Ловак, ВікторіяВікторіяЛовак2026-02-252026-02-252024-08-27Ловак, В. (2024). Студія «Блакитна лілія»: заснування, діяльність, значення. Текст і образ: Актуальні проблеми історії мистецтва, 1(17), 56–77. https://doi.org/10.17721/2519-4801.2024.1.0410.17721/2519-4801.2024.1.04https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/10650Introduction and Objective. The studio movement in Kharkiv in the early twentieth century was an important prerequisite for the spread of innovative ideas that turned Kharkiv into one of the main centres of the Ukrainian avant-garde in the early twenties. The leader of this movement was the Kharkiv artist Yevhen Agafonov and the Blue Lily Studio (1907-1912) he founded. The purpose of the article is to clarify the membership of the Blue Lily Studio, to analyse in detail the types of its activities, to establish the relationship between its members, and to understand the significance of the studio. Methods. The study is based on the analysis of archival documents (correspondence, memoirs, etc.) and periodicals of Kharkiv in the first quarter of the twentieth century. Comparison and comparative analysis of the data allowed to reconstruct the evolution of the Blue Lily Studio, fill in factual gaps, and structure the activities of Yevhen Agafonov's studio by areas.   Results. The article examines the prerequisites for the appearance of the studio movement in Kharkiv in the early twentieth century and analyses in detail the activities of the Blue Lily Studio. A significant array of documentary materials is introduced into scientific circulation, which allows to significantly expand the source base of the study of the studio movement and the Blue Lily Studio in particular. The study presents the most complete list of Blue Lily members to date, creating a panoramic picture of the studio itself and its artistic practices in the context of the Kharkiv studio movement. Founded by Kharkiv artist Yevhen Agafonov as a studio, Blue Lily quickly turned into an artistic association, as its members were not only engaged in painting and drawing, but also in various artistic and cultural activities. The studio members participated in exhibitions and published a literary and artistic almanac "Blue Lily" (1911), which contained literary works and reproductions of works by the studio members. The almanac reflected the studio's engraving activities and contained the first known publication of works by the Ukrainian avant-garde artist Maria Synyakova-Urechyna. The studio became also involved in theatre, as Yevhen Agafonov was the set decorator of the first cabaret theatre in Kharkiv, the Blue Eye, and the theatre decorations for the performances of this theatre were made in the Blue Lily Studio. In parallel with the Blue Eye Theatre, the studio members had their own amateur theatre, where they performed their own plays. Despite the Blue Lily's stylistic affiliation to Art Nouveau (German: Jugendstil), the studio also has features of the avant-garde as a network, as it combined artistic, exhibition, literary and theatrical activities and became the first association on the Ukrainian territory of the former Russian Empire to feature such a synthesis of the arts. After the closure of the Blue Lily Studio, its members created the Thistle Studio, from which a left-wing group split off in 1914 and opened its own Nakos-Vykus Studio of Sosvetor Futurists. The First World War interrupted the vibrant and fruitful studio life in Kharkiv.   Conclusions. Ukrainian cultural processes in Kharkiv in the early twentieth century appear as a product of the activities of local cultural figures who relied on local traditions and were oriented towards European ideas, methods, and practices. The Blue Lily Studio combined different types of artistic activity and had features of the avant-garde as a network, becoming the first such association in Ukraine in the early twentieth century. For further research, it is important to fit the activities of the Blue Lily Studio into the European cultural process and clearly define both its European features and Ukrainian national characteristics.Вступ та мета. Студійний рух Харкова початку ХХ ст. став важливою передумовою поширення новаторських ідей, які на початку 20-х років перетворили місто Харків на один з головних центрів українського авангарду. Лідером цього руху став харківський художник Євген Агафонов та заснована ним студія «Блакитна Лілія» (1907-1912 рр.). Ціллю статті є уточнення складу учасників «Блакитної Лілії», детальний аналіз видів її діяльності, встановлення взаємозв’язків між її учасниками та осмислення значення студії. Методи. В основу дослідження покладено аналіз архівних документів (листування, спогадів тощо) та періодики Харкова першої чверті ХХ ст. Співставлення та порівняльний аналіз даних дозволили реконструювати розвиток студії «Блакитна Лілія», заповнити фактологічні лакуни, а також структурувати діяльність студії Євгена Агафонова за напрямками.  Результати. У статті розглядаються передумови виникнення студійного руху у Харкові на початку ХХ ст. та детально аналізується діяльність студії «Блакитна Лілія». Вводиться в науковий обіг значний масив документальних матеріалів, які дозволяють суттєво розширити джерельну базу дослідження студійного руху та студії „Блакитна Лілія“ зокрема. Дослідження представляє найповніший на сьогодні склад учасників „Блакитної лілії“, створює панорамну картину самої студії та її мистецьких практик. Заснована Євгеном Агафоновим як студія, „Блакитна Лілія“ досить швидко перетворилася на мистецьке об’єднання, оскільки її учасники займалися не тільки живописом та рисуванням, а і вели різноманітну мистецьку та культурну діяльність. Студійці брали участь у виставках, видали літературно-художній альманах «Блакитна лілія» (1911 р.), який містив літературні твори та репродукції робіт учасників студії.  Альманах відобразив діяльність студії у напрямку гравіювання та містив першу відому на сьогодні публікацію робіт української художниці-авангардистки М.Синякової-Уречиної. Студія долучилася до театральної діяльності, оскільки Є.Агафонов був сценографом першого у Харкові театру-кабаре  „Блакитне Око“, а театральні декорації до вистав цього театру виготовлялися у студії „Блакитна Лілія“. Паралельно з „Блакитним Оком“ учасники студії мали свій аматорських театр, в якому виконували власні п’єси. Попри стилістичну приналежність «Блакитної Лілії» до модерну (фр. L'Art Nouveau, нім. Jugendstil), студія також має ознаки авангарду як мережі, оскільки поєднувала в собі художню, виставкову, літературну та театральну діяльність та стала першим на українських теренах колишньої Російсько імперії об’єднанням, якому був властивий такий синтез мистецтв. Після закриття „Блакитної Лілії“ її учасники створили студію „Будяк“, з якої у 1914 році виокремилася ліва група, яка відкрила свою «Студію сосвєтор-футуристів «Накось-Викусь». Бурхливе та плідне студійне життя у Харкові обірвала Перша світова війна  Висновки.  Українські культурні процеси у Харкові на початку ХХ ст. постають як продукт діяльності місцевих культурних діячів, які спираються на місцеві традиції та орієнтуються на європейські ідеї, методи та практики. Студія «Блакитна Лілія» поєднала різні види мистецької діяльності та  мала ознаки авангарду як мережі, ставши першим такого роду об’єднанням в Україні на початку ХХ ст. Для подальшого дослідження важливим є вписування діяльності студії «Блакитна Лілія» у загальноєвропейський культурний процес та чітке означення як його європейських рис, так і українських національних особливостей.ukThe Blue Lily StudioYevhen Agafonovstudiostudio movementArt Nouveauavant-garde«Блакитна лілія»Євген Агафоновстудіястудійний рухмодернавангардСтаття