Honcharenko, MarinaMarinaHoncharenkoKaraulna, NataliiaNataliiaKaraulnaSierova, YuliiaYuliiaSierova2026-02-272026-02-272025-10-10Honcharenko, M., Karaulna, N., Sierova, Y. (2025). STRATEGY FOR OVERCOMING HYPERCONFLICT IN THE SOCIAL SPACE: A PHILOSOPHICAL PERSPECTIVE. Politology bulletin(98), 53–64. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2025.98.53-6410.17721/2415-881x.2025.98.53-64https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/11608The article offers a philosophical interpretation of the phenomenon of hyperconflict as one of the key features of the contemporary social space, revealing a crisis of coexistence, the degradation of the communicative environment, and the disintegration of the meaningful structures of common being. The relevance of the study is determined by the transformations of social ontology in the context of post-truth, global fragmentation of values, and digitalization, which amplify conflict to the level of an existential challenge. The article explores the philosophical nature of hyperconflict as a disruption of the fundamental relations between the Self, the Other, and the world, and outlines the possibilities of overcoming it through a rethinking of ethics, dialogue, and social ontology.The study demonstrates that hyperconflict transcends the traditional understanding of conflict as a clash of interests and emerges as an ontological phenomenon that undermines the possibility of dialogue, solidarity, and the social contract. It is shown that classical models of conflict resolution prove inadequate in the context of ruptures between the Self and the Other, fragmented experience, and the crisis of universals. In the digital age, conflict assumes algorithmically intensified forms, requiring a new conceptualization of responsibility and the ethics of interaction. The article formulates the philosophical principles of a strategy to overcome hyperconflict: the ethics of responsibility (E. Levinas), the dialogical nature of being (M. Buber, H.-G. Gadamer), the ontology of openness (J.-L. Nancy), the rejection of totality (J.-F. Lyotard), and the ethics of memory (P. Ricœur). It substantiates the need to conceptualize the future as an open space of the common, where conflict is transformed from a destructive force into a resource for development.The article argues that hyperconflict is not merely a social or political problem but a profound spiritual and anthropological challenge that requires a philosophical rethinking of the foundations of human coexistence. Overcoming this phenomenon is possible through the restoration of the ethics of reciprocity, the dialogical dimension of being, the recognition of plurality, and the construction of an ontology of the future capable of ensuring productive interaction under conditions of radical diversity.У статті здійснено філософське осмислення феномена гіперконфліктності як однієї з ключових ознак сучасного соціального простору, що виявляє кризу співбуття, деградацію комунікативного середовища та розпад смислових структур спільного буття. Актуальність дослідження зумовлена трансформаціями соціальної онтології в умовах постправди, глобальної фрагментації цінностей і цифровізації, які підсилюють конфліктність до рівня екзистенційного виклику. Стаття розкриває філософську природу гіперконфліктності як порушення зв’язків між Я, Іншим і світом та окреслює можливості її подолання через переосмислення етики, діалогу та соціальної онтології.Виявлено, що гіперконфліктність виходить за межі традиційного розуміння конфлікту як зіткнення інтересів і постає як онтологічний феномен, що підриває можливість діалогу, солідарності та суспільного договору. Показано, що класичні моделі подолання конфліктів виявляються недостатніми в умовах розриву між Я та Іншим, фрагментації досвіду та кризи універсалій. У цифрову добу конфлікт набуває алгоритмічно підсилених форм, що потребує нового осмислення відповідальності та етики взаємодії. Сформульовано філософські засади стратегії подолання гіперконфліктності: етика відповідальності (Е. Левінас), діалогічність буття (М. Бубер, Г.-Г. Гадамер), онтологія відкритості (Ж.-Л. Нансі), відмова від тотальності (Ж.-Ф. Ліотар) та етика пам’яті (П. Рікьор). Обґрунтовано потребу мислити майбутнє як відкритий простір спільного, де конфлікт трансформується з деструктивного чинника на ресурс розвитку.Обґрунтовано, що гіперконфліктність є не лише соціальною чи політичною проблемою, а глибоким духовно-антропологічним викликом, що вимагає філософського переосмислення підвалин людського співіснування. Подолання цього феномена можливе через відновлення етики взаємності, діалогічного виміру буття, визнання множинності та створення онтології майбутнього, здатної забезпечити продуктивну взаємодію в умовах радикальної різноманітності.ukhyperconflictsocial spaceethics of responsibilitydialogical beingothernessopennessontology of the futuredigital cultureгіперконфліктністьсоціальний простіретика відповідальностідіалогічність буттяіншістьвідкритістьонтологія майбутньогоцифрова культураСтаття