Засєкіна, Л.В.Л.В.ЗасєкінаМалімон, Л.Я.Л.Я.Малімон2026-03-242026-03-242021Засєкіна, Л.В., & Малімон, Л.Я. (2021). Адаптивність як чинник психічного здоров’я персоналу організації. Український психологічний журнал, 2(16), 36-53. https://doi.org/10.17721/upj.2021.2(16).3УДК 159.910.17721/upj.2021.2(16).3https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/13765У статті обґрунтовано важливість адаптивності особистості в забезпеченні і збереженні її психічного здоров’я на робочому місці. Визначено й описано рівні особистісної адаптивності працівників; обґрунтовано комплекс діагностичних показників, які опосередковано можуть свідчити про психічне здоров’я: задоволеність працею та її складовими, рівні емоційного вигорання і загального психологічного благополуччя. За допомогою кореляційного аналізу виявлено позитивні взаємозв’язки параметрів адаптивності (нервово-психічної стійкості, комунікативних особливостей та моральної нормативності) з показниками психологічного благополуччя працівника й задоволеністю працею (досягненнями на роботі, взаєминами зі співробітниками, рівнем домагань у професійній діяльності й професійною відповідальністю) й негативні – з більшістю симптомів професійного вигорання. Виявлено, що психічне здоров’я працівників із високим і нормальним рівнями адаптивності характеризується професійним благополуччям, інтересом до роботи, розширенням професійних обов’язків, професійною «включеністю», емоційно-комунікативною активністю, професійною відповідальністю і, водночас, схильністю до професійно-емоційного вигорання; працівників із задовільним рівнем адаптивності – емоційним вигоранням, дезінтеграцією психологічного благополуччя, незрілістю професійного спілкування, емоційною незадоволеністю працею, незадоволеністю собою», емоційно-професійною безпорадністю і конформізмом; працівників із низьким рівнем адаптивності – комунікативно-емоційною сугестивністю, професійно-екзистенційним вигоранням, емоційною резистентністю, екстернальністю локусу контролю, інтегральною незадоволеністю працею, емоційним виснаженням і емоційно-комунікативною фрустрованістю.The article highlights the importance of individual adaptability aligned with mental health in the workplace. Levels of employees’ personal adaptability were examined and described. The study revealed a set of diagnostic indicators that can indirectly indicate mental health, namely satisfaction with work and its components, levels of emotional burnout and general psychological well-being. The performed correlation analysis indicated positive links between the parameters of adaptability (mental stability, communication and moral norms) and key markers of psychological well-being and job satisfaction (achievements at work, relationships with employees, the level of professional aspirations and professional responsibility). The findings also suggested negative correlations between adoptability and most symptoms of burnout. The mental health of workers with high and normal adaptability was characterized by good professional well-being, interest in work, wide professional responsibilities, professional “inclusion”, emotional and communicative activity, and, at the same time, however, a tendency to burnout; employees with satisfactory adaptability demonstrated emotional burnout, disintegrated psychological well-being, immature professional communications, emotional dissatisfaction with work, dissatisfaction with themselves, emotional and professional helplessness and conformism; employees with low adaptability demonstrated communicative-emotional suggestibility, professional-existential burnout, emotional resistance, external locus of control, integral dissatisfaction with work, emotional exhaustion and emotional-communicative frustration.ukцінностіполітичні орієнтаціїставленнязвинуваченнясамозвинуваченняпошук винуватцівпочуття провиниколективна провинагрупова провинаadaptabilitymaladaptationburnoutmental healthpsychological well-beingstaff of the organizationСтаття