Паславський, АндрійАндрійПаславський2026-03-202026-03-202024-11Паславський, А. (2024). Українське кобзарство: еволюція та етапи реактуалізації соціокультурного явища. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика, (2 (36)), 80-85. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2024.36.13УДК 316.74:78.071-056.45(=161.2):780.614.11/.13"18/20"10.17721/1728-2659.2024.36.13https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/13616Background. The article is devoted to a generalized overview of the complex socio-cultural phenomenon of kobzars tradition, in particular, evolutionary changes in the forms, functional features of this phenomenon and its components during the period available for ethnological analysis (nineteenth and twentieth centuries). The object of the article's analysis is the repertoire, instruments, stylistics, and form of activity of professional and amateur performers, generally called kobza and bandura players, their social status and function, moments of social self-organization, and stratification of the phenomenon. Methods. To analyze the phased changes in the image and function of the kobza-bandura player in the Ukrainian national cultural process, the emergence and changes of the stereotypical paradigm, the comparative-historical and descriptive methods, as well as the method of complex analysis were used. Results. Research attention is focused on the specification and analysis of the three main historical stages of the phenomenon under study, the historical context that led to structural, functional and semantic transformations. The main attention is paid to the last stage - the folklore reproductive school, which combined the two previous stages and represents the object of study in the National List of Intangible Cultural Heritage. The analysis was carried out at three levels: instrumental, repertoire, structure and socio-cultural place of performers. Conclusions. The Kobzars tradition as a complex socio-cultural phenomenon has a multidimensional structure, which made it adaptable and capable of rapid modifications of its constituent elements in order to maintain its presence and hold dominant positions not only in the field of traditional culture, but also in the cultural and political processes of national formation. The article is somewhat polemical in nature, as it raises topical issues of the past and present and reveals controversial forms of manifestation of a genetically unified cultural phenomenon.Вступ. Присвячено узагальненому огляду комплексного соціокультурного феномену кобзарства, зокрема еволюційним змінам форм, функціональних особливостей цього явища та його складових упродовж періоду, доступного для етнологічного аналізу (ХІХ–ХХІ ст.). Об'єктом аналітики статті стали репертуар, інструментарій, стилістика та форма діяльності професійних і аматорських виконавців, що узагальнено мають назву кобзарі та бандуристи, їхній соціальний статус і функція, моменти соціальної самоорганізації, стратифікація явища. Методи. Проаналізувати поетапність змін образу і функції кобзаря-бандуриста в українському національному культурному процесі, постання та зміни стереотипної парадигми уможливило застосування порівняльно-історичного й описового методів, а також метод комплексного аналізу. Результати. Дослідницьку увагу сфокусовано на конкретизації та аналізі трьох основних історичних етапів існування досліджуваного явища, історичного контексту, який спонукав до структурних, функціональних і семантичних трансформацій. Головну увагу приділено останньому етапу – фольклорно-репродуктивній школі, що поєднала в собі два попередні етапи та репрезентує об'єкт дослідження в Національному переліку нематеріальної культурної спадщини. Аналіз проведено на трьох рівнях: інструментарію, репертуару, структурі та соціокультурному місці виконавців. Висновки. Кобзарська традиція як комплексне соціокультурне явище має багатовимірну структуру, що уможливило його адаптивність і здатність до швидких видозмін своїх складових елементів з метою збереження присутності та утримання домінантних позицій не лише у сфері традиційної культури, а й в культурно-політичних процесах національного становлення. Має дещо полемічний характер, адже порушує актуальні проблеми минувшини та сьогодення й розкриває контраверсійні форми вияву генетично єдиного культурного явища.ukепосетносуб'єктністьпрофесійні музикантикобзабандурасамоідентифікаціякобзарський цехелемент нематеріальної культурної спадщинисценічне виконавствосимулякрреконструкціяeposethnosubjectivityprofessional musicianskobzabanduraself-identificationkobzars workshopselement of intangible cultural heritagestage performancesimulacrumreconstructionСтаття