Шевченко, Олена ВолодимирівнаОлена ВолодимирівнаШевченко2026-01-272026-01-272025Шевченко О. В. Політика провідних міжнародних акторів в умовах глобальних змін клімату : дис. ... доктора політичних наук : 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. Київ, 2025. 494 с.УДК 327:[316.77+004.77(73+4-672ЄС+510+477)]:551.583/.588.7(043.3)https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/9947Шевченко О.В. Політика провідних міжнародних акторів в умовах глобальних змін клімату. – Кваліфікаційна праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук за спеціальністю 23.00.04 «Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку». – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2025. Дисертаційну роботу присвячено дослідженню політики провідних міжнародних акторів в умовах глобальних змін клімату, оскільки кліматичні трансформації вплинули на модернізацію міжнародної політики, конструктивну взаємодію провідних акторів міжнародних відносин щодо глобального кліматичного порядку денного та реалізацію національних інтересів у впровадженні міжнародних кліматичних ініціатив. Політика глобальних змін клімату відіграє вагому роль у сучасних міжнародних відносинах, оскільки суттєво впливає на формування нових підходів до взаємодії глобальних акторів, зокрема на тлі посилення політичної, економічної та екологічної нестабільності світу загалом. У роботі проаналізовано наукові підходи до політики глобальних змін клімату, зокрема концепції глобалізму, нового гуманізму, сталого розвитку, кліматичної справедливості та теорії глобалізації, трансформаційних зрушень, міжнародних відносин та теорій клімату, які визначили особливості глобальної кліматичної політики, різноаспектність національних кліматичних політик у міжнародному середовищі та механізми ухвалення консенсусних міжнародних рішень щодо протидії кліматичним змінам. На основі політичного аналізу обґрунтовано різновекторність політики США щодо глобальних змін клімату, з’ясовано екологічну парадигму кліматичної політики ЄС, охарактеризовано стратегічний прагматизм кліматичної політики Китаю та розглянуто кліматичну політику України у системі міжнародних кліматичних взаємодій. Встановлено, що різновекторність кліматичної політики США визначається партійними пріоритетами республіканських та демократичних президентських адміністрацій, стратегіями глобального лідерства на міжнародному рівні та необхідністю забезпечення національних інтересів держави. Визначено, що політика і стратегії Сполучених Штатів Америки щодо глобальних змін клімату спрямовані на забезпечення глобального лідерства країни у процесах міжнародної взаємодії, відзначалися суперечливими рішеннями щодо кліматичної політики держави і використанням різних комунікативних інструментів для просування ідей та цілей, залежно від уподобань американського політикуму. Досліджено сучасну кліматичну політику Європейського Союзу як багаторівневу й інтегровану стратегію, що базується на позиції глобального лідерства ЄС у транснаціональному співробітництві, принципах європейської інтеграції, адаптації до нових екологічних викликів. Показано, що у межах кліматичної політики ЄC прагне досягти консенсусу щодо економічних та соціальних трансформацій, впровадження стратегії зеленого курсу European Green Deal, яка визначила довгострокові політичні та економічні орієнтири ЄС, спрямовані на досягнення кліматичної нейтральності. Підтверджено, що кліматична політика країн-членів ЄС попри загальну стратегічну мету досягнення кліматичної нейтральності, визначається певними розбіжностями щодо темпів впровадження екологічних реформ, що зумовлюються національними інтересами, політичною динамікою та економічними можливостями. Виявлено, що кліматична політика Китаю відзначається прагматичним підходом до вирішення глобальних змін клімату, який полягає у підтримці державної ідеології екологічної цивілізації, спрямованої на інтеграцію кліматичних ініціатив у всі сфери життєдіяльності країни та впровадження китайської моделі зеленого переходу. Аргументовано, що міжнародний вимір кліматичної політики Китаю виявляється в участі країни у міжнародних кліматичних угодах, багатосторонніх та двосторонніх міжнародних кліматичних ініціативах, реалізації зеленої ініціативи «Один пояс, один шлях» з огляду на прагнення Китаю до глобального кліматичного лідерства. Констатовано, що модернізація кліматичної політики Китаю засвідчила обережний підхід урядових інституцій країни, зорієнтований на збалансування економічного розвитку, енергетичної безпеки та екологічних пріоритетів держави. З’ясовано, що політика України у системі міжнародних кліматичних взаємодій спрямована на участь держави у кліматичних ініціативах глобальних інституцій задля координації зусиль для протидії змінам клімату. Обґрунтовано, що політична участь України у міжнародних кліматичних ініціативах свідчить про посилення міжнародної суб’єктності держави як надійного партнера у сфері кліматичної політики. Основним напрямом кліматичної політики України вважається орієнтація на європейські екологічні стандарти та поступова інтеграція в політичний, економічний та енергетичний простір ЄС. Показано, що політичний аспект міжнародної взаємодії України у сфері кліматичної політики полягає у просуванні українських ініціатив на міжнародному рівні, впровадженні національної стратегії щодо змін клімату відповідно до міжнародних стандартів, зміцненні ролі країни як відповідального учасника міжнародних кліматичних ініціатив. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на теоретико- методологічному і прикладному рівнях було цілісно досліджено політику провідних міжнародних акторів в умовах глобальних кліматичних змін. До новизни дослідження можна віднести наступні положення: Уперше: -на підставі політичного аналізу досліджено особливості кліматичної політики провідних міжнародних акторів США, ЄС та Китаю і встановлено, що спільними можна вважати підтримку концептуальних положень глобальних кліматичних ініціатив ООН, а відмінними – стратегії досягнення глобального лідерства у міжнародній кліматичній взаємодії; -доведено на основі авторського багаторівневого аналізу, що кліматична політика США спрямована на забезпечення глобального лідерства країни у процесах міжнародної взаємодії, водночас політика окремих президентських адміністрацій створює ризики різновекторності та нестабільності щодо кліматичних зобов’язань держави; кліматична політика ЄС базується на стратегії глобального лідерства ЄС у транснаціональному співробітництві та спільній реалізації державами-членами кліматичної стратегії Європейського зеленого курсу для досягнення кліматичної нейтральності європейського континенту; кліматична політика Китаю зумовлюється ідеологією екологічної цивілізації та ініціативою «Зелений пояс і шлях» і водночас позиціонується як забезпечення національних інтересів щодо пільгових умов процесу декарбонізації, що викликає критичне ставлення США та ЄС; -здійснено авторський аналіз міжнародного кліматичного співробітництва України та встановлено, що посилення політичної ролі держави у міжнародній кліматичній взаємодії може забезпечити виконання міжнародних зобов’язань та визнання на міжнародному рівні ініціатив України, зокрема можливість внесення екоциду як офіційно закріпленого терміну міжнародного злочину проти довкілля до списку міжнародних злочинів, що підлягають кримінальному переслідуванню; -представлено авторське прикладне дослідження можливих стратегій кліматичної політики України, пріоритетність яких визначається комплексом наявних та перспективних чинників і складових; запропоновані стратегії можуть бути рекомендовані як ймовірний формат реалізації кліматичної політики України, враховуючи ризики та невизначеності поточної ситуації. Удосконалено: -поняттєво-категоріальний апарат дослідження, набуло конкретизації тлумачення дискусійної термінології, зокрема глобальні зміни клімату/глобальне потепління, зелений перехід, екоцид; уведено в науковий обіг авторське визначення поняття «кліматичної політики» як системного та багаторівневого комплексу заходів щодо пом’якшення наслідків та адаптації до змін клімату й забезпечення сталого розвитку держави; та «кліматичних комунікацій» як комунікативного інструментарію взаємодії міжнародних акторів щодо реалізації кліматичних ініціатив; - положення про комунікативний дискурс кліматичної політики як механізму інформування й мобілізації громадськості та інструменту стратегічного позиціонування міжнародних акторів як глобальних лідерів у протидії змінам клімату, що уможливлює впровадження міжнародних кліматичних ініціатив та забезпечує зв’язок між політичними стратегіями, медіанаративами та громадською думкою; - аргументацію, що кліматична політика США, ЄС та Китаю істотно трансформує форми, методи і зміст глобального кліматичного порядку денного, які необхідно враховувати у міжнародній взаємодії, оскільки зумовлює необхідність оптимального співвідношення між глобальними кліматичними цілями та політикою міжнародних акторів. Набуло подальшого розвитку: - трактування глобальних змін клімату як комплексного трансформаційного процесу, спричиненого взаємодією природних й антропогенних чинників, який змінює баланс глобальної кліматичної системи та підкреслює не лише фізичний, але й суспільно-політичний характер кліматичних змін; - пояснення авторської концепції «кліматичного гуманізму» як інтерпретації ідеї «нового гуманізму», тобто відповідальності людства за збереження довкілля та формування нової гуманістичної кліматичної свідомості. Особливістю авторського підходу вважаємо пріоритети соціальної кліматичної справедливості, рівного доступу до природних ресурсів, посилення міжнародної співпраці з акцентом на людиноцентричний підхід задля пом’якшення наслідків кліматичних змін та адаптації до них; - обґрунтування того, що реалізація кліматичної політики США, ЄС, Китаю та кореляційно України зумовлюється трансформаційними процесами екологічної глобалізації, які впливають на ефективність міжнародної взаємодії та становлення за підтримки міжнародних інституцій глобального кліматичного порядку денного; - твердження, що кліматична політика провідних міжнародних акторів розглядається на міждисиципінарному рівні з врахуванням наукових, політичних, економічних, соціальних та комунікативних аспектів глобальних змін клімату та уведенням до політичного дискурсу конкретного фактологічного матеріалу про наслідки реалізації кліматичних проектів США, ЄС, Китаю та України. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні й методологічні висновки дисертаційної роботи можуть бути використані для подальших наукових досліджень міжнародної взаємодії у контексті кліматичної політики; результати прикладних досліджень можуть бути враховані у реалізації стратегії кліматичної політики України, в якій відображено пріоритети держави у контексті євроінтеграції й повоєнного відновлення. Теоретичні узагальнення, матеріали, висновки та рекомендації роботи можуть доповнити зміст навчальних курсів з міжнародних відносин та зовнішньої політики, європейської інтеграції, кліматичної дипломатії, теорії комунікації, міжнародних комунікацій, зв’язків з громадськістю в міжнародних відносинах, міжнародної медійної аналітики, а також слугувати студентам, викладачам та науковцям під час підготовки навчальних і наукових матеріалів, зокрема підручників, монографій та наукових публікацій. Результати авторського дослідження можуть бути враховані у практиці державних інституцій України у процесі оновлення Стратегії формування та реалізації державної кліматичної політики України, а також у діяльності неурядових екологічних організацій.Shevchenko O.V. Policies of leading international actors in the context of global climate change. – Manuscript. The thesis for the Doctor of Political Sciences on specialty 23.00.04 «Political problems of international systems and global development». – Taras Shevchenko National University of Kyiv, MES of Ukraine, Kyiv, 2025. The dissertation deals with studying of the policy of leading international actors in the context of global climate change, taking into account the modernization of international climate initiatives, constructive interaction of subjects of international relations on the global climate agenda in view of the growing importance of environmental challenges for the life of civilization. The policy of global climate change plays a significant role in modern international relations, as it exerts its important influence on formation of new approaches to the interaction of global actors, in particular against the background of increasing political, economic and environmental instability in the world as a whole. The paper analyzes the scientific approaches to the policy of global climate change, in particular the concepts of globalism, new humanism, sustainable development, climate justice and the theory of globalization, transformational shifts, international relations and climate theories, which have determined the features of global climate policy, the diversity of national climate policies in the international environment and the mechanisms for adopting consensus international decisions to combat climate change. Based on the political analysis, the multi-vector nature of the US policy on global climate change is substantiated, the ecological paradigm of the EU climate policy is clarified, the strategic pragmatism of China’s climate policy is characterized, and Ukraine’s climate policy is considered in the system of international climate interactions. It is established that the multi-vector nature of the US climate policy is determined by the party priorities of the Republican and Democratic presidential administrations, the strategies of global leadership at the international level, and the importance of ensuring the national interests of the state. It is found that the policy and strategies of the United States of America on global climate change were marked by contradictory decisions on the state’s climate policy and the use of various communicative tools to promote ideas and goals, depending on preferences of the American political class. The modern climate policy of the European Union is studied as a multi-level and integrated strategy based on the principles of integration, strategic planning, and adaptation to new environmental challenges. It is shown that within the framework of climate policy, the EU seeks to achieve consensus on economic and social transformations, the implementation of the European Green Deal strategy, which has defined the EU’s long-term political and economic guidelines aimed at achieving climate neutrality. It is confirmed that the climate policy of the EU member states, despite the general strategic goal of achieving climate neutrality, is determined by certain differences in the pace of implementation of environmental reforms, which correspond the national interests, political dynamics and economic opportunities. It is shown that China’s climate policy is characterized by a pragmatic approach to challenges of global climate change, which lies in supporting the state ideology of "ecological civilization", aimed at integrating climate initiatives into all spheres of the country’s life and implementing the Chinese model of "green transition". It is argued that the international dimension of China’s climate policy is manifested in the country’s participation in international climate agreements, multilateral and bilateral international climate initiatives, and the implementation of the green initiative «One Belt, One Road» considering China’s aspiration for global climate leadership. It is stated that modernization of China’s climate policy has demonstrated a cautious approach by the country’s government institutions, focused on balancing economic development, energy security, and the state’s environmental priorities. It is found that Ukraine’s policy in the system of international climate interactions is aimed at the state’s participation in climate initiatives of global institutions in order to coordinate efforts to resist climate change. It is substantiated that Ukraine’s political participation in international climate initiatives indicates the strengthening of the country’s international subjectivity and consolidation of the state’s geopolitical positions as a reliable partner in the field of climate policy. The main direction of Ukraine’s international climate policy is considered to be orientation towards European environmental standards and gradual integration into the political, economic, and energy space of the EU. It is shown that the political aspect of Ukraine’s international interaction in the field of climate policy lies in developing and implementing its national strategy on climate change in accordance with international standards, strengthening the country’s role as a responsible participant of international climate initiatives, and establishing Ukraine’s image as a stable actor in international relations. The scientific novelty of the obtained results lies in the fact that the policy of leading international actors in the context of global climate change was comprehensively researched at the theoretical, methodological and applied levels. The following provisions can be attributed to the novelty of the study: For the first time: - the features of the climate policy of leading international actors were comprehensively studied on the basis of political analysis and it was established that adherence for the conceptual provisions of global climate initiatives can be considered common, and national strategies of reaching global leadership in international climate interaction can be considered differentiated; - on the basis of the author’s multi-level analysis it was proved that the US climate policy is aimed at ensuring the country’s global leadership in the processes of international interaction, while the policy of individual presidential administrations creates risks of instability regarding the state’s climate commitments; the EU climate policy is based on the EU’s global leadership strategy in transnational cooperation, joint implementation of the European Green Deal climate strategy by the member states to achieve climate neutrality of the European continent; China’s climate policy is determined by the ideology of "ecological civilization" and the strategy of global leadership and at the same time is positioned as ensuring national interests regarding preferential conditions for the decarbonization process, causing a critical attitude of leading international actors; - critical analysis of Ukraine’s international cooperation in the field of climate policy was carried out and it was established that strengthening of the state’s political role in international climate interaction can ensure the fulfilment of its international obligations and the consolidation of the country’s geopolitical positions as a reliable partner in the practice of resisting global climate change; - the author’s applied study of possible climate policy strategies of Ukraine is presented, the priority of which is determined by a complex of political, economic, social, technological, legal and environmental factors, capable of ensuring the modernization of the state facing obvious and potential internal and external challenges. The following questions were advanced: - the conceptual and categorical apparatus of the study reflects different approaches to terminology taking into account the multilevel nature of climate challenges, which determine the differentiated impact of climate policy on the global system of international relations; the author’s definition of the concept of «climate policy» as a systemic and multilevel complex of measures to mitigate the consequences and adapt to climate change and ensure sustainable development of the state has been introduced into scientific circulation; and «climate communications» as a tool for communicative interaction of international actors regarding the implementation of climate initiatives at all levels of international relations; - provisions on the communicative discourse of climate policy as a mechanism for informing and mobilizing the public and a tool for strategic positioning of international actors as global leaders in resisting climate change, which enables the implementation of international climate initiatives, ensuring a connection between political strategies, media narratives and public support; - arguments that the climate policy of leading international actors significantly transforms the forms, methods and content of the global climate agenda, which must be taken into account in international cooperation, as it requires an optimal ratio between global climate goals and national interests of international actors; The following issues were further developed: - the interpretation of global climate change as a complex transformation process caused by the interaction of natural and anthropogenic factors, which changes the balance of the global climate system and emphasizes not only the physical, but also the socio-political nature of climate change; - research of the international political concept of climate humanism as the author’s understanding of global climate change processes in international interaction, unification of approaches to the implementation of climate policy as humanity’s responsibility for environmental conservation and the formation of a new humanistic climate consciousness considering both social and ecological aspects of human life. A feature of the author’s approach is the priorities of social climate justice, equal access to natural resources, developing international cooperation with an emphasis on a human-centric approach to mitigate the consequences of climate change and adapt to them; - justification of the fact that the implementation of climate policy by leading international actors is determined by the transformational processes of ecological globalization, which affect the effectiveness of international initiatives on global climate change and the formation of a global climate agenda; - the statement that the climate policy of leading international actors is considered at an interdisciplinary level, which caused the introduction into the political discourse of specific factual material on the implementation of global climate initiatives at all levels of international interaction. The practical significance of the results obtained lies in the fact that the theoretical and methodological conclusions of the dissertation can be used for further scientific research on international interaction in the context of climate policy; the results of applied research can be taken into account in the implementation of the climate policy strategy of Ukraine, which reflects the state’s priorities in the context of European integration and post-war restoration. Theoretical generalizations, materials, conclusions and recommendations of the work can supplement the content of training courses on international relations and foreign policy, European integration, climate diplomacy, global climate change communications, as well as the practice of using communication tools in international interaction of states, and also assist students, teachers and scientists while preparing educational and scientific materials, textbooks, monographs and research papers in particular. The results of the author’s research can be taken into account in the practice of state institutions of Ukraine in the process of updating the Strategy for the Formation and Implementation of State Policy of Ukraine in the Field of Climate Change, as well as in the activities of non-governmental organizations dealing with the problems of global climate change.ukглобальні зміни кліматуміжнародні відносиниміжнародні кліматичні ініціативикліматична політикаміжнародні акториСШАЄСКитайУкраїнакліматичні комунікаціїglobal climate changeinternational relationsinternational climate initiativesclimate policyinternational actorsUSAEUChinaUkraineclimate communicationsДисертація