Коцюбко, Ірина ВолодимирівнаІрина ВолодимирівнаКоцюбкоСтефанчук, Марина Миколаївна2025-12-092025-12-092025-12-09Коцюбко І.В. Юрисдикційний механізм застосування санкції у вигляді стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб : дис. ... доктора філософії : 081 Право. Київ, 2025. 208 с.УДК 347.98:347.952https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/8778Коцюбко І.В. Юрисдикційний механізм застосування санкції у вигляді стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право» (08 – «Право»). - Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України. Київ, 2025. Дисертація є комплексним дослідженням юрисдикційного механізму застосування санкції у вигляді стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб, який є досить новим для правової системи України, оскільки його запровадження спричинено повномасштабним вторгнення країни-агресора на територію України, що зумовило нагальну потребу у запровадженні належних та ефективних механізмів протидії такій агресії та вжиття дієвих заходів, у тому числі невійськового характеру. За таких передумов, у законодавстві унормовано правовий інститут стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб. Виокремлено чотири етапи становлення історичних та правових передумов запровадження правового інституту стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб: I етап (1991 - 2010 роки) – ратифікація безпекових міжнародних угод, з метою гарантування суверенітету та територіальної цілісності Української держави; II етап (квітень 2010 - лютий 2014 року) – укладення ризикових для суверенітету та територіальної цілісності Української держави безпекових угод; III етап (лютий 2014 - лютий 2022 року) – започаткування державної санкційної політики та ухвалення Закону України «Про санкції»; IV етап (лютий 2022 - по теперішній час) – введення правового режиму воєнного стану та запровадження правового інституту стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб. Аргументовано, що санкція у вигляді стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб за своєю правовою природою є різновидом національних санкцій. Запропоновано законодавчо визначити поняття «національні санкції» та вмотивовано доцільність унормування можливості застосування норм правового інституту стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб санкції не лише в період дії правового режиму воєнного стану. Обґрунтовано публічно-правову природу спору при стягненні в дохід держави активів підсанкційних осіб та запропоновано авторське визначення поняття «стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб». Констатовано доцільність законодавчого закріплення застосування санкції у вигляді стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб, як однієї із підстав припинення права власності. За результатами правового аналізу іноземного досвіду застосування санкцій констатовано відсутність єдиного та одноманітного підходу до створення та функціонування санкційних механізмів стосовно суб’єктів застосування та реалізації санкцій, їх повноважень, а також відповідальності за порушення законодавства у сфері санкційної політики. Із урахуванням позитивного міжнародного досвіду застосування санкцій виокремлено вектори його запозичення: 1) застосування санкцій у вигляді стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб до фізичних осіб, незалежно від громадянства; 2) застосування стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб без темпоральних обмежень; 3) забезпечення ефективності функціонування юрисдикційного санкційного механізму засобами юридичної відповідальності; 4) створення та законодавче унормування особливостей правового статусу спеціального органу, уповноваженого на реалізацію державної санкційної політики. Зауважено, що юрисдикційний механізм санкції у вигляді стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб є важливим складником державної санкційної політики та покликаний вирішувати нові правові виклики, які постали перед Україною в період дії правового режиму воєнного стану, забезпечуючи при цьому захист прав і свобод громадян, інтересів суспільства та держави. Вказаний механізм формують елементи, які у своїй сукупності та динамічній взаємодії покликані забезпечити належну та ефективну реалізацію норм правового інституту стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб. Запропоновано під юрисдикційним механізмом застосування санкції у вигляді стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб розуміти законодавчо унормовану функціонуючу систему, складові елементи якої визначають уповноважених суб’єктів, наділених спеціальною компетенцію ухвалювати юридично значимі рішення стосовно стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб, а також послідовний процес реалізації цієї компетенції, що зумовлює динамічну взаємодію визначених елементів у законодавчо визначений процедурно-процесуальний спосіб. Виокремлено такі елементи досліджуваного механізму: суб’єкти, наділені спеціальною компетенцію ухвалювати юридично значимі рішення; суб’єкти та об’єкти, до яких може бути застосована вказана санкція; особливості процедурного способу взаємодії вказаних елементів (підстави та умови застосування вказаної санкції, стандарти доказування). Констатовано, що сучасні виклики зумовлюють потребу у зміцненні існуючих механізмів захисту національних інтересів, безпеки, суверенітету та територіальної цілісності держави, зокрема, шляхом формування концептуально обґрунтованої системи суб’єктів у сфері реалізації державної санкційної політики. Запропоновано одним із перспективних напрямів вдосконалення державної санкційної політики створення Служби санкційної політики України, як центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом та законодавчого унормування його правового статусу, як спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері реалізації державної санкційної політики, у тому числі, права на ініціювання застосування санкції у вигляді стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб. На підставі системного аналізу законодавства України у сфері санкційної політики, судової практики, у тому числі міжнародних судових установ, обґрунтовано доцільність внесення змін до чинного законодавства України, цілеспрямованих на усунення контроверсійності праворозуміння уповноваженими суб’єктами санкційного законодавства. Запропоновано авторське визначення понять: «активи», «можливість вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження активами», «матеріально-технічне забезпечення діяльності країни-агресора» для цілей подальшого законодавчого унормування. Аргументовано доцільність внесення законодавчих змін стосовно переліку суб’єктів, до яких може бути застосована санкція у вигляді стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб, та підстав застосування вказаної санкції. Аргументовано доцільність зміни судової юрисдикції щодо розгляду справ про застосування санкції у вигляді стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб шляхом віднесення їх до предметної підсудності Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, законодавчо унормувавши створення у його складі окремої палати для розгляду таких справ. З огляду на мету застосування досліджуваної санкції та особливості судового розгляду цієї категорії справ обґрунтовано доцільність застосування підвищеного стандарту доказування «чіткі та переконливі докази» у цій категорії справ. Ключові слова: санкції, стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб, суд, судова влада, судова юрисдикція, адміністративне судочинство, правосуддя, право на справедливий суд, Вищий антикорупційний суд, Верховний Суд.Kotsiubko I.V. Jurisdictional mechanism for applying sanction in the form of confiscation of assets of sanctioned persons to the state income. – Qualification scientific work on the rights of the manuscript. Thesis for the degree of Doctor of Philosophy in the field of 081 ‘Law’ (08 – ‘Law’). – Taras Shevchenko National University of Kyiv, Ministry of Education and Science of Ukraine. Kyiv, 2025. The dissertation is a comprehensive study of the jurisdictional mechanism for applying sanctions in the form of confiscating the assets of sanctioned persons for the benefit of the state, which is quite new to the Ukrainian legal system, as its introduction was prompted by the full-scale invasion of Ukraine by an aggressor country, which created an urgent need to introduce appropriate and effective mechanisms to counter such aggression and take effective measures, including non-military ones. Under these circumstances, the legal institution of confiscation of assets of sanctioned persons to the state has been regulated in the legislation. Four stages of the formation of historical and legal prerequisites for the introduction of the legal institution of confiscation of assets of sanctioned persons to the state revenue have been identified: Stage I (1991–2010) – ratification of international security agreements to guarantee the sovereignty and territorial integrity of the Ukrainian state; Stage II (April 2010 - February 2014) - conclusion of security agreements that pose a risk to the sovereignty and territorial integrity of the Ukrainian state; Stage III (February 2014 - February 2022) - initiation of a state sanctions policy and adoption of the Law of Ukraine ‘On Sanctions’; Stage IV (February 2022 – present) – introduction of a legal regime of martial law and establishment of a legal institution for the confiscation of assets of sanctioned persons for the benefit of the state. It is argued that sanctions in the form of confiscation of assets of sanctioned persons for the benefit of the state are, by their legal nature, a type of national sanctions. It is proposed to legislatively define the concept of ‘national sanctions’ and to justify the expediency of regulating the possibility of applying the norms of the legal institution of confiscation of assets of sanctioned persons to the state not only during the period of martial law. The public law nature of the dispute over the confiscation of assets of sanctioned persons for the benefit of the state is substantiated, and the author's definition of the concept of ‘confiscation of assets of sanctioned persons for the benefit of the state’ is proposed. The expediency of legislating the application of sanctions in the form of confiscation of assets of sanctioned persons as one of the grounds for termination of ownership rights is established. Based on the results of a legal analysis of foreign experience in the application of sanctions, it is stated that there is no single and uniform approach to the creation and functioning of sanction mechanisms with regard to the entities applying and implementing sanctions, their powers, and their liability for violations of legislation in the field of sanctions policy. Taking into account the positive international experience of applying sanctions, the following vectors for borrowing from it have been identified: 1) the application of sanctions in the form of confiscation of the assets of sanctioned persons to the state, regardless of citizenship; 2) the application of confiscation of the assets of sanctioned persons to the state without temporal restrictions; 3) ensuring the effective functioning of the jurisdictional sanctions mechanism through legal liability; 4) creating and legislating the specific features of the legal status of a special body authorised to implement state sanctions policy. It has been noted that the jurisdictional mechanism of sanctions in the form of confiscation of assets of sanctioned persons to the state is an important component of the state sanctions policy and is designed to address new legal challenges faced by Ukraine during the period of martial law, while ensuring the protection of the rights and freedoms of citizens, the interests of society and the state. This mechanism is formed by elements which, in their entirety and dynamic interaction, are designed to ensure the proper and effective implementation of the legal institution of confiscation of assets of sanctioned persons to the state. The jurisdictional mechanism for applying sanctions in the form of confiscation of assets of sanctioned persons to the state is proposed to be regarded as a legally functioning system, the components of which determine the authorised entities vested with special competence to make legally significant decisions pertaining to the confiscation of assets of sanctioned persons to the state revenue, as well as a consistent process of exercising this competence, which determines the dynamic interaction of specific elements in a legally defined procedural manner. The following elements of the mechanism under study have been identified: entities vested with special competence to make legally significant decisions; entities and objects to which the specified sanction may be applied; features of the procedural method of interaction between these elements (grounds and conditions for applying the specified sanction, standards of proof). It has been established that contemporary challenges necessitate the strengthening of existing mechanisms for protecting national interests, security, sovereignty, and territorial integrity of the state, in particular, through the formation of a conceptually sound system of entities involved in the implementation of state sanctions policy. One of the promising areas for improving state sanctions policy is the creation of the Sanctions Policy Service of Ukraine as a central executive body with special status and legislative regulation of its legal status as a specially authorised entity in the implementation of state sanctions policy, including the right to initiate the application of sanctions in the form of confiscation of the assets of sanctioned persons to the state. Based on a systematic analysis of Ukrainian legislation in the field of sanctions policy and judicial practice, including that of international judicial institutions, the author justifies the expediency of amending the current Ukrainian legislation with a view to eliminating controversies in the interpretation of sanctions legislation by authorised entities. The author proposes definitions of the following concepts: ‘assets’, ‘the ability to perform actions equivalent in meaning to the exercise of the right to dispose of assets’, and ‘material and technical support for the activities of the aggressor country’ for the purposes of further legislative regulation. The author argues for the expediency of introducing legislative changes regarding the list of entities to which sanctions in the form of confiscation of the assets of sanctioned persons for the benefit of the state may be applied, and the grounds for applying such sanctions. The expediency of changing the judicial jurisdiction for considering cases on the application of sanctions in the form of confiscation of assets of sanctioned persons to the state by referring them to the subject jurisdiction of the Cassation Administrative Court within the Supreme Court has been substantiated, legislatively regulating the creation of a separate chamber under it consideration of cases. Given the purpose of applying the sanction under consideration and the specific features of judicial proceedings in this category of cases, it is reasonable to apply a higher standard of proof, namely ‘clear and convincing evidence,’ in this category of cases. Keywords: sanctions, confiscation of assets of sanctioned persons to the state, court, judicial power, judicial jurisdiction, administrative proceedings, justice, right to a fair trial, High Anti-Corruption Court, Supreme Court.ukсанкціїстягнення в дохід держави активів підсанкційних осібсудсудова владасудова юрисдикціяадміністративне судочинствоправосуддяправо на справедливий судВищий антикорупційний судВерховний Судsanctionsconfiscation of assets of sanctioned persons to the statecourtjudicial powerjudicial jurisdictionadministrative proceedingsjusticeright to a fair trialHigh Anti-Corruption CourtSupreme CourtДисертація