Мозер, МіхаельМіхаельМозер2025-08-262025-08-262018Мозер М. Чи історія літературної мови є історією мови літератури?. Українське мовознавство. 2018. Вип. 1 (48). С. 93-104.УДК 811.161.2:9410.17721/um/48(2018).93-104https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/7277Whilemost western linguists prefer the term “standard language”, the older term “literary language” still prevails in Ukrainian studies (as in other fields of Slavic studies). Although the expressions are theoretically synonymous, it is obvious that the traditional term “literary language” often creates serious problems. Particularly, this applies to various “Histories of the Ukrainian Literary Language,” which often turn out to be histories of the Ukrainian language of literature instead. Particularly, these works pay very scarce attention to the historical development of those factors that are decisive for the status of a “literary” or “standard language” as described, inter alia, by the Prague Linguistic Circle or Einar Haugen. Against the background of the theses that were suggested by the Prague Linguistic circle, histories of the Ukrainian “literary language” should provide considerably more information regarding the codification of Ukrainian and the dissemination of the codified language, the development of the multifunctionality and superregional outreach of Ukrainian and, to a certain extent, its stylistic diversification. The same is true if we look at our “Histories of the Ukrainian Literary Language” from Einar Haugens perspective (which is, after all, very similar to the Prague School theses) and want to know more about the processes of selection, codification, dissemination, and elaboration in their historical dimension. Unfortunately, the focus of the “Histories of the Ukrainian Literary Language” is clearly on the language of fine literature, although this sphere is in fact just one out of many that should be much more carefully studied in new monographs devoted to the history of the Ukrainian literary (or standard) language in the real meaning of the word. The present study offers a critical approach to the most widely used “History of the Ukrainian Literary Language” by Vitalij Rusanivskyj, which basically is a history of the Ukrainian language of literature.Замість терміна “стандартна мова”, який прийняла більшість західних мовознавців, в україністиці досі переважає термін “літературна мова”. На суто теоретичних основах, цей факт не має великого значення, адже ці терміни є синонімами. Проте насправді з терміном “літературна мова” пов’язані суттєві проблеми, адже часто виявляється, що навіть фахівці, які напевно усвідомлюють справжній зміст терміна “літературна мова”, фактично трактують його, начеб концепт “літературна мова” дорівнював концептові “мова літератури”; це зокрема стосується чималих праць із назвами “Історія української літературної мови”, “История русского литературного языка” тощо. У цій статті ми коротко нагадаємо, що таке “літературна мова” / “стандартна мова”, а згодом укажемо, що найпоширеніший підручник під назвою “Історія української літературної мови” фактично пропонує нам історію не української літературної мови, але мови українськомовної літератури.ukстандартна мовалітературна мовамова літератури“Історія української літературної мови”“Празька школа”Айнар ГауґенІван ОгієнкоВіталій Русанівськийstandard languageliterary languagelanguage of literature“History of the Ukrainian Literary Language” Prague School of LinguisticsEinar HaugenIvan OhienkoVitaly RusanivskyСтаття