Бондаренко Василіса ДмитрівнаКоппель Олена Арнольдівна2024-06-112024-06-112024Бондаренко В. Д. Еволюція зовнішньополітичного курсу Сполучених Штатів Америки по відношенню до Ісламської Республіки Іран : дис. … д-ра філософії : 291 - Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії / Бондаренко Василіса Дмитрівна. – Київ, 2024. – 201 с.УДК 327 (73:55:5-15): 341.655/.675:623.454.8 (043.3)https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/1817Дисертація присвячена дискурсу ефективності зовнішньополітичного курсу США по відношенню до Ісламської Республіки Іран для національних інтересів Сполучених Штатів. Визначений вплив двосторонніх відносин на міжнародний контекст та регіональну стабільність. Проведений комплексний розгляд та всебічний аналіз особливостей та етапів формування, динаміки, основних пріоритетів, механізмів реалізації та результатів зовнішньополітичного курсу США по відношенню до Ісламської Республіки Іран та оцінка його впливу на розвиток глобальних та регіональних міжнародно-політичних процесів. Визначені та проаналізовані основні чинники, що впливають на формування та реалізацію зовнішньополітичної стратегії США щодо Ірану з урахуванням історичної ретроспективи. Розкриті механізми реалізації Сполученими Штатами стратегій стримування та взаємодії, максимального тиску, стримування та залучення ІРІ та характер динаміки американо-іранських відносин за останніх трьох адміністрацій американських президентів внаслідок застосування обраних стратегій. Виявлені особливості інструментів зовнішньої політики США у відношенні Ірану для встановлення свого впливу у регіоні та врегулювання ядерного питання та проаналізовані очікувані Сполученими Штатами результати від їх застосування. З’ясована ефективність та результативність санкцій, здійснено компаративний аналіз впливу їх інтенсивності на розвиток двосторонніх відносин між країнами та еволюцію ядерної проблеми Ірану. Аналіз зовнішньополітичного курсу Сполучених Штатів щодо ІРІ здійснюється на теоретико-концептуальному рівні, через призму неоконсервативного, реалістичного та конструктивістського підходів; на доктринальному рівні (аналіз зовнішньополітичного курсу як офіційно сформульованих універсальних принципів зовнішньої політики); на практично-політичному - як аналіз розвитку двосторонніх відносин між США та Іраном та їх впливу на регіональну та глобальну безпеку. На основі порівняльного аналізу політики адміністрацій президентів Б. Обами, Д. Трампа та Дж. Байдена щодо ІРІ, зокрема стосовно вирішення іранського ядерного питання поглиблюються теоретико-методологічні підходи до визначення рівня стримування та залучення між США та ІРІ, враховуючи аспекти внутрішньополітичного середовища, зовнішньополітичної ідентичності та ефективності механізмів впливу шляхом накладення санкцій. Досліджено вектор політики адміністрації президента Б. Обами, подвійний підхід адміністрації та його наслідки на двосторонні відносини та ядерну проблему Ірану, поглиблено сутність та характеристики понять «співнаправленої політики», «двовекторної політики». Доведено, що підхід адміністрації Б. Обами вдало поєднував елементи економічного тиску, політичного діалогу та намагання обмежити вплив Ірану на регіон Близького Сходу в рамках гібридності політики іранського уряду. Визначено основні характеристики зовнішньої політики адміністрації Д. Трампа у вигляді несистемності та підвищеної конфронтаційності. Піддано науковому аналізу виклики іранській ядерній проблематиці та регіональній безпеці на Близькому Сході за адміністрації Д. Трампа, включаючи виведення США з ядерної угоди (Спільного всеосяжного плану дій) у 2018 р. та відновлення режиму санкцій. Поглиблено сутність та проаналізовано політику «максимального тиску» та її наслідки для двосторонніх відносин з Іраном, враховуючи результати оцінки ефективності та обґрунтованості механізму санкцій. Проаналізовано економічне становище Ірану після введення в дію політики «максимального тиску» та дієвості впливу санкцій на розвиток ядерної програми ІРІ. Пояснюється можливість та причинно-наслідковий зв’язок між механізмами санкцій та підвищеною вірогідністю виникнення військового конфлікту між США та ІРІ. Проаналізовано новий етап розвитку американо- іранських відносин за політики Дж. Байдена, визначено, що курс адміністрації Дж. Байдена орієнтований на стримування та залучення сторін до активізації політичного діалогу та вирішення іранського ядерного питання, що було притаманно адміністрації Б. Обами. Проаналізовані поступові кроки адміністрації Дж. Байдена в разі дотримання Іраном своїх попередньо наданих зобов’язань під час підписання угоди JCPOA. Проаналізовано проблеми та перспективи нормалізації двосторонніх відносин, визначено зовнішньополітичні та економічні цілі сторін, а також чинники зацікавленості для забезпечення безпеки на регіональному та глобальному рівнях. Встановлено, що американо-іранські відносини мають потенціал до нормалізації у разі дотримання системного курсу на подолання концептуальних розбіжностей між країнами та встановлення відповідного рівня довіри при дотриманні інструментарію теорії регіонального комплексу безпеки. Показано, що перешкодою до гармонізації відносин є відсутність нормалізованого політичного клімату та діалогу, що унеможливлює компроміс між сторонами. Визначено глобальні, регіональні та внутрішньополітичні фактори та особливості формування зовнішньополітичного курсу США щодо ІРІ в умовах трансформації близькосхідної регіональної та глобальної міжнародної системи. Враховано особливості становлення внутрішньополітичного середовища Ірану, його стратегічної культури та зовнішньополітичної ідентичності, ісламу як головних чинників історичної, релігійної та культурної спадщини, що формували та регулювали іранську державну політику щодо США. Проаналізована динаміка іранського підходу щодо Ізраїлю, включаючи підтримку терористичних угрупувань, а також розвиток іранської ядерної програми. Проаналізований вплив Ірану на баланс сил між США та КНР і РФ через призму наслідків політики санкцій США та зближення по осі Тегеран- Пекін-Москва та з врахуванням геостратегічного значення ІРІ у трикутнику Іран-РФ-Індія. Зокрема доведено, що економічний тиск на Іран у формі застосування санкцій обумовив зближення Тегерану з РФ та КНР та вплинув на позицію ІРІ у російсько-українській війні. Визначені наслідки російсько- української війни для динаміки американо-іранських відносин. Доведено, що обраний Іраном курс на зближення з КНР та РФ створює нові геополітичні реалії в регіоні Близького Сходу для США та їх союзників. Зміцнення військово-політичного та військо-технічного співробітництва ІРІ та РФ, колективне бажання ухилитися від американських санкцій та їх наслідків знайшло відображення в спільній «Декларації РФ та Ісламської Республіки Іран щодо шляхів та засобів протидії, пом’якшення та компенсування негативних наслідків односторонніх примусових заходів» (грудень 2023 р.). Обґрунтовано тезу, що послаблення застосування санкцій США може мати значущий вплив на відносини з Ісламською Республікою Іран. Це виходить за рамки звичайної стратегії стримування іранської ядерної програми та агресивної зовнішньої політики Тегерану в регіоні. Водночас спростовується твердження, що подібне послаблення може стати ключовим фактором, що сприяє політиці стримування, залучення та нормалізації двосторонніх відносин на сучасному етапі та у майбутньому. Розглянуті можливі сценарії розвитку взаємовідносин США з Іраном в умовах трансформації системи регіональної безпеки, спираючись на те, що вирішення проблем між США та Іраном має ключове значення для збереження миру та підтримання стабільності в регіоні Близького Сходу.This dissertation is devoted to the discourse of the effectiveness of the United States' foreign policy towards the Islamic Republic of Iran concerning national interests of the United States. The thesis scrutinises the influence of bilateral relations on the international context and regional stability. The study conducts a comprehensive examination and expansive analysis of the characteristics and stages of the formation, dynamics, key priorities, mechanisms of implementation, and outcomes of the U. S. foreign policy toward the Islamic Republic of Iran. Additionally, it evaluates its impact on the development of global and regional international political processes. The study identifies and analyses the main factors influencing the formulation and subsequent implementation of the U. S. foreign policy strategy toward Iran, considering historical retrospectives. The mechanisms of implementing strategies of containment, engagement, maximum pressure, containment and engagement by the United States, as well as the dynamics of American-Iranian relations throughout the last three U. S. presidential administrations due to the application of these chosen strategies were elucidated in this study. The dissertation uncovers the unique features of U. S. foreign policy instruments regarding Iran to establish its influence in the region and address the nuclear issue. Furthermore, the paper analyses the anticipated outcomes resulting from their implementation by the United States. The dissertation assesses the effectiveness and outcomes of sanctions by providing a comparative analysis of their intensity’s impact on the development of bilateral relations between the two countries and the evolution of Iran’s nuclear problem. The analysis of the United States' foreign policy towards the Islamic Republic of Iran was conducted on three levels: theoretical-conceptual, doctrinal, and practical-political. At the theoretical-conceptual level, it was approached through the lenses of neoconservative, realistic, and constructivist academic schools. This involved extensive studies of the theoretical foundations that underpin the U. S. foreign policy towards Iran. At the doctrinal level, the analysis focused on the examination of the official and universally formulated principles of U. S. foreign policy toward Iran. This included interpreting the strategies that shaped American foreign policy in the context of Iran. At the practical-political level, the analysis involved a detailed examination of the development of bilateral relations between the United States and Iran and their impact on regional and global security. This level of analysis delves into the practical implications and consequences of U. S. foreign policy decisions and actions in relation to Iran. Through a comparative analysis of the policies of the administrations of Presidents Barack Obama, Donald Trump, and lastly Joe Biden regarding Iran, with a particular focus on the resolution of the Iranian nuclear issue, this research deepens the theoretical and methodological approaches for assessing the level of containment and engagement between the United States and Iran. This analysis takes into consideration various aspects of the domestic political environment, foreign policy identity, and the effectiveness of influence mechanisms delivered via sanctions. The study examines the policy direction of the Obama administration, the «dual approach» and its consequences for bilateral relations as well as the Iranian nuclear issue. It further elaborates on the essence and characteristics of the concepts of «concurrent policy» and «dual-vector policy» It is argued that the approach of the Obama administration successfully consolidated elements of economic pressure, political dialogue, and an attempt to limit Iran’s influence in the Middle East within the framework of the hybrid policy of the Iranian government. The key characteristics of the foreign policy of the Trump administration, characterised by inconsistency and an increased confrontational nature were identified. The challenges posed to the Iranian nuclear issue and regional security in the Middle East during the Trump administration were subject to scientific analysis, including the withdrawal of the United States from the Joint Comprehensive Plan of Action (JCPOA) in 2018 and the reinstatement of wide-reaching sanctions. The research delves into the essence and analysis of the «maximum pressure» policy and its consequences for bilateral relations with Iran, considering the results of assessing the effectiveness and rationale of the sanctions mechanism. It analyses the economic situation in Iran following the implementation of the «maximum pressure» policy and the effectiveness of sanctions in influencing the development of Iran’s nuclear program. The dissertation explains the possibility and «cause-and-effect relationship» between sanctions mechanisms and the heightened likelihood of a military conflict between the United States and the Islamic Republic of Iran. The thesis analyses a new phase in the development of U. S. - Iranian relations under the policies of President Joe Biden, identifying that his administration’s course is oriented towards containment and engagement, similarly to the approach seen during the Obama administration. The gradual steps taken by the Biden administration in response to Iran’s compliance with its previous commitments under the JCPOA (Joint Comprehensive Plan of Action) are also assessed. The research delved into the challenges and prospects of normalising bilateral relations and identifies the foreign policy and economic objectives of both parties, supported by the factors of interest in ensuring regional and global security. It concludes that U. S. - Iranian relations have the potential for restoration towards normalisation if a systematic approach is pursued to overcome conceptual divergences between the countries and establish an appropriate level of trust through the application of the regional security complex theory. The absence of a normalised political climate and dialogue is identified as an obstacle to harmonising relations, preventing a compromise between the parties. The study identifies global, regional, and domestic factors and peculiarities shaping the U. S. foreign policy towards Iran in the context of the transformation of the Middle Eastern regional and global international system. It considers the formation of Iran’s domestic political environment, its strategic culture, and foreign policy identity, as well as the role of Islam as key factors in its historical, religious, and cultural heritage that have shaped and regulated Iran’s state policy towards the United States. The dynamics of Iran’s approach to Israel, including its support for terrorist groups, and the development of Iran’s nuclear program are analysed. The dissertation assessed the impact of Iran on the balance of power between the United States, China, and Russia, considering the consequences of U. S. sanctions policies and the convergence along the Tehran-Beijing-Moscow axis. Particularly, it is demonstrated that the economic pressure on Iran in the form of sanctions led to closer ties between Tehran-Moscow-Beijing, affecting Iran’s position in the Russian-Ukrainian war. The consequences of the Russian-Ukrainian war for the dynamics of U. S. - Iranian relations were identified. It is argued that Iran’s chosen path of rapprochement with China and Russia creates new geopolitical realities in the Middle East region for the United States and its allies. The strengthening of military-political and military-technical cooperation between Iran and Russia, along with the collective desire to circumvent U. S. sanctions and their consequences, is reflected in the joint «Declaration of the Russian Federation and the Islamic Republic of Iran on ways and means of countering, mitigating, and compensating for the adverse effects of unilateral coercive measures» (December 2023). The thesis substantiates that a reduction in the application of U. S. sanctions may have a significant impact on relations with the Islamic Republic of Iran. This goes beyond the typical strategy of containing Iran’s nuclear program and its aggressive foreign policy in the region. However, it is also argued that such a reduction may not necessarily become a key factor in promoting containment, engagement, and normalisation of bilateral relations in the current and future context. The dissertation considers various scenarios for the development of U. S. - Iran relations in the context of the transformation of the regional security system, emphasising that resolving issues between the United States and Iran is crucial for maintaining peace and stability in the Middle East region.uaСШАІранКитайРосіясанкціїросійсько-українська війназовнішньополітична ідентичністьісламнаціональні інтересистратегічне партнерствоенергетична стратегіятранспортні коридориПакистанUSAIranChinaRussiasanctionsRusso-Ukrainian warforeign policy identityIslamnational interestsstrategic partnershipenergy strategytransportation corridorsPakistanДисертація