Резнікова, НаталіяНаталіяРезнікова0000-0003-0412-1945Панченко, ВолодимирВолодимирПанченкоГрод, МихайлоМихайлоГрод2026-02-272026-02-272025-12-30Резнікова, Н., Панченко, В., Грод, М. (2025). GLOBAL INFRASTRUCTURE AT THE POINT OF STRUCTURAL DECOUPLING: HOW FRAGMENTATION AND RENATIONALIZATION REDEFINE GEOECONOMIC COMPETITION. Аctual Problems of International Relations, 1(165), 144–155. https://doi.org/10.17721/apmv.2025.165.1.144-15510.17721/apmv.2025.165.1.144-155https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/11402The article explores the evolving character of global infrastructure under the accelerating conditions of geoeconomic fragmentation. It examines how the erosion of the previous model of hyperglobalization, the restructuring of international production networks, the weaponization of interdependence and the politicization of global value chains redefine the strategic logic of infrastructure development. The study emphasizes that fragmentation has become a systemic force reshaping patterns of connectivity, financial flows, and investment priorities, while infrastructural decoupling increasingly acts as a mechanism through which states seek to protect national interests and reduce vulnerabilities. The paper analyzes key drivers of fragmentation, including the crisis of multilateral institutions, the resurgence of industrial policy, the intensification of technological rivalry, the rise of economic nationalism, energy insecurity, and differentiated regional responses to global shocks. Special attention is devoted to the duality of contemporary infrastructural transformations. On the one hand, global connectivity remains a critical foundation for economic development, trade, digitalization, and supply chain efficiency. On the other hand, the strategic behavior of states reflects a growing preference for the renationalization of investment, selective protectionism, the securitization of critical infrastructure, and the construction of parallel networks outside traditional Western-centric systems. This dual process leads to the emergence of competing infrastructural regimes, where global, regional and national interests intersect and frequently collide. The article highlights that competition for control over transport corridors, energy routes, digital platforms, and financial infrastructure increasingly determines the new geoeconomic configuration. The research demonstrates that infrastructural decoupling is not merely a technical or economic trend but a broader political phenomenon shaped by the logic of power redistribution. Rivalry between major global actors intensifies the fragmentation of rules, standards and technological ecosystems, generating mixed effects for emerging economies and smaller states. Some countries benefit from strategic diversification of partners and new investment windows, while others become more exposed to supply disruptions and asymmetric dependencies. The study shows that the global economy is transitioning towards a hybrid connectivity landscape, where universal integration is replaced by a mosaic of competing blocs, selective partnerships and differentiated institutional architectures. The analysis identifies several structural consequences of fragmentation for global infrastructure. These include weakened coordination of transnational projects, rising capital costs due to geopolitical uncertainty, a shift towards state-driven financing models, the prioritization of resilience over efficiency and the formation of overlapping spheres of influence. The article argues that investment renationalization has become an essential tool for governments aiming to strengthen autonomy, protect critical assets, reduce strategic exposure and support national development goals. At the same time, fragmentation stimulates new infrastructural coalitions, accelerates the search for alternative corridors and contributes to the reordering of global economic geography. The findings confirm that infrastructural decoupling is becoming a central feature of the emerging world economy. It reshapes connectivity patterns, transforms strategic behavior, alters institutional frameworks and deepens geoeconomic competition. Understanding these processes is crucial for assessing long-term risks to global stability, investment flows and development trajectories. The article offers a conceptual foundation for interpreting the future of global infrastructure in an increasingly fragmented international environment and provides analytical tools for evaluating scenarios of renationalization, divergence and contested connectivity.Стаття досліджує змінний характер глобальної інфраструктури в умовах прискореної геоекономічної фрагментації. Аналізується спосіб, в який ерозія моделі гіперглобалізації, реструктуризація міжнародних виробничих мереж, використання взаємозалежності як інструменту тиску та політизація глобальних ланцюгів вартості переозначують стратегічну логіку розвитку інфраструктури. У роботі підкреслюється, що фрагментація перетворилася на системну силу, яка змінює конфігурації зв’язності, фінансових потоків та інвестиційних пріоритетів, тоді як інфраструктурний декаплінг дедалі частіше виступає механізмом, за допомогою якого держави прагнуть захистити національні інтереси та зменшити вразливості. У статті розглянуто ключові чинники фрагментації, серед яких криза багатосторонніх інститутів, ренесанс індустріальної політики, посилення технологічного суперництва, зростання економічного націоналізму, енергетична небезпека та диференційовані регіональні реакції на глобальні шоки. Особливу увагу приділено дуальності сучасних інфраструктурних трансформацій, що супроводжують формування конкуруючих інфраструктурних режимів, у яких глобальні, регіональні та національні інтереси перетинаються та нерідко вступають у конфлікт. У статті підкреслюється, що конкуренція за контроль над транспортними коридорами, енергетичними маршрутами, цифровими платформами та фінансовою інфраструктурою дедалі більше визначає нову геоекономічну конфігурацію. Дослідження показує, що інфраструктурний декаплінг є не лише технічною або економічною тенденцією, а й ширшим політичним феноменом, сформованим логікою перерозподілу влади. Суперництво між провідними глобальними акторами посилює фрагментацію правил, стандартів і технологічних екосистем, створюючи змішані ефекти для країн, що розвиваються, та для малих держав. Деякі з них отримують вигоди від стратегічної диверсифікації партнерів та нових інвестиційних можливостей, тоді як інші стають більш вразливими до збоїв у постачанні та асиметричних залежностей. Стаття демонструє, що глобальна економіка переходить до гібридного ландшафту зв’язності, у якому універсальна інтеграція поступається місцем мозаїці конкуруючих блоків, вибіркових партнерств та диференційованих інституційних архітектур. У роботі виокремлено кілька структурних наслідків фрагментації для глобальної інфраструктури. Серед них послаблення координації транскордонних проєктів, зростання вартості капіталу через геополітичну невизначеність, зсув до моделей державного фінансування, пріоритизація резильєнтності над ефективністю та формування перехресних сфер впливу. У статті стверджується, що ренаціоналізація інвестицій стала ключовим інструментом урядів, які прагнуть зміцнити автономію, захистити критичні активи, зменшити стратегічні ризики та підтримати національні цілі розвитку. Водночас фрагментація стимулює появу нових інфраструктурних коаліцій, прискорює пошук альтернативних коридорів та сприяє переформатуванню глобальної економічної географії.enСтаття