Радченко Олексій ВолодимировичДерун, Тетяна Миколаївна2025-05-232025-05-232025-05-21Радченко О. В. Управління потенціалом автономії місцевого самоврядування : дис. … доктора філософії : 281 Публічне управління та адміністрування / Наук. кер. Т.М. Дерун. Київ, 2025. 219 с.УДК 342.9:[35.072.1+352.9]:341.383+338.246.8(043.3)https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/6508Дисертаційне дослідження присвячено теоретико-методологічному обґрунтуванню концептуальних засад управління потенціалом автономії місцевого самоврядування. Робота акцентує увагу на дослідженні механізмів, які дозволяють зберегти баланс між незалежністю органів місцевого самоврядування як представницьких органів публічної влади та дотриманням принципів добросовісності, обґрунтованості, неупередженості й пропорційності в їхній діяльності, з урахуванням пріоритетної ролі територіальних громад. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю розпізнання та використання корисного та невиявленого (прихованого) потенціалу автономії місцевого самоврядування, який охоплює як матеріальні, так і нематеріальні ресурси, що є засобом підвищення ефективності управління в системі місцевого самоврядування. В умовах воєнного стану та повоєнного відновлення органи місцевого самоврядування опиняються в центрі процесів, які потребують швидкої адаптації та ефективного управління ресурсами. Повоєнний період вимагає інтеграції внутрішньо переміщених осіб, підтримки ветеранів та ліквідації наслідків руйнувань, що створює нові виклики для управління потенціалом автономії місцевого самоврядування. Важливою є роль земельних ресурсів для відновлення інфраструктури, розміщення переселенців, розмінування територій та запуску нових економічних процесів. Таким чином, управління потенціалом автономії місцевого самоврядування є необхідним інструментом не лише для розвитку, а й для забезпечення життєздатності та ефективного функціонування територіальних громад в умовах воєнного стану та в період повоєнного відновлення. У роботі обґрунтовано, що автономія є фундаментальною основою місцевого самоврядування, без якої система втрачає самоврядний характер і стає частиною державного управління. Проте існуюча модель автономії має недоліки, зокрема відсутність ефективних інструментів контролю з боку територіальної громади за прийняттям органами місцевого самоврядування важливих рішень, таких як відчуження комунального майна чи розподіл бюджетних коштів. Дослідження також зосереджується на пошуку шляхів удосконалення управління потенціалом автономії місцевого самоврядування через розробку інституційних і правових механізмів, що забезпечують прозорість, підзвітність і участь мешканців громад у прийнятті рішень. У дослідженні проведено аналіз сучасного стану розробленості проблеми автономії місцевого самоврядування, зокрема, у сфері правового регулювання, фінансової самостійності, кадрового забезпечення органів місцевого самоврядування та їх організаційної спроможності. Обґрунтовано, що ефективне управління потенціалом можливе лише за умов інтеграції правових, фінансових, організаційних і соціальних аспектів. Основна увага акцентується на фінансовій автономії як ключовій передумові належного функціонування системи місцевого самоврядування. Установлено, що недостатній рівень фінансової незалежності територіальних громад суттєво обмежує можливості органів місцевого самоврядування у забезпеченні муніципальних послуг, утримані інфраструктури та реалізації стратегічних ініціатив. Аналіз показав, що залежність місцевих бюджетів від надходжень з державного бюджету посилює вразливість територіальних громад до зовнішніх викликів та суттєво знижує ефективність управління в системі місцевого самоврядування. Для вирішення цієї проблеми запропоновано вдосконалити місцеві податкові механізми, розширити джерела доходів територіальних громад та впровадити інструменти залучення інвестицій. Розроблено універсальну модель автономії місцевого самоврядування, яка поєднує правові, організаційні та матеріально-фінансові аспекти автономії. Ця модель базується на принципах субсидіарності, пропорційності, адаптивності, відкритості та прозорості. Запропонована модель враховує потребу в оптимізації ресурсів, активізації громадської участі та створенні умов для розвитку громад. Важливим елементом універсальної моделі автономії місцевого самоврядування є використання кількісних методів оцінки рівня автономії, які дозволяють оцінити ефективність діяльності органів місцевого самоврядування, рівень їхньої фінансової та організаційної спроможності до реагування на зовнішні негативні виклики. Значна увага звертається на роль громадськості у процесах управління потенціалом автономії місцевого самоврядування. Доведено, що залучення громадян до прийняття рішень сприяє підвищенню прозорості та підзвітності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, посилює соціальну згуртованість і довіру до влади. Запропоновано механізми активізації громадської участі, зокрема через ініціативи «бюджету участі», громадські консультації, громадські слухання та прозорі процедури звітності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб перед мешканцями відповідних територіальних громад. Досліджено значення синергетичних і емерджентних процесів у системі місцевого самоврядування. Установлено, що інтеграція зусиль органів місцевого самоврядування, громадських організацій, бізнес-структур та громадськості створює нову якість управлінських рішень. Синергетичний підхід сприяє оптимальному використанню ресурсів територіальних громад, підвищенню соціальної згуртованості та формуванню стійкої системи місцевого самоврядування. Наукова новизна дослідження полягає у вирішенні актуальної проблеми теоретико-методологічного обґрунтування управління потенціалом автономії місцевого самоврядування. Уперше запропоновано універсальну модель автономії, яка інтегрує адаптивні управлінські механізми, кількісні методи оцінювання та інструменти моніторингу. Визначено, що запровадження цієї моделі дозволить підвищити ефективність використання ресурсів, забезпечити оптимальне управління потенціалом автономії та сприяти сталому розвитку територіальних громад, зокрема в період повоєнної відбудови країни. Практичне значення роботи полягає у можливості застосування отриманих результатів для вдосконалення нормативно-правового регулювання, розробки державної політики у сфері децентралізації влади та реформування місцевого самоврядування, а також формування стратегій розвитку територіальних громад. Рекомендації, розроблені у дисертації, можуть бути використані для створення навчальних програм з підготовки та підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування, покращення управління фінансовими ресурсами та залучення громадськості до управлінських процесів. Аналіз отриманих результатів дослідження дозволив ідентифікувати низку проблем, які обмежують ефективність управління потенціалом автономії місцевого самоврядування, а саме: відсутність чітко визначеної відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, правова невизначеність щодо їх самоврядних повноважень, дублювання компетенцій між різними органами публічної влади та відсутність ефективних механізмів захисту прав місцевого самоврядування. Результати дисертації спрямовані на вирішення вказаних проблем через надання рекомендацій з удосконалення правових засад місцевого самоврядування, підвищення ефективності управління ресурсами, посилення матеріально-фінансової спроможності територіальних громад, забезпечення прозорості діяльності органів місцевого самоврядування та активізації участі громадян у прийнятті рішень. Ці результати також відкривають перспективи подальших досліджень, спрямованих на розробку інноваційних моделей управління, впровадження нових фінансових інструментів і аналіз впливу глобальних викликів на розвиток місцевого самоврядування.The dissertation study is devoted to the theoretical and methodological substantiation of the conceptual foundations of managing the potential of local selfgovernment autonomy. The work focuses on the study of the mechanisms that allow maintaining a balance between the independence of local governments as representative public authorities and compliance with the principles of good faith, validity, impartiality and proportionality in their activities, taking into account the priority role of territorial communities. The relevance of the study is due to the need to recognise and use the valuable and undiscovered (hidden) potential of local self-government autonomy, which includes both tangible and intangible resources, and which is a means of improving the efficiency of management in the local self-government system. In the context of martial law and post-war reconstruction, local governments find themselves at the centre of processes that require rapid adaptation and effective resource management. The postwar period requires the integration of internally displaced persons, support for veterans and the elimination of the consequences of destruction, which creates new challenges for managing the potential of local government autonomy. The role of land resources in restoring infrastructure, accommodating IDPs, demining territories, and launching new economic processes is important. Consequently, managing the potential of local self-government autonomy is a pivotal instrument not only for development, but also for ensuring the viability and effective functioning of territorial communities under martial law and during the period of post-war recovery. The paper substantiates that autonomy is the fundamental basis of local selfgovernment, without which the system loses its self-governing character and becomes part of the state administration. However, the existing model of autonomy has its drawbacks, in particular, the lack of effective tools for control by the territorial community over the adoption of important decisions by local governments, such as the alienation of communal property or the allocation of budget funds. The study also focuses on finding ways to improve the management of the potential of local selfgovernment autonomy through the development of institutional and legal mechanisms that ensure transparency, accountability and participation of community residents in decision-making. The study analyses the current state of development of the problem of local selfgovernment autonomy, in particular, in the field of legal regulation, financial independence, staffing of local government and their organisational capacity. It is substantiated that effective capacity management is possible only if legal, financial, organisational and social aspects are integrated. Particular attention is paid to financial autonomy as a key prerequisite for the proper functioning of the local self-government system. It is established that the insufficient level of financial independence of territorial communities significantly limits the ability of local governments to provide municipal services, maintain infrastructure and implement strategic initiatives. The analysis has shown that the dependence of local budgets on revenues from the state budget increases the vulnerability of territorial communities to external challenges and significantly reduces the efficiency of management in the local self-government system. To address this problem, it is proposed to improve local tax mechanisms, expand sources of income of territorial communities and introduce investment attraction tools. A universal model of local self-government autonomy has been developed that combines legal, organisational, material and financial aspects of autonomy. This model is based on the principles of subsidiarity, proportionality, adaptability, openness and transparency. The proposed model takes into account the need to optimise resources, enhance public participation and create conditions for community development. An important element of the universal model of local self-government autonomy is the use of quantitative methods for assessing the level of autonomy, which allow evaluating the effectiveness of local government, the level of their financial and organisational capacity to respond to external negative challenges. Considerable attention is paid to the role of the public in the processes of managing the potential of local self-government autonomy. It is proved that the involvement of citizens in decision-making contributes to increasing the transparency and accountability of local governments and their officials, strengthens social cohesion and trust in the authorities. The author proposes mechanisms for enhancing public participation, in particular through participatory budgeting initiatives, public consultations, public hearings and transparent procedures for reporting by local governments and their officials to the residents of the respective territorial communities. The importance of synergistic and emergent processes in the local selfgovernment system is investigated. It is established that the integration of efforts of local government, public organisations, business structures and the public creates a new quality of management decisions. The synergistic approach contributes to the optimal use of the resources of territorial communities, increasing social cohesion and forming a sustainable system of local self-government. The scientific novelty of the study lies in solving the urgent problem of theoretical and methodological substantiation of managing the potential of local self-government autonomy. For the first time, a universal model of autonomy is proposed that integrates adaptive management mechanisms, quantitative evaluation methods and monitoring tools. It is determined that the introduction of this model will increase the efficiency of resource use, ensure optimal management of the autonomy potential and promote sustainable development of territorial communities, especially during the period of post-war recovery. The practical significance of the work lies in the possibility of applying the obtained results to improve the legal regulation, develop state policy in the field of decentralisation of power and self-local government reform, as well as formulate strategies for the development of territorial communities. The recommendations developed in the thesis can be used to create training programmes for the training and professional development of local government officials, improve financial management and public involvement in management processes. The analysis of the research findings has identified a number of problems that limit the effectiveness of managing the potential of local self-government autonomy, in particular: the lack of clearly defined responsibilities of local government and officials, legal uncertainty about the scope of their self-governing powers, overlapping powers between different public authorities and the lack of effective mechanisms for protecting the rights of local self-government. The results of the thesis are aimed to address these problems by providing recommendations for improving the legal framework of local self-government, increasing the efficiency of resource management, strengthening the material and financial capacity of territorial communities, ensuring transparency of local government and enhancing citizen participation in decision-making. These results also open up prospects for further research aimed to develop innovative management models, introducing new financial instruments and analysing the impact of global challenges on the development of local self-government.ukавтономіяуправління потенціаломуніверсальна модель автономіїтериторіальна громадасистема місцевого самоврядуваннядецентралізаціяправова автономіяматеріально-фінансова автономіяфінансові 6 ресурсиорганізаційна автономіябюджетгромадська участьсталий розвитоксинергетичні процесиемерджентністьautonomycapacity managementuniversal model of autonomyterritorial communitylocal self-government systemdecentralisationlegal autonomymaterial and financial autonomyfinancial resourcesorganisational autonomybudgetpublic participationsustainable developmentsynergistic processesemergenceДисертація