Лучканин, Сергій МирославовичСергій МирославовичЛучканин2026-03-182026-03-182025Лучканин, С. (2025). "Історія румунівʺ Йоана-Аурела Попа: середньовічні румунські інституції (переклад з румунської мови). Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика, (2(38)), 173-177. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2025.38.27УДК 94: [29: 35] (477+498) Поп Й.-А.10.17721/1728-2659.2025.38.27https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/13513The purpose of the publication is to introduce to the scientific circle of Ukraine a translation from the Romanian language of "The History of the Romanians" by Ioan-Aurel Pop, one of the most prominent contemporary Romanian historians, Rector of Babeș-Bolyai University in Cluj-Napoca (2012-2020), and President of the Romanian Academy (since 2018). In the article is reflected a diachronic the internal organization of the Romanian Principalities: institutions and state life. The Romanian people had a special situation in Central and Southeastern Europe, being the only heir of the Latin ethno-linguistic tradition in this region, while the Byzantine Empire had inherited only the Roman political and institutional tradition. The Romanians institutions, including the state, were, thus, of Roman and Roman-Byzantine origin, strongly influenced by Slavic models (and, to a smaller extent, by Turkic "empires", namely the Pecheneg-Cumanian empire). These two elements – Roman-Byzantine and Slavic – generally defined the internal organization of the Romanian principalities. In Transylvania, where the state and its official institutions turned non-Romanian, the Hungarian model of German inspirations was adopted, but without completely eliminating the ancient local structures.Мета статті – ознайомлення наукових кіл України з перекладом із румунської мови "Історії румунів" Йоана-Аурела Попа, одного з найвидатніших сучасних румунських істориків, ректора Клужського університету імені Бабеша-Бояй (2012–2020), Президента Румунської Академії (з 2018 року). У статті відображено в діахронії внутрішню організацію румунських князівств: інституції та державне життя. Румунський народ займав особливе становище в Центральній та Південно-Східній Європі як єдиний спадкоємець латинської етнолінгвістичної традиції в цьому регіоні, натомість Візантійська імперія успадкувала лише римську політичну й інституційну традицію. Румунські інституції, включаючи державу, були, таким чином, римського та римсько-візантійського походження, перебуваючи під сильним впливом слов'янських зразків (і, меншою мірою, тюркських "імперій", а саме, – печенізько-куманської (половецької)). Ці два елементи – римсько-візантійський та слов'янський – загалом визначали внутрішню організацію румунських князівств. У Трансільванії, де держава та її офіційні інституції перетворилися на нерумунські, була прийнята угорська модель за німецьким зразком, але без повної ліквідації давніх місцевих структур.ukісторія РумуніїЙоан-Аурел Попсередні вікиінституції та державне життярумунська моваHistory of RomaniaIoan-Aurel Popthe Middle Agesinstitutions and state lifeRomanian languageІнше