Гончар, Катерина ІванівнаКатерина ІванівнаГончар2026-03-032026-03-032025Гончар, К. (2025). Мовна надлишковість як поетика повсякденного у фільмі «Зелений промінь» Еріка Ромера. Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики, (48), 151-157. http://doi.org/10.17721/2663-6530.2025.48.12УДК 81'27:791.43(44)10.17721/2663-6530.2025.48.12https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/11789The article analyzes the linguistic strategies in Eric Rohmer's film, focusing on the phenomenon of linguistic redundancy as artistic means of expressing existential themes. The study reveals how E.Rohmer uses linguistic redundancy not just as a stylistic device, but as a powerful tool for conveying the internal state of the characters and their existential quest. The author analyzes how pauses, repetitions, incomplete sentences, and phatic communication become the means of expressing psychological tension and the impossibility of real communication. The theoretical basis of the research is based on the concepts of Roman Jakobson (phatic function of language), Roland Barthes (banalité signifiante) and Maurice Blanchot (speech of everyday life), which allows us to better understand how the linguistic redundancy in the film reflects contemporary communicative paradoxes. Particular attention is paid to the way E. Rohmer transforms seemingly ordinary dialogues into complex psychological constructions. The article emphasizes the relevance of this issue in the modern world, where communication is often reduced to formal exchanges of phrases, and genuine dialogue becomes a deficit.У статті досліджується аналіз мовленнєвих стратегій у фільмі Еріка Ромера, зосереджуючись на феномені мовної надлишковості як художньому засобі вираження екзистенційних тем. Дослідження розкриває, шо Е. Ромер використовує мовну надлишковість не просто як стилістичний прийом, а як потужний інструмент для передачі внутрішнього стану персонажів та їхніх екзистенційних пошуків. Проаналізовано, як паузи, повтори, незавершені речення та фатична комунікація стають засобами вираження психологічної напруги та неможливості справжньої комунікації. Теоретична база дослідження ґрунтується на концепціях Романа Якобсона (фатична функція мови), Ролана Барта (значуща буденність) та Моріса Бланшо (мовлення повсякденності), що дозволяє глибше зрозуміти, як мовна надлишковість у фільмі відображає сучасні комунікативні парадокси. Особливу увагу приділено тому, як Е. Ромер трансформує звичайні, на перший погляд, діалоги у складні психологічні конструкці. Стаття підкреслює актуальність цієї проблематики в сучасному світі, де комунікація часто зводиться до формальних обмінів фразами, а справжній діалог стає дефіцитом.uklinguistic redundancypoetics of the everydayphatic communicationspeech strategiescommunicative paradoxesмовна надлишковістьпоетика повсякденногофатична комунікаціямовленнєві стратегіїкомунікативний парадоксСтаття