Живоглядова, Ірина ВікторівнаІрина ВікторівнаЖивоглядова2025-08-212025-08-212019Zhyvohliadova I. V. Musical creation of "human" as a sense-making sensuous way of forming a cultural space. Українські культурологічні студії. 2019. № 1 (4). С. 53-57.УДК 111.852:78https://doi.org/10.17721/UCS.2019.1(4).10https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/7199The article analyzes the specificity of revealing anthropo-creative principles of European culture as a musical practice of humanity. If we under- stand culture as a source, space, and the result of the spiritually-practical experience of mankind, then music appears as a specific, holistic system of specification and representation of this experience, a phenomenon that reflected the uniqueness and depth of the humanity world, a specifically sensual way of joining an intersubjective experience of rhythmization and harmonization of the human being. The expressive possibilities of language means of music art are considered in the context of the overall process of making a musical sound of human living space, the development of artistic practices of worldview and the world perception of medieval Christian culture in particular.У статті здійснюється аналіз специфіки виявлення антропокреативних засад європейської культури музичною практикою людства. Висновується, що культуротворче значення музики полягає у тому, що вона є формою і способом репрезентації людських можливостей перетворення стратегії життя на індивідуальне відкриття, власне надбання (як на рівні індивіда, так і певної спільноти). Зміни, що відбувалися у сфері музичного мистецтва, торкалися розвитку вдосконалення людського начала руху культури. Його предметні характеристики діяльнісних форм, об’єм культурно-естетичного змісту – те, що складає "людську цінність" музики в загальному просторі розвитку суб’єкта культури, ‒ формувалися відповідно до змін координат предметно-чуттєвого аспекту відношень взаємодії "людина ‒ світ". Якщо розуміти культуру як джерело, простір і результат духовно-практичного досвіду людства, то музика постає в якості специфічної цілісної системи конкретизації і репрезентації цього досвіду, феномена, в якому відбилися неповторність і глибина життєвого світу людства, конкретно-чуттєвий спосіб прилучення до інтерсуб’єктивного досвіду ритмізації та гармонізації буття. Виразні можливості мовних засобів музичного мистецтва розглядаються в контексті загального процесу оформлення музичним звуком простору людського життя, розвитку художніх практик світобачення та світовідчуття середньовічної християнської культури зокрема. Дослідження ґрунтується на розумінні християнства як особливого виду культурної організації духовно-практичного розвитку людства, що запропонувало певні способи зняття протиріччя зовнішнього і внутрішнього планів дійсності, узгодження можливого і бажаного. Створюються умови спрямування можливостей суб’єкта для виявлення і подолання цієї невідповідності самостійною небайдужою дією. В межах релігійної свідомості культура рухалася до майбутнього відкриття Людини, накреслювалася тенденція зростання суб’єктивного начала, яка ставала стилістично близькою для багатьох явищ художньої культури. Реальним виходом на новий рівень саморуху в просторі культури стала духовна музика, яка, поки що демонструючи лише наближення до емоційно-проникливого розуміння і переживання дійсності, виявляє можливості "артикулювати" найскладніші духовні питання на рівні інтимності суб’єктивних переживань.enChristian cultureByzantine culturespiritual musicartistic worldview and world perceptionmusical sensibilitymusical literary languagemusical formsliturgyхристиянська культуравізантійська культурадуховна музикахудожнє світобачення та світовідчуттямузична почуттєвістьмузично-літературна мовамузичні формилітургіяСтаття