Бойко Михайло МихайловичІванов Олександр Федорович2024-05-222024-05-222024Бойко М. М. Формування та реалізація політики США щодо денацифікації Німеччини в Американській окупаційній зоні (1943-1949 рр.) : дис. ... д-ра філософії : 032 Історія та археологія / Бойко Михайло Михайлович. - Київ, 2024. - 281 с.УДК 94:341.324:327.8(73:430)"1943/1949"(043.3)https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/1055As the title implies the thesis describes the ideas and experience of re-educating German prisoners of war on the territory of the USA during 1943-1945. The policy of denazification was one of the two most important tasks for the USA at the final stage of the Second World War besides military supremacy. The aim with this paper was a a consistent and comprehensive historical study of the US policy regarding the formation and implementation of the denazification programme and to assess its immediate results and further consequences for German society. The source base of the study consists of archival materials and published documents that are currently available in 2 countries - the United States and Germany (under the jurisdiction of the US National Archives and Records Administration in Washington, DC, and the Federal Archives of Germany). All available sources can be classified and divided into the following groups: 1) governmental documents, 2) interstate agreements, 3) personal materials, 4) media materials. The historiography of the problem is represented mainly by the works of German and American historians and can be divided into the following chronological stages: 1) the late 1940s - late 1960s (first critical assessments by individual representatives of public opinion, those with social and moral authority); 2) 1970s - 1980s (denazification becomes the subject of special research by historians and other scholars not only in the field of socio-political interests); 3) 1990s - present (change of approaches and emphasis to the study of denazification due to global geopolitical changes: German reunification, the collapse of the USSR, Russia's unprovoked attack on Ukraine). In Ukrainian historiography, we can also trace three stages of gradual growth of scholarly interest in the problem of denazification: 1) national (1990s - early twenty- first century) marked by a manifestation of general interest among researchers; 2) political (early twenty-first century - 2014) shifted the focus of researchers to a deeper and more comprehensive study of German history; 3) "traumatic" (from 2014 to the present) marked by the crisis of liberalism and the surge of right-wing movements in Europe. The US policy of denazification in the transitional period of German history included the following components: the prohibition of the existence of the Nazi Party and all structures of the Nazi state apparatus and affiliated organisations, clearing the symbolic and cultural space of any traces of Nazism, creating a special register of personal files to establish proper personal responsibility for the crimes committed, adopting a legal framework and mechanisms to counteract possible revanchist tendencies of Nazi supporters, reorienting values. All of this contributed significantly to the future political stability of Germany, and the results of the American denazification policy still ensure the strength of the German political system as one of the exemplary democracies of modern Europe. The following are the issues of the US policy that determined its military and political strategy towards Hitler's Germany and the ideology of Nazism: - the formation of the American strategy for the military defeat of Germany and the eradication of the ideological heritage of Nazism in the minds of Germans, their re- education in a liberal democratic way; - the first experience of re-educating German prisoners of war in the United States during the active phase of the war; the system of measures and tools for establishing American occupation control in Germany; - fundamental legal acts of the US military and political leadership for the implementation of the denazification process; - the active phase of denazification under the control of the Office of the U.S. Military Administration and the compliance of the denazification programme with the U.S. strategy for reorienting Germany; - the impact of the denazification programme on modern German society, changes in the consciousness and political outlook of post-war generations. This paper establishes that the formation and development of the US strategy for the war with Germany took place on three levels. The first or geopolitical level provided the United States with leverage over the coalition of allies and agreement on a common goal - the defeat of Germany, its occupation and many measures to demilitarise, denazify and democratise the country. The next level, the military- operational level, was manifested in the US plans for the military defeat of Germany and the subsequent transition to American occupation. The third, tactical-occupation level, is marked by the US desire to prepare an action programme for army units to work with the local population to fulfil strategic tasks. The author analyses the first preparatory steps towards the formation of the US denazification policy, which began in the spring of 1943, based on the programme of re-education of interned German prisoners of war in the United States over the next two years. The author determines that the process of denazification in the American zone of occupation went through two periods: the first period (April 1945 - mid-1947) was characterised by the lack of a clear organisation of American structures and a single controlling body in the occupied territory. During that period, the functions of policing and security were transferred from the US Third Army to the newly created Office of American military government (OMGUS) under the leadership of L. Clay. The second stage of the occupation administration under the control of the OMGUS, which lasted from the second half of 1947 until the formation of the German Republic, was characterised by a policy of greater involvement of the German population in cooperation with the occupation administration and strengthening German responsibility for its own socio-political development. In this way, the United States managed to enlist the support of the German population in the face of a growing confrontation with the USSR. This study shows that initially, the United States carried out denazification on the basis of joint allied documents that were recommendatory until the legal framework was prepared by US authorities. The key law that determined the final results of denazification in the American occupation zone was Act No. 104 on Redemption of National Socialism and Militarism dated 5 March 1946, which divided the entire adult male population into five categories and established sanctions depending on the degree of their involvement in Nazi crimes. From mid-1946 onwards, the OMGUS was forced to ease the pressure on the German population by granting amnesties. OMGUS led an active policy of transforming German society by eliminating Nazi ideology. While in 1945, denazification was perceived as a programme of cleansing from the ideas of Nazism or filtering individuals, in March 1946, the OMGUS changed this concept in the eyes of Germans. Denazification became a tool for rehabilitating German society, determining the eligibility of the population to take part in political life. As the occupation period was coming to an end, the public tried to forget about Nazism as quickly as possible and concentrated on ensuring their well-being and rebuilding the country's economy. However, the younger generation of the 1960s demonstrated a different attitude towards the past and aimed to start a dialogue about the Nazi period, first in the family circle and then in the wider public space. In the 1970s and 1980s, this became a systemic occurrence and was already supported by the state. The reunification of the Federal Republic of Germany and East Germany raised the issue of overcoming the legacy of the totalitarian state and contributed to the growth of widespread interest in this topic in society. The eradication of the political split in Germany also helped to overcome the split in German historical memory. Unfortunately, despite the whole range of measures, German society is partially influenced by far-right radical sentiments. The German political elite constantly highlights such "work on mistakes" in relation to its own past. This remains a sign that Germans are critical of the past and are watching the vector of Germany's movement chosen by modern politicians. The practical significance of the results obtained is the possibility of their use in special works on the history of Germany in the twentieth and twenty-first centuries, the history of German-American relations, and the history of political movements. The materials of the dissertation can be used in writing textbooks, history guides, in developing lecture courses and seminars.Поряд з військовим розгромом Німеччини стратегічним завданням для США на завершальному етапі Другої світової війни стала необхідність викорінення зі свідомості німців ідеології нацизму, а одним із джерел цієї політики стали ідеї та досвід перевиховання німецьких військовополонених на території США протягом 1943-1945 років. Уже по завершенні війни вони знайшли своє втілення в політиці денацифікації в Американській зоні окупації. Мета роботи полягає у послідовному і конкретно-історичному дослідженні політики США щодо формування й реалізації програми денацифікації та оцінки її безпосередніх результатів та подальших наслідків для німецького суспільства. Джерельна база дослідження представлена масивом архівних матеріалів та опублікованих документів, які географічно знаходять на території 2 сучасних держав – США та ФРН (в підпорядкуванні таких установ як Національне управління архівів та документації США у Вашингтоні і у Федеральних архівах Німеччини). Всі доступні джерела можна класифікувати та поділити на такі групи: 1) урядові документи, 2) міждержавні угоди, 3) матеріали особистого походження, 4) матеріали ЗМІ. Історіографія проблеми представлена переважно роботами німецьких та американських істориків і пройшла в своєму розвитку три основні етапи: 1) кінець 1940-х – кінець 1960-х років (перші критичні оцінки окремих представників громадської думки, суспільних і моральних авторитетів); 2) 1970- і – 1980-і роки (денацифікація стає предметом спеціальних досліджень як істориків, так і представників інших наук та виходить за рамки суспільно-політичної історії); 3) 1990-і роки – сьогодення (зміна підходів і акцентів до вивчення денацифікації у зв’язку з глобальними геополітичними змінами: об’єднання ФРН, розпад СРСР, неспровокована агресія РФ щодо України). В українській історіографії можна також простежити три етапи поступового зростання інтересу науковців до проблеми денацифікації: 1) національний (90-і рр. – початок XXI ст.) ознаменований проявом загального інтересу дослідників, 2) політичний етап (початок ХХІ ст. – 2014 р.) змістив акценти дослідників до більш глибокого і різнобічного вивчення німецької історії, 3) травматичний (з 2014 р. – сьогодення) ознаменований кризою лібералізму та сплеском правих рухів в Європі. Політика США щодо денацифікації в перехідний період німецької історії включала в себе наступні складові: заборона існування нацистської партії й усіх структур нацистського державного апарату та афілійованих з ними організацій, очищення символіко-культурного простору від слідів нацизму, формування спеціального реєстру особових справ задля встановлення адекватної персональної відповідальності за скоєні злочини, ухвалення нормативно- правової бази та механізмів протидії можливим реваншистським настроям прихильників нацизму, ціннісне переорієнтування німецького населення на демократичний вектор засобами м’якої сили, системне переосмислення минулого у широкому громадському та науковому дискурсі. Усе це значною мірою сприяло забезпеченню в майбутньому політичної стабільності ФРН, а результати американської політики денацифікації й досі забезпечують міцність німецької політичної системи як однієї зі зразкових демократій сучасної Європи. Було досліджено наступні аспекти та складові політики США, що визначали її військово-політичну стратегію стосовно гітлерівської Німеччини та ідеології нацизму: - формування американської стратегії військового розгрому Німеччини та викорінення у свідомості німців ідейного спадку нацизму, їх перевиховання на ліберально-демократичний лад; - перший досвід перевиховання німецьких військовополонених на території США в умовах активної фази війни; - систему заходів та інструментарій встановлення американського окупаційного контролю в Німеччині. - засадничі нормативно-правові акти військово-політичного керівництва США для здійснення процесу денацифікації; - активну фазу денацифікації під контролем Офісу американської військової адміністрації та відповідність виконання програми денацифікації стратегії США щодо переорієнтації Німеччини - вплив програми денацифікації на сучасне німецьке суспільство, зміну свідомості й політичного світогляду повоєнних поколінь. Встановлено, що формування та розвиток стратегії США щодо війни з Німеччиною відбувався на трьох рівнях. Перший або геополітичний рівень забезпечив США важелі впливу на коаліцію союзників і узгодження спільної мети – розгрому Німеччини, її окупацію та проведення ряду заходів по демілітаризації, денацифікації та демократизації країни. Наступний – військово- оперативний рівень – проявився у напрацюваннях США планів військового розгрому Німеччини і подальшого переходу до американської окупації. Третій – тактично-окупаційний рівень – означений прагненням США підготувати програму дій для армійських підрозділів по роботі з місцевим населенням для виконання стратегічних завдань Проаналізовано перші підготовчі кроки у напрямку формування політики денацифікації США, що почали здійснювати ще з весни 1943 року, спираючись на програму перевиховання інтернованих німецьких військовополонених на території США упродовж двох наступних років. Визначено, що процес денацифікації в Американській зоні окупації пройшов дві періоди: перший період (квітень 1945 р. – середина 1947 р.) характеризувався відсутністю чіткої організації американських структур і єдиного контролюючого органу на окупованій території. Упродовж цього періоду функції забезпечення правопорядку і безпекової ситуації переходять від Третьої Армії США до новоствореного Офісу Військової адміністрації Сполучених Штатів (ОВАСШ) під керівництвом Л. Клея. Другий етап функціонування окупаційної адміністрації під контролем ОВАСШ, що тривав з другої половини 1947 року й до утворення ФРН, характеризується курсом на політику більшого залучення німецького населення до співпраці з окупаційною адміністрацією та посилення німецької відповідальності за власний суспільно- політичний розвитку. Таким чином США вдалося заручитися підтримкою німецького населення у зв’язку з наростанням протистояння з СРСР. З’ясовано, що спочатку США здійснювали денацифікацію, базуючись на спільних союзницьких документах, що носили рекомендаційний характер, поки не була підготовлена американська нормативно-правова база. Ключовим законом, що визначив кінцеві результати денацифікації а американській окупаційній зоні став Закон №104 про визволення від націонал-соціалізму і мілітаризму від 5 березня 1946 р., який ділив усе доросле чоловіче населення за п’ятьма категоріями і встановлював санкції в залежності від ступеня причетності до нацистських злочинів. Уже з середини 1946 року ОВАСШ вимушено послаблює тиск на німецьке населення шляхом застосування амністій. Офіс Військової адміністрації Сполучених Штатів проводив активну політику трансформації німецького суспільства шляхом викорінення нацистської ідеології. Якщо в 1945 році денацифікація сприймалася як програма очищення від ідей нацизму або фільтрації окремих індивідів, то уже з березня 1946 року ОВАСШ змінює цю парадигму у свідомості німців. Денацифікація стає інструментом реабілітації німецького суспільства, що визначає придатність населення до участі в політичному житті. З завершенням окупаційного періоду населення намагалося якомога швидше забути про нацизм і концентрувалося на забезпеченні свого добробуту та відбудови економіки країни. Але вже молоде покоління 1960-х років продемонструвало інше ставлення до минулого та прагнуло розпочати діалог про нацистський період спершу в сімейному колі, а далі й у широкому публічному просторі. В 70-і – 80-і роки це стало системним явищем і уже підтримувалося державою. Об’єднання ФРН та НДР актуалізувало проблему подолання спадку тоталітарної держави і сприяло зростанню широкої зацікавленості до цієї теми у суспільстві. Усунення політичного розколу Німеччини дозволило також подолати роздвоєння історичної пам’яті німців. На жаль, незважаючи на увесь комплекс заходів, німецьке суспільство частково піддається впливу праворадикальних настроїв. На такій «роботі над помилками» щодо власного минулого постійно акцентує увагу політична еліта ФРН. Це і залишається ознакою того, що німці критично ставляться до минулого і стежать, який вектор руху ФРН обирають для себе сучасні політики. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їхнього використання у спеціальних працях з історії Німеччини ХХ-ХХІ ст., історії німецько-американських відносин, історії політичних рухів. Матеріали дисертації можуть бути залучені при написанні підручників, посібників з історії, при підготовці лекційних курсів і семінарських занять.uaАмериканська військова адміністраціяамериканська стратегіяденацифікаціядосвід для УкраїниДруга світова війназовнішня політика СШАкультура історичної пам’ятінаціонал-соціалізмповоєнна Німеччинаполітика історичної пам’ятіполітика «подолання минулого»ФРНAmerican military administrationOMGUS American strategydenazificationexperience for UkraineWorld War IIUS foreign policyculture of historical memoryNational Socialismpostwar Germanypolicy of historical memorythe policy of "overcoming the past"GermanyДисертація