Радишевський, Р.Р.Радишевський2026-05-062026-05-062023-11-29Радишевський, Р. (2023). M. LASLO-KUTCIUK - A RESEARCHER OF T. SHVCHENKO'S WORKS (ON THE POLEMICS OF M. LASLO-KUTCIUK WITH H. HRABOVYCH). Шевченкознавчі студії(1(26)), 277–288. https://doi.org/10.17721/2410-4094.2023.1(26).277-28810.17721/2410-4094.2023.1(26).277-288https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/19813The article examines the reasons why the history of Taras Shevchenko’s self-portrait was hushed up by the tsar, and later by the Soviet authorities. For many years there were only episodic attempts of individual Ukrainian researchers to remember it and comment on it in a certain way, as well as the circumstances of its creation and the details of the picture, which became the subject of discussion between M. Laszlo-Kutsyuk and H. Hrabovych. As a result of the conducted research, it was established that the controversial intentions of the polemics of the mentioned literary experts regarding the self-portrait of the naked T. Shevchenko do not indicate any fundamental differences in their methodological research positions. Despite separate observations and remarks, both M. Laszlo-Kutsyuk and H. Hrabovych interpret the symbolism of T. Shevchenko's self-portrait as a certain form of personal creative self-identification, as a sign of a peculiar, albeit humorous, but protest against the oppression of the human, creative personality in the conditions of those censors restrictions imposed on it by the Russian autocracy and, in fact, those canonized and templated models of its perception in the research and reader's general perception of the artist's creative heritage. ______________ REFERENCES Hrabovych H. Shevchenko, yakoho my ne znaiemo. Kyiv: Krytyka, 2000. 304 s. Koroliv A. Shevchenkovi avtoportrety. URL: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6991 (data zvernennia: 07.03.2022). Laslo-Kutsiuk M. Tvorchist Shevchenka na tli yoho doby. Bukharest: Mustanh, 2002. 347 s. Lubkivskyi R. Hromove derevo. Vybrani tvory. Kyiv: Ukrainskyi pysmennyk, 2006. 525 s.Творчість Тараса Шевченка, визначного українського митця, була і залишається в центрі уваги багатьох як українських, так і зарубіжих дослідників. Ті або ті аспекти й ракурси творчої діяльності митця нерідко стають предметом обговорення та гострокритичної полеміки, пов′язаної із концептуально різносторонніми поглядами літературознавців на його художню творчість та його мистецькі уподобання, зокрема ті з них, які до цього з різних причин не висвітлювались й не коментувалися у науковій думці попередніх років. Метою статті є спроба аналізу однієї із таких полемічних дискусій, яка відбулася між відомими літературознавцями, авторитетними знавцями творчості Тараса Шевченка, румунською філологинею М. Ласло-Куцюк та гарвардським професором, українцем за походженням Г. Грабовичем. Полеміка між добре знаними у науковому світі літературознавцями відбулася з приводу цікавого, але довгий час замовчуваного офіційною шевченкіаною факту із творчого життя визначного українського митця, зокрема автопортрету оголеного Т. Шевченка, який 1998 року був віднайдений Г. Грабовичем у Київському державному музеї Т. Г. Шевченка, а згодом прокоментований у праці дослідника «Шевченко, якого ми не знаємо».  У статті розглянуто причини, з яких історія цього автопортрету замовчувалась царською, а згодом й радянською шевченкіаною упродовж багатьох років, епізодичні спроби окремих українських дослідників згадати про нього й певним чином його прокоментувати, а також обставини створення та деталі малюнку, що стали предметом дискусії між М. Ласло-Куцюк та Г. Грабовичем. Унаслідок проведеного дослідження було встановлено, що дискусійні інтенції полеміки зазначених літературознавців  стосовно автопортрету оголеного Т. Шевченка не свідчать про якісь принципові розбіжності їхніх методологічних дослідницьких позицій. Попри окремі спостереження і зауваження й М. Ласло-Куцюк, й Г. Грабович потрактовують символіку автопортрету Т. Шевченка як певну форму особистісної творчої самоідентифікації, як знак своєрідного, хоча б і жартівливого, але протесту проти пригніченості людини, творчої особистості в умовах тих цензурних обмежень, які накладалися на неї російським самодержавством й, власне, тих канонізованих та шаблонізованих моделей її сприйняття у дослідницькому та читацькому загалі сприйняття творчого спадку митця. _______________ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ Грабович Г. Шевченко, якого ми не знаємо. Київ: Критика, 2000. 304 с.  Королів А. Шевченкові автопортрети. URL: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6991 (дата звернення: 07.03.2022) Ласло-Куцюк М. Творчість Шевченка на тлі його доби. Бухарест: Мустанг, 2002. 347 с. Лубківський Р. Громове дерево. Вибрані твори. Київ: Український письменник, 2006. 525 с.ukShevchenko studiespoetic creativityliterary studieshistory of literatureself-portraitpsychoanalysisшевченкознавствопоетична творчістьлітературознавствоісторія літературиавтопортретпсихоаналізСтаття