Котляров, ПетроПетроКотляров2026-03-172026-03-172026-02-17Котляров, П. (2026). Intellectual Origins of The Formal School: The Early Methodology of Heinrich Wölfflin. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. History, 161(2). https://doi.org/10.17721/1728-2640.2025.161.510.17721/1728-2640.2025.161.5https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/12874Introduction. The article explores the intellectual origins of the formal school in the history of art, examined through the early methodology of Heinrich Wölfflin (1864–1945). The article analyses the formation of Wölfflin’s scholarly views within the university environments of Basel, Berlin, and Munich. It foregrounds the influence of Jacob Burckhardt, Wilhelm Dilthey, and Heinrich Brunn, and emphasises the significance of Wölfflin’s early texts and correspondence. The discussion shows that Wölfflin laid the foundations of his methodology during his student years, developing an approach that combined the philosophy of culture, the psychology of perception, and the formal analysis of visual form. Methods. The study employs historical-genetic, phenomenological, and hermeneutic approaches, as well as elements of new biography and prosopography, in order to reconstruct Wölfflin’s intellectual milieu. Comparative and stylistic analysis made it possible to trace the evolution of his methodology from the Prolegomena zu einer Psychologie der Architektur (1886) to Kunstgeschichtliche Grundbegriffe (1915). The analysis of Wölfflin’s letters and diaries made it possible to reveal the process of forming his own method as a search for objective laws governing the development of artistic form. Results. The article demonstrates that Burckhardt’s concept of the intrinsic value of historical epochs, Dilthey’s philosophy of culture, and Brunn’s analytical approach all influenced Wölfflin’s methodological system. It highlights the role of drawing as an intellectual instrument for Wölfflin – a practical means of training the “eye of the art historian”. It also demonstrates that Wölfflin’s aspiration to grant art history the status of a science rested on his search for patterns of visual perception that operate independently of subjective factors. Conclusions. The reconstruction of Wölfflin’s early methodology demonstrates that the formal school grew not from the rejection of content, but from the aspiration to objectify the analysis of artistic form. The combination of philosophy, psychology, and the practice of drawing became the foundation of his system, which shaped the development of art history in the twentieth century. Turning to these origins raises questions about the contemporary understanding of visual experience and the possibility of applying Wölfflin’s principles in visual studies today. Keywords: Heinrich Wölfflin, formal school, methodology of art history, philosophy of culture, perception, Burckhardt, Dilthey, Brunn, Prolegomena to a Psychology of Architecture.Вступ. Статтю присвячено інтелектуальним витокам формальної школи в історії мистецтва на прикладі ранньої методології Генріха Вельфліна (1864–1945). Проаналізовано процес становлення його наукових поглядів у контексті університетських середовищ Базеля, Берліна та Мюнхена. Особливу увагу приділено впливу таких учителів, як Якоб Буркхардт, Вільгельм Дільтей та Генріх Брунн, а також значенню ранніх текстів і листів ученого. Доведено, що саме у студентські роки Вельфлін заклав підвалини своєї методології, що поєднала філософію культури, психологію сприйняття і формальний аналіз зорової форми. Методи. У дослідженні застосовано історико-генетичний, феноменологічний і герменевтичний підходи, а також елементи нової біографіки та просопографії для реконструкції інтелектуального середовища Вельфліна. Порівняльно-стильовий аналіз дав змогу простежити еволюцію його методології від «Пролегоменів до психології архітектури» (1886) до «Основ понять історії мистецтва» (1915). Аналіз листів і щоденників Вельфліна дозволив виявити процес формування власного методу як пошуку об’єктивних законів у розвитку художньої форми. Результати. Виявлено, що методологічна система Вельфліна формувалася під впливом ідей Буркхарда про самоцінність епох, філософії культури Дільтея та аналітичного бачення Брунна. Зазначено, що малювання відігравало у Вельфліна роль інтелектуального інструмента – засобу формування «ока історика мистецтва». Простежено, що його прагнення надати історії мистецтва наукового статусу базувалося на пошуку закономірностей зорового сприйняття, які діють незалежно від суб’єктивних чинників. Висновки. Реконструкція ранньої методології Вельфліна засвідчує, що формальна школа виросла не з відкидання змісту, а з прагнення об’єктивізувати аналіз художньої форми. Поєднання філософії, психології й практики малювання стало основою його системи, яка визначила розвиток історії мистецтва у ХХ ст. Звернення до цих витоків актуалізує питання про сучасне осмислення зорового досвіду та можливість застосування вельфлінівських принципів у візуальних студіях сьогодення. Ключові слова: Генріх Вельфлін, формальна школа, методологія історії мистецтва, філософія культури, сприйняття, Буркхардт, Дільтей, Брунн, «Пролегомени до психології архітектури».ukHeinrich Wölfflinformal schoolmethodology of art historyphilosophy of cultureperceptionBurckhardtDiltheyBrunnProlegomena to a Psychology of Architecture.Heinrich Wölfflinformal schoolmethodology of art historyphilosophy of cultureperceptionBurckhardtDiltheyBrunnProlegomena to a Psychology of Architecture.: Генріх Вельфлінформальна школаметодологія історії мистецтвафілософія культурисприйняттяБуркхардтДільтейБрунн«Пролегомени до психології архітектури».Генріх Вельфлінформальна школаметодологія історії мистецтвафілософія культурисприйняттяБуркхардтДільтейБрунн«Пролегомени до психології архітектури».Стаття