Фурдик, Володимир ДаниловичВолодимир ДаниловичФурдикЗапорожець, Тетяна Володимирівна2026-04-292026-04-292026-04-06Фурдик В. Д. Державне регулювання підготовки керівних кадрів для сфери військової медицини в умовах євроатлантичної інтеграції України : дис. ... доктора філософії : 281 Публічне управління та адміністрування. Київ, 2026. 260 с.УДК 351.86:004:343.32/.34](477)https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/18623Фурдик В.Д. Державне регулювання підготовки керівних кадрів для сфери військової медицини в умовах євроатлантичної інтеграції України. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії з галузі знань 28 Публічне управління та адміністрування за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування». – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2026. У дисертації здійснено обґрунтування теоретичних засад державного регулювання підготовки керівних кадрів для сфери військової медицини та визначення напрямів його удосконалення в умовах євроатлантичної інтеграції України. Обґрунтовано, що підготовка керівних кадрів військової медицини має розглядатися як інструмент державного регулювання у сфері національної безпеки, а не як автономний освітній процес. Встановлено, що чинна система характеризується фрагментарністю, інституційною розрізненістю та розмитістю відповідальності, що знижує її адаптивність і стійкість в умовах високої інтенсивності бойових дій. Уперше розроблено Інтегровану модель підготовки керівних кадрів, яка базується на парадигмі гібридної адаптивної спроможності та синтезує стандарти НАТО: ETEE (система безперервного циклу «освіта-підготовка-навчання-оцінювання»); Medical C2 (вертикаль медичного командування та управління) із національним бойовим досвідом («Lessons Learned»). Центральним регулятивним механізмом моделі виступає динамічний цикл формування управлінської ефективності на основі алгоритму PDCA (Plan-Do-Check-Act), що дозволяє системі підготовки кадрів гнучко адаптуватися до змін у безпековому середовищі. Важливим елементом новизни є впровадження правового імперативу сертифікації: отримання відповідного рівня професійної військової освіти (L1-L5) стає обов’язковою умовою для кар’єрного призначення, що мінімізує суб’єктивізм та забезпечує професіоналізацію лідерського корпусу. Уперше концептуалізовано феномен «подвійного регулятивного поля підготовки керівних кадрів військової медицини», який відображає інституційний дуалізм цивільного і військового державного впливу та пояснює виникнення регуляторних прогалин. Для їх подолання обґрунтовано підхід інституційної конвергенції, що базується на функціональному дуалізмі, за якого на процес підготовки одночасно впливають цивільні (МОЗ, МОН) та військові (МОУ) суб’єкти державного регулятивного впливу; що передбачає розроблення уніфікованого професійного стандарту офіцера-управлінця медичної служби. Розроблено типологію основних категорій дослідження, які згруповано у три взаємопов’язані блоки. Регулятивні категорії, що визначають зовнішню нормативну рамку та легітимізують державний вплив. До цієї групи віднесено: «нормативно-правове забезпечення», «державні стандарти підготовки», «кваліфікаційні вимоги» та «стандарти НАТО (STANAG)». Ці категорії дозволяють ідентифікувати межі державного регулювання та встановити правову відповідальність суб’єктів управління за якість кадрового потенціалу. Організаційно-структурні категорії, які відображають внутрішню логіку побудови системи управління та взаємодію її елементів. До цієї групи віднесено: «механізм державного регулювання», «інституційне середовище», «система Professional Military Education (PME)» та «вертикаль управління медичними силами». Компетентнісно-функціональні категорії, які фіксують безпосередній результат регулятивної діяльності та критерії її ефективності. Ключовими тут визначено: «управлінська спроможність», «лідерський потенціал», «оперативна сумісність» та «рівні підготовки L1-L5». Ці категорії зміщують акцент з процесу навчання на результат як здатність керівника виконувати специфічні управлінські функції в військово-медичній сфері. Удосконалено теоретичні підходи до принципів підготовки лідерів, де ключове місце посідає філософія Mission Command (управління за наміром). Визначено інструменти військово-цивільної координації у форматі Total Defence («Загальна оборона») як основи національної медичної стійкості (resilience). Це передбачає створення єдиного медичного простору та впровадження міжвідомчих протоколів перерозподілу поранених і ресурсів між військовими шпиталями та цивільною спроможною мережею. Підсумовано, що інституціоналізація управлінської спроможності є процесом переходу від фрагментарних практик до стабільної, нормативно закріпленої моделі, де Національний університет оборони України виступає стратегічним «науково-методичним хабом», а Українська військово-медична академія - центром спеціалізованих спроможностей. Зроблено висновок, що інституціоналізація управлінської спроможності військової медицини означає перехід від ситуативних і відомчих практик до стабільної, нормативно закріпленої моделі державного регулювання, здатної забезпечити операційну сумісність з країнами НАТО, адаптивність до змін безпекового середовища та збереження життєздатності системи медичного забезпечення в умовах сучасних воєнних конфліктів високої інтенсивності. Ключові слова: державне регулювання, сфера військової медицини, підготовка керівних кадрів для сфери військової медицини, управлінський потенціал у сфері військової медицини, єдиний медичний простір, сфера охорони здоров’я, реформування сфери охорони здоров’я, медичне забезпечення, персонал, Медичні Сили ЗСУ, стандарти НАТО, євроатлантична інтеграція.Furdyk V.D. State regulation of training of management personnel for the field of military medicine in the conditions of Euro-Atlantic integration of Ukraine. - Qualifying scientific work on manuscript rights. Dissertation for obtaining the scientific degree of Doctor of Philosophy (public administration) in the specialty "Public management and administration". – Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv, 2026. The dissertation substantiates the theoretical foundations of state regulation regarding the training of managerial personnel for the military medicine sphere and defines directions for its improvement amidst Ukraine's Euro-Atlantic integration. It is substantiated that the training of senior leadership personnel in military medicine should be regarded as an instrument of state regulation in the field of national security rather than as an autonomous educational process. It is established that the existing system is characterized by fragmentation, institutional disjunction, and blurred accountability, which reduces its adaptability and resilience under conditions of high-intensity combat operations. For the first time, an Integrated Model for the Training of Senior Leadership Personnel has been developed. The model is based on the paradigm of hybrid adaptive capacity and synthesizes NATO standards-ETEE (a continuous cycle of Education-Training-Exercises-Evaluation) and Medical C2 (the medical command and control vertical)-with national combat experience (Lessons Learned). The central regulatory mechanism of the model is a dynamic cycle of managerial effectiveness formation based on the PDCA (Plan-Do-Check-Act) algorithm, which enables the training system to flexibly adapt to changes in the security environment. A significant element of scientific novelty is the introduction of a legal imperative of certification, whereby attainment of the relevant level of Professional Military Education (L1-L5) becomes a mandatory prerequisite for career appointment. This approach minimizes subjectivity and ensures the professionalization of the leadership corps. For the first time, the phenomenon of the “dual regulatory field” of training senior leadership personnel in military medicine has been conceptualized. This phenomenon reflects the institutional dualism of civilian and military state influence and explains the emergence of regulatory gaps. To overcome these gaps, an institutional convergence approach is substantiated, based on functional dualism, whereby the training process is simultaneously influenced by civilian (Ministry of Health, Ministry of Education and Science) and military (Ministry of Defence) regulatory actors. This approach предусматривает the development of a unified professional standard for a medical service officer–manager. A typology of the core research categories has been developed and structured into three interrelated blocks. Regulatory categories, which define the external normative framework and legitimize state influence, include legal and regulatory support, state training standards, qualification requirements, and NATO standards (STANAGs). These categories make it possible to delineate the boundaries of state regulation and to establish legal accountability of governance actors for the quality of human capital. Organizational and structural categories, which reflect the internal logic of system design and the interaction of its components, include the mechanism of state regulation, institutional environment, Professional Military Education (PME) system, and the medical forces command-and-control vertical. Competency-based and functional categories, which capture the direct outcomes of regulatory activity and criteria of its effectiveness, include managerial capacity, leadership potential, operational interoperability, and training levels L1-L5. These categories shift the analytical focus from the learning process itself to outcomes, understood as the leader’s ability to perform specific managerial functions in the military-medical domain. Theoretical approaches to the principles of leadership development have been further refined, with particular emphasis placed on the Mission Command philosophy (command by intent). Instruments of civil–military coordination within the Total Defence framework are identified as the foundation of national medical resilience. This entails the establishment of a unified medical space and the implementation of interagency protocols for the redistribution of casualties and resources between military hospitals and the capable civilian healthcare network. It is summarized that the institutionalization of managerial capacity constitutes a transition from fragmented practices to a stable, normatively consolidated model, in which the National Defence University of Ukraine functions as a strategic scientific and methodological hub, while the Ukrainian Military Medical Academy serves as a center of specialized capabilities. It is concluded that the institutionalization of managerial capacity in military medicine signifies a transition from situational and departmental practices to a stable, normatively закрепленої model of state regulation capable of ensuring interoperability with NATO member states, adaptability to changes in the security environment, and the preservation of the viability of the medical support system under conditions of contemporary high-intensity armed conflicts. Key words: state regulation, military medicine sphere, training of managerial personnel for military medicine, managerial potential in military medicine, unified medical space, healthcare sphere, healthcare reform, medical support, personnel, Medical Forces of the Armed Forces of Ukraine, NATO standards, Euro-Atlantic integration.ukдержавне регулюваннясфера військової медицинипідготовка керівних кадрів для сфери військової медициниуправлінський потенціал у сфері військової медициниєдиний медичний простірсфера охорони здоров’яреформування сфери охорони здоров’ямедичне забезпеченняперсоналМедичні Сили ЗСУстандарти НАТОєвроатлантична інтеграція.state regulationmilitary medicine spheretraining of managerial personnel for military medicinemanagerial potential in military medicineunified medical spacehealthcare spherehealthcare reformmedical supportpersonnelMedical Forces of the Armed Forces of UkraineNATO standardsEuro-Atlantic integration.Дисертація