ZBANKO, OleksandrOleksandrZBANKO2026-03-122026-03-122024-12-10ZBANKO, O. (2024). THE SPECIFICS OF THE BYZANTINE MODEL OF GRANTING AUTOCEPHALY: FROM THE PAST TO THE PRESENT. SOPHIA. Human and Religious Studies Bulletin, 23(1), 14–18. https://doi.org/10.17721/sophia.2024.23.310.17721/sophia.2024.23.3https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/12410B a c k g r o u n d . The article delves into the Byzantine model of granting autocephaly, a critical component in shaping ecclesiastical autonomy within the Orthodox world. The author explores the historical foundations of this model, particularly the interconnection between ecclesiastical and state structures under imperial influence. M e t h o d s . The study examines the key criteria required for acquiring autocephaly, such as the maturity of the church, the number of parishes, and the ability to ordain new bishops. The author emphasizes that autocephalous churches cannot emerge independently without the involvement of pre-existing ecclesiastical structures, a necessity dictated by the principle of apostolic succession. Historical examples of granting autocephaly, such as the privileges extended to Constantinople and the formation of new ecclesiastical units during the Byzantine era, are discussed in detail. R e s u l t s . The article highlights the challenges faced in the process of granting autocephaly, including political influence and conflicts between local churches. C o n c l u s i o n s . The author concludes that, despite its historical significance, the Byzantine model does not always guarantee the automatic acceptance of a newly proclaimed autocephalous church by all other local churches, underscoring the need for deeper investigation of this topic within the context of contemporary trends in Orthodoxy.В с т у п . Присвячено дослідженню візантійської моделі надання автокефалії, яка є одним із ключових складників формування цер- ковної автономії у православному світі. Висвітлено історичні передумови становлення цієї моделі, зокрема зв'язок між церковними і державними структурами в контексті імперських інтересів. М е т о д и . Розглянуто основні критерії, необхідні для отримання автокефалії, такі як рівень церковної зрілості, кількість парафій та можливість висвячення нових єпископів. Підкреслено, що автокефальні церкви не можуть виникати самостійно, без участі церковних структур, які вже існують, що обумовлено принципом апостольської спадкоємності. Також розглянуто історичні приклади надання ав- токефалії, такі як надання особливих привілеїв Константинополю та утворення нових церковних одиниць у візантійську епоху. Р е з у л ь т а т и . Увагу зосереджено на проблемах, що виникають у процесі надання автокефалії, включаючи політичний вплив і конфлікти між місцевими церквами. Визначено, що візантійська модель, попри її історичну значущість, не завжди гарантує автома- тичне прийняття нової автокефальної церкви всіма іншими місцевими церквами, що підтверджує необхідність глибшого вивчення цієї теми в контексті сучасних тенденцій у православ'ї. В и с н о в к и . Зроблено висновок, що візантійська модель, незважаючи на її історичне значення, не завжди гарантує автоматич- не прийняття новопроголошеної автокефальної церкви всіма іншими помісними церквами, наголошуючи на необхідності глибшого дослідження цієї теми в контексті сучасних тенденцій православ'я.enAutocephalyByzantine modelOrthodox ChurchHistorical developmentApostolic successionState authorityEcclesiastical autonomyавтокефаліявізантійська модельправославна церкваапостольська спадкоємністьдержавна владацерковна автономіяСтаття