Ozhevan (Ожеван Микола Андрійович), MykolaMykolaOzhevan (Ожеван Микола Андрійович)2026-05-012026-05-012019Ozhevan (Ожеван Микола Андрійович), M. (2019). INTEGRITY IN SOCIAL HUMANITARIAN SCIENCES AS A PHILOSOPHICAL&METHODOLOGICAL PROBLEM. Політологічний вісник(82), 8–17. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2019.82.8-1710.17721/2415-881x.2019.82.8-17https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/19006The main determinants of scientific integrity are considered in the article: moral and ethical; religious and ideological; philosophical and methodological; political and legal; social with criminogenic inclusive; technical and technological; advertising and marketing.The main attention is drawn to the crisis in the social and humanitarian sciences which in Ukrainian conditions can be explained in the broad sense by the legacy of the Soviet past, when the social humanitarian sciences (the social sciences and the humanities in western understanding) were predominantly promoted with ideological goals. The quasi scientific practice that drove in Soviet times was the practice of artificial scientification of various political doctrines and ideologies based on the «one correct doctrine» — Marxism-Leninism («scientific communism»; «scientific atheism», etc.). Competing doctrines declared unscientific.At the more late time, the manifestations of scientific malpractice are commercial facilitated researches. To this over-commercialization and over-politicization factors we must add the relativism of the postmodern worldview with its dubious «post-truth» ideal.The article suggests various ways and methods solving the problem of strengthening the scientific integrity: philosophical; moralethical; politicallegal; corporate-administrative.У статті здійснена спроба фокусування основних детермінант наукової доброчесності (моральнісно-етичних; релігійних та ідеологічних; філософсько-методологічних; методико-методологічних; політико-правових; соціальних включно з криміногенними; техніко-технологічних; рекламно-маркетингових) на сферу соціогуманітарних наук. Основну увагу привернено до кризи соціогуманітарних наук у нинішніх українських умовах, яку значною мірою можна пояснити спадщиною радянського минулого, коли на соціогуманітарні науки були покладені переважно ідеолого-пропагандистські, квазірелігійні функції. Водночас, за радянських часів правилом «гарного тону» був штучний сцієнтизм у позитивістському сенсі, наслідком якого стало «онауковлення» різноманітних політичних вчень та ідеологій, вибудуваних на ґрунті «єдино правильного вчення» — марксизму-ленінізму («науковий комунізм»; «науковий атеїзм» тощо). У пострадянський період ця сумнівна спадщина «тотальної науковості» обертається чисельними проявами наукової не доброчесності, до яких додаються новітні чинники надмірної комерціалізації та політизації науки. Свій негативний внесок вносить і постмодерний релятивізм з його сумнівним ідеалом «постправди», коли віра передує об’єктивному знанню, а результати наукового пошуку зазвичай підлаштовують під наперед задані догми. У статті проводяться чіткі демаркації між філософсько-світоглядним, моральнісно-етичним та юридичним й корпоративно-адміністративним аспектами розв’язання даної складної проблеми.ukscientific integritycorporatism in sciencecorporate ethicspostmodernismнаукова доброчесністькорпоративізм в науцікорпоративна етикапостмодернізмСтаття