Богомолець-Бараш Олександр МиколайовичГнатюк Лідія Павлівна2024-06-112024-06-112024Богомолець-Бараш О. М. Концепт ЄВРОПА в мовній картині світу українців XVI–XVIII ст. : дис. … д-ра філософії : 035 Філологія / Богомолець-Бараш Олександр Миколайович. – Київ, 2024. – 291 с.УДК 811.161.2'373.21:908(4):801.8(=161.2)"15/17"(043.3)https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/1816Пропонована дисертація – комплексне дослідження історії становлення концепту ЄВРОПА в концептуальній картині світу українців XVI–XVIII ст. і специфіки його вербалізації в тогочасній мовній картині світу. Мета виконаної праці полягала у виявленні засобів мовної об’єктивації аналізованого концепту, встановленні його когнітивних ознак, з’ясуванні динаміки наповнення номінативного і семантичного просторів концепту впродовж розглядуваного часу. Для досягнення цієї мети було проаналізовано, систематизовано й описано різні типи вербалізаторів концепту, зафіксовані в різножанрових пам’ятках староукраїнської мови, з урахуванням специфіки синтагматичних (комбінаторних), парадигматичних і епідигматичних зв’язків між ними; змодельовано номінативне поле і семантичний простір концепту ЄВРОПА, у яких відбилася мовна діяльність українського суспільства ранньомодерної України. Концепт, згідно з усталеною науковою думкою, витлумачено як національно марковану й ціннісно зорієнтовану одиницю концептуальної картини світу, об’єктивовану в системі мови певної лінгвокультури та вербалізовану в мовній картині світу її носіїв. Наукова новизна результатів дослідження полягає у спробі комплексного аналізу концепту ЄВРОПА в синхронному та діахронному аспектах у руслі історичної концептології. Уперше в українській історичній лінгвістиці висвітлено особливості об’єктивації концепту ЄВРОПА в українській мові XVI–XVIII ст. з урахуванням лінгвальних та екстралінгвальних чинників, що дозволяє простежити еволюцію названого концепту в мовній картині світу наших предків у цей період. Фактичний матеріал дібрано зі староукраїнських писемних пам’яток XVI–XVIII ст. різної стильової та жанрової належності (як перекладних, так і оригінальних): 1) наукового стилю хронікально-літописного («Кройніка М. Стрийковського», літописи С. Величка, Г. Граб’янки, Самовидця та ін.), науково-практичного (лікарські й господарські порадники) жанрів, зокрема й лексикографічних праць та граматик (граматика «Адельфотес», «Лексис» Л. Зизанія, «Лексикон словено-латинський» Є. Славинецького та А. Корецького-Сатановського, «Лексикон словенороський» П. Беринди, «Лексикон латинсько-слов’янський» І. Максимовича та ін.); 2) конфесійного стилю ораторського-проповідницького й полемічного жанрів (полемічні твори З. Копистенського, Й. Борецького та ін.; проповіді Й. Ґалятовського, А. Радивиловського; полемічне листування І. Вишенського, Клірика Острозького та ін.); 3) епістолярного стилю (приватне листування), зокрема мемуарного жанру (козацькі діаріуші Я. Марковича й М. Ханенка); 4) офіційно-ділового стилю (актові книги і грамоти, інвентарні описи, матеріали судових справ, ділове листування тощо); 5) художнього стилю (поезія кінця XVI – середини XVII ст. авторства Т. Земки, С. Почаського, К. Саковича, Я. Седовського, Д. Наливайка та ін.; кінця XVII – початку XVIII ст. – вірші К. Зіновієва), зокрема філософського жанру (поезія, філософські діалоги і трактати Г. Сковороди); 6) розмовного стилю (французький «Розмовник» сер. XVII ст. у перекладі І. Ужевича, українські інтермедії XVII–XVIII ст.); значна кількість джерел XVI – першої половини XVII ст. опрацьована через посередництво картотеки «Словника української мови XVI – першої половини XVII ст.» (зберігається в Інституті українознавства імені І.П. Крип’якевича НАН України, м. Львів). Кількість проаналізованих вербалізаторів концепту становить 936 одиниць у 1131 мікро- й макро контекстах. Виокремлені номінації належать до різних частин мови та тематичних груп (51 % – це лексичні засоби об’єктивації, 49 % відсотків – синтаксичні (АСС)). Розглянуті пам’ятки, що містять контексти, у яких вербалізовано концепт ЄВРОПА, репрезентують функційно-стильове розмаїття української мови XVI–XVIII ст. із притаманним цьому періоду її розвитку мовно-стильовим синкретизмом (46 % відсотків проаналізованих номінацій належить до текстів вищезгаданих жанрів наукового стилю української мови, 19 % – до епістолярного, 13 % – офіційно-ділового, 12 % – відповідних жанрів конфесійного стилю, 5 % – художнього й 5 % – розмовного стилів української мови). Для цілісного вивчення різних аспектів вербалізації концепту ЄВРОПА в роботі використано як загальнонаукові (індукція та дедукція, аналіз і синтез, описовий метод, порівняння), так і власне лінгвістичні методи і прийоми. Шляхом аналізу текстів виокремлено прямі й непрямі вербалізатори досліджуваного концепту з писемних пам’яток XVI–XVIII ст. Для аналізу фактичного мовного матеріалу, порівняння явищ історії мови й особливостей сполучуваності лексичних одиниць використано описовий і зіставний методи, а також інтерпретативний семантичний аналіз контекстів; роль впливів екстралінгвальних чинників на формування концепту з’ясовано за допомогою лінгвокультурологічного методу; системно-класифікаційний метод слугував для поділу лексики на тематичні та лексико-семантичні групи, віднесення лексичних одиниць до того чи того семантичного поля. Елементи кількісного аналізу використано для встановлення рівня номінативної щільності вербалізаторів концепту. Для окреслення хронології мовних одиниць застосовано методику визначення часу появи лексеми в мові в опорі на писемні пам’ятки та історію позначуваних реалій. Описано основні аспекти вивчення концептів крізь призму різних лінгвістичних підходів, зокрема лінгвокультурного й лінгвокогнітивного. Розглянуто співвідношення основних понять лінгвонцептології – «концепт», «концептуальна картина світу», «мовна картина світу». Концептуальну картину світу формують концепти, об’єктивовані в мовній картині світу за допомогою сукупності вербальних засобів. Особливу вагу в контексті нашого дослідження мають діахронні концептологічні студії, що дозволяють виявити закономірності еволюції змісту й структури значущих у лінгвокультурі концептів, з’ясувати ментальну пам’ять слова – смислові характеристики мовного знака, пов’язані з системою духовних і матеріальних цінностей носіїв мови. Розглянуто основні ознаки концепту та особливості його структури, у якій традиційно виокремлюють поняттєвий (фактуальний), (перцептивно-)образний та оцінний (ціннісний / аксіологічний) складники; залежно від специфіки досліджуваного концепту в його структурі також аналізують національно-культурний, символьний та ідейний компоненти. Поширеною в лінгвоконцептології є польова модель концепту, що складається з ядра, приядрової зони та периферії. Згідно з новітньою дослідницькою парадигмою, аналіз концепту передбачає моделювання двох «просторів»: форми концепту (номінативного поля, що охоплює систему номінацій різного типу) та його змісту (семантичного простору, сформованого значеннями одиниць номінативного поля). У фокусі вивчення українських лінгвістів перебуває широке коло концептів і концептосфер, які умовно можна розглядати в межах матеріальної чи духовної культури, з традиційним переважанням кількості досліджень останньої. До значущих у концептуальній картині світу українців концептів належить і концепт ЄВРОПА, про що свідчать різноаспектні, проте здебільшого синхронні, дослідження його репрезентації в різних дискурсах: публіцистичному/медійному, політичному, геополітичному та культурному, євроінтеграційному тощо. Установлено екстралінгвальні й лінгвальні чинники формування концепту ЄВРОПА. До екстралінгвальних зараховуємо геополітичну ситуацію (належність українських земель до різних державних утворень), поширення католицизму, мандрівки українців Європою і здобуття ними освіти в європейських університетах, навчання наших співвітчизників у братських школах і Київській академії, де викладали освічені професори, унаслідок чого в ранньомодерній Україні поширювалися знання про різні аспекти життя в Європі та її культурну спадщину; діяльність чужоземних і вітчизняних купців, які торгували європейськими товарами; широкі мовно-культурні контакти українців з іншими народами тощо. До лінгвальних чинників належить мовна ситуація в ранньомодерній Україні; входження європейських хоронімів, ойконімів, гідронімів, етнонімів і катойконімів (здебільшого в адаптованій формі) в мовну картину світу українців, утворення від цих лексем численних дериватів, які, поєднуючись із питомими словами, функціонували у складі ад’єктивно-субстантивних сполук на позначення різних понять, пов’язаних із Європою, а також запозичення із різних європейських мов та ін. З метою аналізу вербальної репрезентації концепту ЄВРОПА побудовано номінативне поле, що складається з ядра, приядрової зони та периферії. Ядро концепту формує його слово-ім’я – Європа, що має (залежно від контексту вживання) різні лексико-семантичні варіанти (характеризуємо їх як відповідні когнітивні ознаки ядра аналізованого концепту): ‘частина світу’, ‘сукупність народів Європи’, ‘європейська цивілізація’, ‘об’єднання християнських країн’. В останньому лексико-семантичному варіанті ключова лексема Європа в проаналізованих пам’ятках протиставлена Азії – встановлено, що цей ядровий смисловий елемент входить до ментальної пам’яті слова-імені концепту, актуалізуючись у новітніх реаліях історії України та Європи. До ядрової зони належать деривати від слова-імені концепту, зафіксовані в пам’ятках XVIII ст.: прикметник європейскій (європийский, европський), за допомогою якого утворені перифрази на позначення Європи, а також іменник европейцы. До приядрової зони належать: а) хороніми, ойконіми, гідроніми; етноніми та катойконіми; б) номінаційні АСС на позначення історичних земель, країн, міст та інших географічних об’єктів Європи; описові номінації європейців; АСС на позначення предметів і явищ матеріальної та духовної культури Європи; в) прислівники із загальним значенням ‘по-європейськи’. Встановлено, що приядрова зона є найбільш об’єктивованою у структурі концепту ЄВРОПА (90 % від загальної кількості одиниць його номінативного поля, які в більшості проаналізованих контекстів репрезентують поняттєвий складник концепту). Периферію концепту становлять: а) міфоніми (передусім Європа – етимон слова-імені концепту) як вербальні репрезентанти духовної спадщини Європи; б) семантичні деривати від етнонімів/ойконімів/антропонімів; в) паремії з хоронімом/ойконімом/етнонімом у їхньому складі. Вербалізатори периферійної зони репрезентують образний, оцінний та національно-культурний компоненти концепту. Аналіз пам’яток XVI–XVII ст. засвідчив, що антична спадщина була потужним джерелом збагачення мовної картини світу тогочасних книжників; у XVIII ст. вплив античності мав дещо слабший мовний вияв, натомість актуалізувалися фразеологічні засоби об’єктивації концепту ЄВРОПА, що репрезентували народне мовлення. На основі значень одиниць номінативного поля концепту ЄВРОПА змодельовано його семантичний простір, до якого ввійшли семантичні поля «Історія», «Географія», «Людина та соціум», «Релігія», «Духовна культура», «Матеріальна культура»; останні два, як засвідчили пам’ятки, розгалужуються на субсемантичні поля й семантичні мікрополя відповідно до розвитку позначуваних ідеографічних сфер та появи нових реалій. З’ясовано характерну рису семантичного простору концепту ЄВРОПА – семантичну поліплощинність (належність вербалізаторів концепту до різних СП), що засвідчує поєднання матеріального (продукція еталонного ґатунку) й духовного (християнство, високий рівень освіченості, знання європейських мов тощо) складників європейської культури в концептуальній і, відповідно, мовній картинах світу українців XVI–XVIII ст. Висновки здійсненого дослідження сприяють поглибленому розумінню окремих питань історії української літературної мови, історичної концептології і лінгвокультурології, унаочнюють теоретичні положення про здатність концепту виступати ретранслятором культури (як матеріальної, так і духовної), про суперечливі вияви еволюції концепту: його динамічний характер, з одного боку, і константність – з іншого, виразну етнокультурну забарвленість, виявлену в множинності образів і стереотипів різних країн, об’єднаних у мовній картині світу українців спільною географією, історією, культурою, цінностями.The proposed dissertation is a comprehensive study of the history of the formation of the concept of EUROPE in the conceptual picture of the world of Ukrainians of the XVI–XVIII centuries and the specifics of its verbalization in the linguistic picture of the world of that time. The purpose of the work was to identify the means of verbalization of the analyzed concept, to establish its cognitive features, and to clarify the dynamics of the concept’s nominative and semantic spaces during the time under consideration. To achieve this goal, various types of verbalizers of the concept, recorded in multi-genre texts of the Old Ukrainian language, were analyzed, systematized and described, given the specifics of syntagmatic (combinatorial), paradigmatic and epidigmatic (word-creating) connections between them; the nominative field and semantic space of the concept of EUROPE, which reflected the linguistic activity of the Ukrainian society of early modern Ukraine, are modelled. The concept, according to established scientific opinion, is interpreted as a nationally marked and value-oriented unit of the conceptual picture of the world, verbalized in the linguistic system of a certain linguoculture as well as in the linguistic picture of the world of its speakers. The scientific novelty of the research results lies in an attempt to comprehensively analyze the concept of EUROPE in synchronic and diachronic aspects in line with historical conceptology. For the first time in Ukrainian historical linguistics, the features of verbalization of the concept of EUROPE in the Ukrainian language of the XVI–XVIII centuries are highlighted considering verbal and nonverbal means, which allows us to trace the evolution of this concept in the linguistic picture of the world of our ancestors during this period. The thesis is divided into three sections. The first chapter gives an overview of the terminology, methodology and past-to-present literature. The second chapter examines the means of verbalization of the concept of EUROPE in the XVI – late XVII centuries, whilst the third chapter analyses its verbal means in the late XVII–XVIII centuries. The factual material is selected from Old Ukrainian written texts (both translated and original) of the XVI–XVIII centuries belonging to various styles and genres: 1) scientific style of chronicle (“Chronicle of Poland, Lithuania, Samogitia and of all Ruthenia” by Maciej Stryjkowski, chronicles written by Samiilo Velychko, Hryhorii Hrabianka, Samovydets, etc. ), scientific (lexicographical works and grammars: “Adelphotes”, “Lexis” by L. Zizania, “Lexicon Slavonic-Latin” by E. Slavinetskyi and A. Koretskyi-Satanovskyi, Latin-Slavic Lexicon" by I. Maksymovych, etc.) and scientific-practical genres (medical and household manuals); 2) confessional style of oratorical-preaching and polemical genres (polemical works by Z. Kopystensky, J. Boretsky, etc.; sermons by J. Galatowski, A. Radyvylovsky; polemical correspondence of I. Vyshenskyi, Kliryk Ostrozkyi (Cleric of Ostroh), etc. 3) epistolary style (private correspondence), in particular, the memoir genre (diaries of Cossack noblemen Y. Markovych and M. Khanenko); 4) the official documents style (act books, inventory descriptions, court case materials, business correspondence, etc.); 5) the belles-lettres style (poetry of the late 16th – mid-17th centuries by T. Zemka, S. Pochasky, K. Sakovych, J. Sedovskyi, D. Nalyvaiko, and others; late 17th – early 18th century poems – by Klymentii Zinoviiv), in particular, the philosophical genre (poetry, philosophical dialogues and treatises by Hryhorii Skovoroda); 6) colloquial style (Ivan Uževyč’s Ruthenian and Church Slavonic Berlaimont «Rozmova», Ukrainian interludes of the XVII and XVIII centuries); a significant number of sources of the XVI and first half of the XVII century were processed through the card index of the “Ukraininan Language Dictionary: XVI – first half of XVII century” (kept at the I. Krypyakevych Institute of Ukrainian Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine, Lviv). The number of analysed verbalizers of the concept is 936 units in 1131 micro and macro contexts. The selected nominations belong to different parts of speech and thematic groups (51 % are lexical means of objectification, and 49 % are syntactic (adjective-substantive phrases). The considered texts, including contexts in which the concept of of EUROPE is verbalized, represent the functional and stylistic diversity of the Ukrainian language of the XVI–XVIII centuries with linguistic and stylistic syncretism inherent in this period of its development (46 % of the analyzed nominations belong to the texts of the scientific prose style of the Ukrainian language, 19 % – epistolary, 13 % – the official documents, 12 % – confessional, 5 % – the belles-lettres, and 5 % – colloquial styles of the Ukrainian language). For a holistic study of various aspects of the verbalization of the concept of EUROPE, the work uses both general scientific (induction and deduction, analysis and synthesis, descriptive method, comparison) and linguistic methods and techniques. By analyzing the texts, direct and indirect verbalizers of the studied concept from the written texts of the XVI–XVIII centuries are distinguished. To analyse the actual language material, compare the phenomena of the history of the language and the features of the compatibility of lexical units, descriptive and comparative methods, as well as interpretive semantic analysis of contexts were used; the role of the influence of nonverbal factors on the formation of the concept was clarified with the help of the linguoculturological method; the systemic-classification method was used to divide analysed words into thematic and lexical-semantic groups, to assign lexical units to a particular semantic field. Elements of quantitative analysis were used to define the level of nominative density of the concept’s verbalizers. To outline the chronology of language units, the method of determining the time of appearance of the lexeme in the language was applied based on written texts and the history of the designated phenomena. The main aspects of the study of concepts through the prism of various linguistic approaches, in particular linguocultural and linguocognitive, are described. The correlation of the basic terms of linguoceptology – “concept”, “conceptual picture of the world”, “linguistic picture of the world” – is considered. The conceptual picture of the world is formed by concepts expressed in the linguistic picture of the world through a set of verbal means. Of particular importance in the context of our research are diachronic conceptual studies, which allow us to identify the patterns of evolution of the content and structure of concepts significant in linguoculture, to shed light on the mental memory of the word – the semantic characteristics of a linguistic sign associated with the system of spiritual and material values inherent to a certain linguoculture. The main features of the concept and features of its structure, in which factual, (perceptual-)figurative and evaluative (axiological) components are traditionally distinguished. Depending on the specifics of the concept under study, the national-cultural, symbolic and ideological components are also analyzed in its structure. Common in linguoconceptology is the field model of the concept, which consists of a core, a core zone and a periphery. According to the latest research paradigm, the analysis of the concept involves the modelling of two “spaces”: the form of the concept (the nominative field covering the system of nominations of various types) and its content (the semantic space formed by the meanings of the units of the nominative field). The focus of the study of Ukrainian linguists is a wide range of concepts and conceptual spheres, which can be conditionally considered within the framework of material or spiritual culture, with the traditional predominance of the number of studies of the latter. The concept of EUROPE is one of the most significant concepts in the conceptual picture of the world of Ukrainians, as evidenced by multifaceted, but mostly synchronous, studies of its representation in various discourses: journalistic/media, political, geopolitical and cultural, European integration, etc. Nonverbal and verbal factors in the formation of the concept of EUROPE have been determined. Nonverbal means include the geopolitical situation (the belonging of Ukrainian lands to different state formations), the spread of Catholicism, the travels of Ukrainians in Europe and their studies in European universities, the studies of Ukrainians in brotherhood schools and the Kyiv Academy, where educated professors taught, as a result of which knowledge about various aspects of life in Europe and its cultural heritage spread in early modern Ukraine; the activities of foreign and domestic merchants who traded in European goods; wide linguistic and cultural contacts of Ukrainians with other nations, etc. Verbal means include the linguistic situation in early modern Ukraine; the entering of European endonymic choronyms, oikonyms, hydronyms, ethnonyms and catoikonyms (mostly in exonymic form) into the linguistic picture of the world of Ukrainians, the formation of numerous derivatives from these lexemes, which, combined with specific words, functioned as part of adjective-substantive compounds to denote various phenomena related to Europe, as well as lexical borrowings from various European languages, etc. In order to analyze the verbal representation of the concept of EUROPE, a nominative field consisting of a core, a core zone and a periphery is built. The core of the concept is formed by its keyword – Europe, which has (depending on the context of use) different lexical-semantic variants: ‘part of the world’, ‘the population of Europe’, ‘European civilization’, and ‘the union of Christian countries’. The abovementioned meanings of the keyword of the concept form its cognitive features. Europe as a ‘union of Christian countries’ in the analyzed texts is opposed to Asia – it is established that this very antithesis, being the concept’s core semantic element, is inherent to the mental memory of the concept, being actualized in the modern phenomena of the history of Ukraine and Europe. The core zone includes derivatives from the name of the concept, mentioned in the texts of the XVIII century: the adjective European with the help of which periphrases are formed to denote Europe, as well as the noun Europeans. The core zone consists of a) choronyms, oikonyms, hydronyms; ethnonyms and catoikonyms; b) nominative adjective-substantive phrases for the designation of historical lands, countries, cities and other geographical objects of Europe; descriptive nominations of Europeans; attributive phrases to designate phenomena of the material and spiritual culture of Europe; c) adverbs with the general meaning of ‘European’. It has been established that the core zone is the most objectivated in the structure of the concept of EUROPA (90 % of the total number of units of its nominative field, which in most of the analyzed contexts represents the factual component of the concept). Peripherals of the concept are: a) mythonyms (primarily Europe – etymon of the word-name of the concept) as verbal representatives of the spiritual (antique) heritage of Europe; b) semantic derivatives from ethnonyms/oikonym/anthroponyms; c) paremias with a choronym/oikonym/ethnonym as part of them. The verbalizers of the peripheral zone represent the figurative, evaluative, and national-cultural components of the concept. Analysis of the texts of the XVI–XVII centuries testified that the antique heritage was a powerful source of enrichment of the linguistic picture of the world of the scribes of that time; in the XVIII century, the influence of antiquity had a relatively weaker linguistic expression, while the phraseological means of verbalization of the concept of EUROPE, which represented the colloquial speech, evolved. Based on the meanings of the nominative field’s units of the concept of EUROPE, its semantic space is modelled, which includes the semantic fields “History”, “Geography”, “People and Society”, “Religion”, “Spiritual Culture”, “Material Culture”. The last two, as evidenced by the analyzed texts, branch into sub-semantic fields and semantic micro-fields under the development of the designated ideographic spheres and the emergence of new phenomena of European science, fashion, food, etc. A characteristic feature of the semantic space of the concept of EUROPE is clarified – semantic diversity (belonging of the concept’s verbalizers to different semantic fields), which testifies to the interaction of the material (products of the finest quality) and spiritual (Christianity, high level of education, knowledge of European languages, etc.) components of European culture in the conceptual and, accordingly, linguistic picture of the world of Ukrainians of the XVI–XVIII centuries. The conclusion of the study contributes to an in-depth understanding of certain issues of the history of the Ukrainian language, historical conceptology and linguocultural studies. The obtained results offer compelling evidence of the ability of the concept to reflect the cultural phenomena of Europe (both material and spiritual). The evidence from this study points toward the idea of the dynamic nature of the analyzed concept, on the one hand, and its constancy, on the other. The significance of the concept of EUROPE, thereby, lies in ethnocultural diversity manifested in the multiplicity of images and stereotypes of different countries, united in the linguistic picture of the world of Ukrainians by a common geography, history, culture, and values.uaісторія української мовиукраїнські писемні джерела ранньомодерної добимовна картина світуконцептвербалізаціяномінативне полесемантичний простірсловосполученнягеографічні назвивласні назвиполемічний дискурсдериватзапозиченнямовна динамікамовна ситуаціяhistory of the Ukrainian languageUkrainian written texts of the early modern periodlinguistic picture of the worldconceptverbalizationnominative fieldsemantic spaceattributive phrasegeographical namesproper namespolemical discoursederivativeborrowingslinguistic dynamicslinguistic situationДисертація