Пижова, М. О.М. О.ПижоваПижов, О. М.О. М.Пижов2026-03-092026-03-092025-10-15Пижова, М. О. & Пижов, О. М. (2025). Соціальне забезпечення працівників сфери спорту, призваних на військову службу під час мобілізації в Україні. Соціальне Право, (3), 91-98. https://doi.org/10.32751/2617-5967-2025-03-08УДК 349.3:349.2:355.2:796(477)10.32751/2617-5967-2025-03-08https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/12229The article is devoted to a comprehensive analysis of the legal regulation of social security for employees in the field of physical culture and sports who were called up for military service during mobilization in Ukraine. The authors pay particular attention to the specifics of applying these guarantees to employees in the sports industry – coaches, teachers, instructors, employees of sports federations, children's and youth sports schools, and other specialists whose professional functions are of public importance. The study analyzes the constitutional principles of protecting the rights of employees, enshrined in Articles 43 and 46 of the Constitution of Ukraine, which guarantee the right to work and social protection. It examines the provisions of the Labor Code of Ukraine, in particular Article 119, which provides for the preservation of jobs and positions for mobilized employees for the period of service, but does not oblige the employer to pay average earnings, transferring the function of material support to the state. Considerable attention is paid to the analysis of special laws – “On Social and Legal Protection of Servicemen and Members of Their Families,” “On mobilization preparation and mobilization” and “On Physical Culture and Sports.” The latter, despite regulating the organizational and legal basis for the functioning of the industry, does not contain provisions that would provide additional social guarantees to employees during martial law, which creates a regulatory gap. The authors draw attention to a number of practical problems that arise during the implementation of legislative provisions. These include different interpretations of the concept of “place of work” with regard to part-time employees or freelancers, the lack of special support mechanisms for employees of private clubs and federations, and difficulties in calculating average earnings in seasonal sports. The article formulates proposals for improving the legislation: clarification of the term “sports worker” as a separate legal category, creation of a state compensation fund to support employers who retain mobilized personnel, expansion of social guarantees for family members of mobilized workers, and development of model collective agreements with a separate section on the actions of the parties in case of mobilization. It is concluded that the timely updating of the legislative framework and the development of special social support mechanisms will contribute to both the protection of workers' rights and the stability of the sports system during the war and in the post-war recovery period.Стаття присвячена комплексному аналізу правового регулювання соціального забезпечення працівників сфери фізичної культури і спорту, які були призвані на військову службу під час мобілізації в Україні. Особливу увагу автори приділяють специфіці застосування цих гарантій до працівників спортивної галузі – тренерів, викладачів, інструкторів, працівників спортивних федерацій, дитячо-юнацьких спортивних шкіл та інших фахівців, чиї професійні функції мають суспільно значущий характер. У дослідженні проаналізовано конституційні засади захисту прав працівників, закріплені у статтях 43 і 46 Конституції України, які гарантують право на працю та соціальний захист. Розглянуто положення Кодексу законів про працю України, зокрема статті 119, яка передбачає збереження робочого місця і посади за мобілізованими працівниками на період служби, але не зобов’язує роботодавця виплачувати середній заробіток, перекладаючи функцію матеріального забезпечення на державу. Значну увагу приділено аналізу спеціальних законів – «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також «Про фізичну культуру і спорт». Останній, попри те, що регулює організаційно-правові засади функціонування галузі, не містить норм, які б надавали додаткові соціальні гарантії працівникам під час воєнного стану, що створює нормативну прогалину. Автори звертають увагу на низку практичних проблем, що виникають під час реалізації законодавчих положень. Серед них – різне трактування поняття «місце роботи» щодо працівників з неповною зайнятістю або фрілансерів, відсутність спеціальних механізмів підтримки для працівників приватних спортивних клубів та федерацій, а також труднощі з обчисленням середнього заробітку у сезонних видах спорту. У статті сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства: уточнення терміну «працівник у сфері спорту» як окремої правової категорії, створення державного компенсаційного фонду для підтримки роботодавців, які зберігають мобілізований персонал, розширення соціальних гарантій для членів сімей мобілізованих працівників, а також розроблення типових колективних договорів з окремим розділом про дії сторін у разі мобілізації. Зроблено висновок, що своєчасне оновлення законодавчої бази та розроблення спеціальних механізмів соціальної підтримки сприятиме як захисту прав працівників, так і стабільності функціонування спортивної системи під час війни та в період післявоєнного відновлення.ukmobilized workerssports sectormilitary personnellabor relationssocial protectionsocial and domestic supportguaranteesworkers' rightslabor potentialrehabilitationlabor marketcompensationsocial function of labor law.мобілізовані працівникисфера спортувійськовослужбовцітрудові відносинисоціальних захистсоціально-побутове забезпеченнягарантіїправа працівниківтрудовий потенціалреабілітаціяринок працікомпенсаціїсоціальна функція трудового права.Стаття