Semerhei, NataliiaNataliiaSemerhei2026-04-262026-04-262020-02-04Semerhei, N. (2020). HISTORIOGRAPHICAL DISCOURSE ON THE ROLE OF ARCHETYPES IN STABILIZATION OF THE CONFLICT DEVELOPMENT OF UKRAINIANS’ NATIONAL IDENTITY IN THE EMPERIAL AGE. Almanac of Ukrainian Studies(24), 17–22. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2019.24.310.17721/2520-2626/2019.24.3https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/17497The article is devoted to the analysis of modern Ukrainian researches about place and role of archetypes of Ukrainian mentality in genesis of national and cultural revival and development of the Ukrainian identity in the second half of the 19th century. Archetypes are studied as the source structure of collective unconscious national ideas, which are presented as common ideas, feelings, and stories, characters that determine social, cultural and religious traditions of ethnos. It has been found out, that within the framework of modern Ukrainian studies, integration of archetypical methodology with a research of social, cultural and spiritual aspects of development of Ukrainian society is rather slight but it considerably contrasts with the exceptional cognitive value of analysis on the domestic historical processes and events in terms of archetypes and mentality. It is shown that modern historians and social scientists identify the structural archetype components of Ukrainian mentality as factors and basis of national movement and Ukrainian revival. Modern historian G. Kasyanov determines a time frame for these events: the end of the 18th – 90s of the 20th century. At the same time, scientists pay attention to the fact that state, political and ideological conditions when Ukrainian lands were under Romanov and Habsburg Empires also influenced a structure of Ukrainian archetype. This fact caused some changes in Ukrainian identity, appearance of so called Little-Russians identity and syndrome of double loyalty (Y. Kalakura and others). Scientists consider that Ukrainian national peculiarities (agriculture, individualism, tolerance, democracy, love of freedom, peaceful nature, instability and inconsistency, lack of collective will and national solidarity) influenced the dynamics and character of state creative processes in different ways. These national peculiarities were driving force of changes and, at the same time, had destructive influence on state creative processes in imperial age. Historians believe that such fundamental principles of Ukrainian identity as archetype of motherland (agro-based production, social and historical, spiritual and cultural aspects) were formed exactly in the 19th century. In that period, such triad of Ukrainian mentality as House-Field-Temple, archetype of collegiality of ethnos and others has also emerged. The author comes to the conclusion that research of archetypes of Ukrainian mentality enables to find out the ideological source of those spiritual, national and social and cultural values and senses which became the basis for national and cultural revival in imperial age. Moreover, archetypical verification of modern public policy for the purpose its correlation to national, spiritual and cultural identity of the Ukrainians is of great importance for the progress and efficiency of modern state creative processes.Статтю присвячено аналізові досліджень новітньої українознавчої науки про місце та роль архепитів української ментальності в становленні національно-культурного відродження та розвиткові української ідентичності у другій половині ХІХ століття. Архетипи розглянуто як першопочаткові структури колективного несвідомого нації, які представлені загальними ідеями, переживаннями, почуттями, сюжетами, образами, що визначають соціокультурні та релігійні традиції етносу. З’ясовано, що в сучасному українознавстві інтеграція методу аналізу архетипів у процес дослідження соціокультурного та духовного аспектів розвитку українського суспільства є досить скромною, що значно контрастує із винятковою пізнавальною цінністю аналізу вітчизняної історії та подій під кутом зору архетипів та ментальності. Показано, що сучасні історики та суспільствознавці розглядають структурні компоненти архетипів української ментальності як чинники й основу національного руху та українського відродження, каскад подій якого сучасний історик Г. Касьянов хронологічно визначає від кінця XVIII до 90-х років ХХ століття. Водночас, вчені звертають увагу й на те, що державно-політичні та ідеологічні умови доби перебування українських земель у складі Російської та Габсбурзької імперій також чинили вплив на структуру українських архетипів, що спричинило деякі зміни української ідентичності, появу т. зв. малоросійської ідентичності та синдрому подвійної лояльності (Я. Калакура та ін.). Учені стверджують, що риси українського національного характеру (агрокультурність, індивідуалізм, толерантність, демократизм, волелюбність, миролюбність, нестабільність і суперечливість вдачі, брак колективної волі та національної солідарності та ін.) по-різному впливали на динаміку та характер націєтворчих процесів, відігравали роль як драйверів змін, так й чинили деструктивний вплив на націєтворчі процеси в імперську добу. Досліджено, що історики вважають, що саме в ХІХ столітті остаточно формуються такі першооснови української ідентичності як архетип рідного краю (аграрно-виробничий, соціально-історичний, духовно-культурний), тріада української ментальності Дім-Поле-Храм, архетип соборності етносу тощо. Зроблено висновок, що дослідження архетипів української ментальності дає змогу виявити ідейне джерело тих духовних, національних та соціокультурних цінностей та смислів, що були поставлені в основі національно-культурного відродження в імперську добу. Більше того, архетипна верифікація сучасної державної політики на предмет її кореляції національній ідентичності українців є необхідною умовою успішності та ефективності новітнього державотворчого процесу.ukarchetypemodern historiographynational identitystructure of Ukrainian archetypeUkrainian nationUkrainian national and cultural revivalархетипструктура українських архетипівукраїнська націянаціональна ідентичністьукраїнське національно-культурне відродженняновітня історіографіяСтаття