Tyshchenko, А.А.TyshchenkoСтовба, С.С.СтовбаФенота, П.П.ФенотаТищенко, А.А.ТищенкоВенгрович, Д.Д.ВенгровичХрящевська, О.О.Хрящевська2026-05-112026-05-112023-03-30Tyshchenko, А., Стовба, С., Фенота, П., Тищенко, А., Венгрович, Д., Хрящевська, О. (2023). Cretaceous rifting in the geological history of the Ukrainian sector of the Black Sea. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Геологія, 1(100), 48–57. https://doi.org/10.17721/1728-2713.100.0610.17721/1728-2713.100.06https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/20088Within the Ukrainian sector of the Black Sea, the Albian-Cenomanian rift faults formed three large rift basins, which consisted of a system of grabens and half-grabens. One of the sublatitude rift basins occupied the modern Karkinit Trough, Krylov-Zmiiny Uplift, Gubkin Ridge and the Sulina Depression on the Odesa Shelf. The second sublatitude basin occupied the modern Tetyaev High, Sorokin Trough, Marine Continuation of the Crimean Folds and, apparently, the Crimean Mountains. The third rift basin extended from the northwest to the southeast and encompassed the Euxinian Graben, Andrusov Ridge, Eastern Black Sea Basin, and Shatskiy High. The greatest depth of the base of the rift sequence is observed in the central part of the Western Black Sea Basin, where it is 15.5–16.5 km. In the Eastern Black Sea basin, the maximum depth is 12.5–13.5 km. The shallowest depths of the base of the rift sequence are characteristic of the Kalamit Swell and the Marine Continuation of the Crimean Folds. During the Cenozoic phases of compression, almost all rift (half)grabens underwent intense folding and vertical movements from several hundreds of meters to 4–5 km. At the same time, most of the rift faults underwent partial or complete inversion.У межах українського сектору Чорного моря альб-сеноманські рифтові розломи утворили три великих за розмірами рифтових басейни, кожний з яких складався із системи грабенів та напівграбенів. Один із субширотних рифтових басейнів займав сучасні Каркінітський прогин, Крилівсько–Зміїну зону підняттів, вал Губкіна та Сулинську депресію на Одеському шельфі. Другий субширотний басейн займав сучасні підняття Тетяєва, прогин Сорокіна, підводне продовження кримських складок та, вочевидь, Кримські гори. Третій рифтовий басейн простягався з північного заходу на південний схід та охоплював Евксинський грабен, вал Андрусова, Східночорноморський басейн та вал Шатського. Найбільша глибина залягання підошви рифтового комплексу спостерігається в центральній частині Західночорноморського басейну, де вона становить 15,5–16,5 км. У Східночорноморському басейні максимальна глибина її залягання становить 12,5–13,5 км. Найменші глибини залягання підошви рифтового комплексу характерні для Каламітського валу та підводного продовження Гірського Криму. Під час кайнозойських фаз стиснення практично всі рифтові (напів)грабени зазнали інтенсивних складчастих деформацій та вертикальних рухів від декількох сотень метрів до 4–5 км. Більшість рифтових розломів при цьому зазнали часткової або повної інверсії.ukЧорне мореОдеський шельфЗахідночорноморський басейнСхідночорноморський басейнвал Андрусоварифтогенезрифтові структуриBlack SeaOdesa ShelfWestern Black Sea BasinEastern Black Sea BasinAndrusov Ridgeriftingrift structuresСтаття