Поліщук, ВолодимирВолодимирПоліщук2026-03-092026-03-092024-12-26Поліщук, В. (2024). Тема «Ликериного каяття» перед пам’яттю Шевченка у спогадах, студіях, творчих інтерпретаціях. Шевченкознавчі студії, (1(27)), 106–128. https://doi.org/10.17721/2410-4094.2024.1(27).2/106-128УДК 821.161.2-94:[929Шев:326-055.2Лик] (045)10.17721/2410-4094.2024.1(27).2/106-128https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/11952The article focuses the clarification of a problem that has not yet been scientifically understood in Shevchenko studies, despite the fact that the relationship between Taras Shevchenko and Lykera Polusmak is sufficiently widely described in memoirs, studies, artistic and biographical Shevchenko studies. The author of the study analyzes a wide array of works by Shevchenko, mainly lyrical and lyric-epic, in which the image of Lykera Polusmak appears in various interpretations, particularly her behaviour in the last years of her life, when the woman moved to Kaniv and spent a lot of time near Shevchenko’s grave, allegedly for repentance in the poet’s memory. Two main semantic paradigms are noted in the interpretation of Lykera by contemporary poets: 1) the woman does not deserve forgiveness, because she deeply impressed Shevchenko with her brutal behaviour and hastened the poet’s death; 2) Lykera had the right to her own choice, and therefore is not deprived of the right to penance. Depending on which of the mentioned paradigms the authors of the Shevchenko works adhered to, they are figuratively called “the children of Taras” or “the children of Lykera” in Shevchenko studies, respectively (according to M. Strelbytsky). The study consistently analyzes more than twenty poetic works “about Lykera”, written by both well-known poets (L. Kostenko, V. Bazylevsky, N. Hnatiuk, I. Hnatiuk, etc.), and less well-known ones (L. Taranenko, N. Baklai, O. Dikhtiarenko and others), the authors’ positions in them are determined. It is noted that in a number of miniature poems, the image of Lykera appears as incapable of true awareness of the possible wrongdoing in relations with Shevchenko and sincere remorse. A number of studies and works talk about the cunning and falsity of Lykera’s actions near Shevchenko’s grave. At the same time, some researchers and experts interpret Lykera’s behaviour as sincere and penitent. The article analyzes in more detail the poem “Lykera” by I. Hnatiuk and the dramatic poem of the same name by O. Pukhny, in which the researched topic is presented and understood in a broad and artistically valuable way. In the conclusions, it is noted that the analyzed theme of “Lykera’s Repentance”, like the entire history of the relationship between Shevchenko and Polusmakivna, will continue to retain different visions and assessments.Стаття присвячена з'ясуванню проблеми, яка в шевченкознавстві досі не здобула наукового осмислення попри те, що взаємини Тараса Шевченка з Ликерою Полусмак достатньо широко описані в спогадах, студіях, художньо-біографічній шевченкіані. Автор студії піддає аналізові доволі широкий масив творів шевченкіани, переважно ліричних і ліро-епічних, у яких постає в різних інтерпретаціях образ Ликери Полусмак, зокрема її поведінка в останні роки життя, коли жінка перебралася до Канева й багато часу проводила біля Шевченкової могили нібито задля каяття перед пам'яттю поета. Відзначено дві основні смислові парадигми у трактуванні поетами-сучасниками постаті Ликери: 1) жінка не заслуговує прощення, бо глибоко вразила Шевченка своєю брутальною поведінкою і прискорила кончину поета; 2) Ликера мала право на власний вибір, а тому не позбавлена права на покуту. Залежно від того, якої з названих парадигм трималися автори творів шевченкіани, їх у шевченкознавстві образно називають відповідно «дітьми Тарасовими» чи «дітьми Ликериними» (за М. Стрельбицьким). У дослідженні послідовно проаналізовано понад двадцять поетичних творів «про Ликеру», написаних і широкознаними поетами (Л. Костенко, В. Базилевський, Н. Гнатюк, І. Гнатюк та ін.), і менш відомими (Л. Тараненко, Н. Баклай, О. Діхтяренко та ін.), визначено авторські позиції в них. Зауважено: в низці віршів-мініатюр образ Ликери постає таким, що не здатний на правдиве усвідомлення своєї можливої неправоти у стосунках із Шевченком і щире каяття. Мовлено в низці студій і творів про лукавість і фальшивість Ликариних дій біля могили Шевченка. Водночас окремі дослідники й митці трактують Ликерину поведінку як щиру й покутну. Детальніше в статті проаналізовано поему І. Гнатюка «Ликера» й однойменну драматичну поему О. Пухного, в яких досліджувана тема поставлена й осмислена широко і мистецьки вартісно. У висновках зауважено, що аналізована тема «Ликериного каяття», як і вся історія взаємин Шевченка й Полусмаківни, і надалі збережуть різні бачення й оцінки.ukTaras ShevchenkoLykeraShevchenko studies (Shevchenkiana)lyricslyrical epicparadigmrepentanceinterpretationsТарас ШевченкоЛикерашевченкіаналірикаліро-епоспарадигмакаяттяінтерпретаціїСтаття