливості судового розгляду таких спорів в адміністративних судах. На основі аналізу вітчизняного законодавства України доведено неоднозначність позиції про можливість Ради національної безпеки і оборони України реалізувати процесуальні права та обов’язки, як учасника судових процесів у досліджуваній категорії справ. Аналіз адміністративно-процесуального статусу приватних осіб у таких правовідносинах дозволив з’ясувати відсутність у них права участі в досудовому процесі застосування до них санкцій Радою національної безпеки і оборони України. Щодо державних органів виконавчої влади, які уповноважені законом реалізувати укази Президента про введення в дію відповідних рішень Ради національної безпеки і оборони України, установлено наявність обов’язків їх виконати та аргументовано позицію, що вони не є учасниками судових процесів у справах про оскарження цих указів. Увагу приділено зарубіжному досвіду створення та діяльності рад національної безпеки в інших демократичних країнах. На основі аналізу основних законів таких держав описана їх структура, функції та повноваження, місце в системі публічного управління, що дозволило запропонувати врахувати цей досвід для нормативного регулювання діяльності Ради національної безпеки і оборони України. Дослідивши судові рішення адміністративних судів України, було аргументовано, що рішення Ради національної безпеки і оборони України про застосування санкцій за чинного нормативного регулювання не є предметом публічно-правового спору в адміністративних судах. Констатовано, що належним предметом судового оскарження є указ Президента України, яким його введено в дію. Таким чином доведено суб’єктний склад учасників публічно-правового спору, що розглядається в адміністративних судах. Зокрема, що позивачем є особа, до якої застосовані санкції. Відповідачем у публічно-правових спорах щодо застосування Радою національної безпеки і оборони України санкцій є саме Президент України. Інші державні органи, які беруть участь у процесі застосування таких санкцій, а саме, які ініціюють їх запровадження у формі надання пропозицій, можуть бути залучені в таких судових спорах як треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. На цій підставі доведена підвідомчість таких спорів Верховному Суду: Касаційному адміністративному суду в складі Верховного Суду як суду першої інстанції та Великій Палаті Верховного Суду як суду апеляційної інстанції. Констатовано відсутність права на касаційне оскарження рішення суду в такій категорії публічно-правових спорів. Описано основні складнощі в тактиці юридичного захисту прав особи, до якої такі санкції застосовані. Аналіз рішень Верховного Суду, якими вирішені публічно-правові спори щодо рішень Ради національної безпеки і оборони України про застосування санкцій, дозволив описати кваліфікаційні вимоги до його учасників, зміст фактів та спірних обставин, які встановлюються адміністративними судами для правильного вирішення спорів. Зауважено, що рішення про застосування санкцій під час судового оскарження має бути чинним. Процесуальний строк для звернення до суду обчислюється з дати офіційного опублікування указу Президента України про введення в дію відповідного рішення Ради національної безпеки і оборони України. Досить часто для судового розгляду справи необхідно отримати в уповноваженого державного органу дозвіл до роботи з обмеженим доступом. Докази суди витребовують як в учасників судової справи, так і в суб’єктів, які до них не належать. Доказами в такій категорії спорів суди вважають документи, що стали передумовою, причиною та підставою прийняття рішення про застосування санкцій, а також саме рішення Ради національної безпеки і оборони України про застосування санкцій, які стосуються позивачів. Також судами в таких провадженнях аналізується дотримання передбаченої законом процедури прийняття рішення та зміст відповідного указу Президента України за трискладовим тестом, а саме дотримання вимог закону для втручання в права особи, легітимність мети та пропорційність обраного заходу між використовуваними засобами та переслідуваною метою. У дисертації описано основні висновки Європейського Суду з прав людини в рішеннях за результатами оскаржень рішень національних судів щодо належного виконання резолюцій Ради безпеки ООН про застосування санкцій до окремих осіб. На підставі системного аналізу нормативних актів України, навчально-методичної та довідкової літератури, судової практики, у тому числі Європейського Суду з прав людини, дисертантка обґрунтувала висновок щодо необхідності внесення змін чинного законодавства України, які можуть усунути правові колізії в адміністративно-процесуальному статусі та забезпечити реальну участь Ради національної безпеки і оборони України в публічно-правових спорах, а також сприятимуть зменшенню кількості судових справ цієї категорії: у Закон України «Про санкції» в частині зміни використання узагальнюючого терміну «санкції» до обмежувальних заходів та заміни його поняттям «обмежувальні заходи», а також доповнення нормами щодо участі осіб приватного права в досудовій процедурі застосування до них санкцій; у Закон України «Про Раду національної безпеки і оборони України» щодо наділення Ради національної безпеки і оборони України статусом юридичної особи.uaпублічно-правовий спірадміністративний судобмежувальні заходиПрезидент Українинаціональна безпекаpublic legal disputeadministrative courtrestrictive measuresPresident of Ukrainenational securityДисертація