Левченко, ІлляІлляЛевченко2026-05-052026-05-052022Левченко, І. (2022). ‘Nothing New‘: once again about the impossibility of a global history of art : (comments on Dana Arnold's ‘A Short Book About Art’). Текст і образ: Актуальні проблеми історії мистецтва, 1(13), 163–172. https://doi.org/10.17721/2519-4801.2022.1.1310.17721/2519-4801.2022.1.13https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/19529I started this text as a review of another ‘short history of art’ that I came across. ‘A Short Book About Art’, written by the British art historian Dana Arnold, is a great example of the popularization and practical application of new approaches to art history. Among them are sociology, psychology of art, political iconology, gender art history and more. The researcher set an ambitious goal. The work is dedicated to finding common threads that connect the art of different geographical areas and demonstrate that the art of any period works in a similar way. We are talking, as we see, about the global history of the arts. This story should cover all regions and give a balanced representation of the cultures/arts of the different regions. However, the noble goal, as a careful reading of the work showed, not only did not solve the problem but also exacerbated it. Non-European art is almost ignored. In addition, the researcher builds a typical pro-Western narrative, where, however, the progressive approach is replaced by values. If progressivism was the ‘dark side of modernity’, the ‘value approach’ involves the consideration of non-European art exclusively from the perspective of Occidental values. Non-European art enters the narrative of global art history through hybridization due to glocalization. At the same time, the glocalization of art occurs in two ways. The first of them is passive. The projective vision of the researcher formed by Western values ​​simply does not notice and does not anticipate any difference between the ‘other’. Because of this, neither the ‘other nor its differences fall into the field of study. The second way of glocalization is active. It involves the relocation and recontextualization of culture. It is about moving culture in a familiar, acceptable to the researcher context (most often it is the morphology of art, topic or phenomenology). Both options for glocalization involve the implementation of an exclusion strategy, which makes it impossible to talk about global art history. Global art history is possible only as a result of non-trivial decolonial optics. However, decolonization as a postmodern project contradicts the modern idea of ​‘short history’ and centrifugal narrative.Цей текст я розпочинав як огляд чергової “короткої історії мистецтва”, яка потрапила мені до рук. “Коротка книжка про мистецтво”, написана британською історикинею мистецтв Даною Арнольд, слугує чудовим прикладом популяризації та практичного застосування нових підходів до історії мистецтв. Серед них – соціологія, психологія мистецтва, політична іконологія, гендерне мистецтвознавство та ін. Дослідниця поставила перед собою амбітну мету, а саме: знайти спільні нитки, що пов’язують між собою мистецтво найрізноманітніших географічних зон і демонструють, що мистецтво всіх періодів працює схожим чином. Ідеться, як ми бачимо, про глобальну історію мистецтв, яка б охоплювала всі регіони та, нівелюючи окцидентальний погляд на історію, забезпечувала збалансоване представництво культур / мистецтва різних регіонів. Проте благородна мета, як показало уважне прочитання праці, не лише не вирішила проблему, але й посилила її. Неєвропейському мистецтву майже неприділено уваги. Крім цього, дослідниця вибудовує типовий прозахідний наратив, де, щоправда, модерний прогресистський підхід замінено ціннісним. Якщо прогресивізм був “темною стороною модерності”, то “ціннісний підхід” передбачає розгляд неєвропейського мистецтва винятково з оптики окцидентальних цінностей. У наратив глобальної історії мистецтв неєвропейське мистецтво потрапляє завдяки гібридизації, яка є наслідком глокалізації. Разом із цим, глокалізація мистецтва відбувається двома шляхами. Перший із них – пасивний. Сформоване західними цінностями проєкційне бачення дослідника просто не помічає та не передбачає будь-яку відмінність “іншого”. Через це ні “інший”, ні його відмінності не потрапляють до поля дослідження. Другий шлях глокалізації – активний. Він передбачає релокалізацію та реконтекстуалізацію культури. Ідеться про переміщення культури в звичний, прийнятний для дослідника контекст (найчастіше це морфологія мистецтва, топіка або феноменологія та ін.). Обидва варіанти глокалізації передбачають реалізацію стратегій виключення, які унеможливлюють розмову про глобальну історію мистецтв. Глобальна історія мистецтв можлива лише як результат нетривіалізованої деколоніальної оптики. Однак деколонізація як постмодерний проєкт суперечить модерним ідеям “короткої історії” та центробіжного наративу.ukKey words: global historyglobalizationglocalizationart historyphenomenologymorphology of artideologyaestheticsartwork of art.Ключові слова: глобальна історіяглобалізаціяглокалізаціяісторія мистецтвфеноменологіяморфологія мистецтваідеологіяестетикамистецтвотвір мистецтва.Стаття