Спотар-Аяр, Г.Г.Спотар-АярЦвид, М.М.Цвид2026-06-162026-06-162023Спотар-Аяр, Г., Цвид, М. (2023). TERM CONCEPTS FOR DISABILITY: SPECIFICS OF NOMINATION, FUNCTIONING AND TRANSLATION (BASED ON MATERIALS OF TURKISH). Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Східні мови та літератури, 1(29), 43–49. https://doi.org/10.17721/1728-242X.2023.29.0710.17721/1728-242X.2023.29.07https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/23238Background. In linguistics only few works are dedicated to the study of the vocabulary to denote people with disabilities in the Turkish language (Y. Şişman, M. Öztürk, Z. Baykan, A. Demir, A. Efe), just as there are few specialized works in this filed in Ukrainian linguistics, who describe in their studies the problem of terminological irregularity and the lack of terms approved at the state level to denote disability. The relevance of this study is due to the need to popularize the principles of barrier-free society and inclusiveness, the large request for the translation of texts of rehabilitation and treatment, as well as the revitalization of relations between Ukraine and Turkey in these spheres. Methods. During the course of the study over two hundred term concepts used to denote disability and rehabilitation terms functioning from the end of the 19th to the beginning of the 21th century were analyzed with the complex methodology including methods of cognitive linguistics and sociolinguistic approach, the method of contextual analysis and the method of dictionary definitions analysis. Results. The terminology on disabilities in modern Turkish has disorganization that can be explained by such factors as: simultaneous usage of Turkish and foreign lexemes (Arabic Persian, English, French, Latin), euphemization of terms, orientation to international standards and agreements and, as a result, use of English lexemes etc. The vocabulary of international agreements and national legislation was found to differ in some cases. Quick formation of negative connotation is the main influencing factor on the terminology formation process and results in creation of a new replacing term without negative meaning. Conclusions. Summarizing the main difficult issues in translation we suggest to use the complex of methods and approaches, translation tactics and strategies to help for choosing an equivalent according to the type of discourse, such as using WHO classification for translation of medical documentation, taking into account the requirements of the legislation in force and amendments to it for official documents, being careful using periphrastic explanations, making the person as the main concept but not their characteristic. Adaptation for correctness is essential when translating social texts, advertising, fiction, excessive euphemization of concepts should be avoided when working with any type of text and terms for disability.Вступ . Вивченню термінів на позначення осіб з інвалідністю в турецькій мові присвячено всього декілька наукових праць (Я. Шішман, М. Озтюрк, З. Байкан, А. Демір, А. Ефе), так само й в українській лінгвістиці обмаль спеціалізованих праць, які торкаються проблем термінологічної невпорядкованості та відсутності термінів на позначення інвалідності, затверджених на державному рівні. Актуальність цього дослідження обумовлена необхідністю популяризації принципів безбар'єрності та інклюзивності у суспільстві, значним запитом на переклад текстів у галузі реабілітації й лікування, а також активізації співробітництва України та Туреччини в цих сферах. Методи . Під час дослідження було проаналізовано більше 200 терміноконцептів, що використовуються на позначення інваліднос- ті, і термінів реабілітації, які функціонують з кінця ХІХ до початку ХХІ ст. У дослідженні використано комплексну методологію, що включає методи когнітивної лінгвістики та соціолінгвістики, метод контекстуального аналізу та метод аналізу словникових дефініцій. Результати . Термінологія на позначення інвалідності у сучасній турецькій мові є невпорядкованою, що можна пояснити та- кими факторами, як: одночасне використання турецьких та іноземних лексем (запозичених з арабської, перської, англійської, французької, латинської мов), евфемізація термінів, орієнтація на міжнародні стандарти та угоди і, як наслідок, використання англійських лексем тощо. Виявлено, що лексика міжнародних угод і національного законодавства в деяких випадках відрізняється. Швидке форму-вання негативної конотації є основним фактором, що впливає на процес формування термінології та призводить до створення нового терміна без негативного значення на заміну попередньому. Висновки . Узагальнюючи основні проблемні питання перекладу, пропонуємо застосовувати комплекс методів і підходів, тактик і стратегій перекладу з метою обрання еквівалента відповідно до типу дискурсу, зокрема: використовувати класифікації ВООЗ для перекладу медичної документації, термінологію чинного законодавства з урахуванням змін до нього для офіційних документів; обережно вживати описові конструкції та евфемізми, водночас фокусуючи увагу на людину, а не на її характеристику ("person-first language"). Прагматична адаптація має важливе значення під час перекладу текстів соціальної сфери, реклами, художньої літератури, тому варто уникати надмірної евфемізації понять у процесі роботи з будь-яким типом тексту та термінами на позначення інвалідності.enimpairmentinclusivenesstermterminological conceptsterms for disabilityperson with disabilitythe Turkish languageterms on dissabilitiesinclusivenessTurkish languageінвалідністьінклюзивністьособа з інвалідністютермінтерміноконцепттурецька моватурецька моваінклюзивністьСтаття