Jiang Qingchuan2026-05-272026-05-272022Qingchuan, J. (2022). Chinese and japanese vague refusal speech act: similarities and differences. Studia Linguistica, (21), 68–77. https://doi.org/10.17721/studling2022.21.68-7710.17721/StudLing2022.21.68-77https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/22103Affiliation: Київський національний університет імені Тараса ШевченкаБудь-яка мова є не тільки інтегральною частиною національної або етнічної культури, а й її носієм і представником. Різні національні (етнічні) мови втілюють унікальні культурні константи та водночас виступають відображеннями національного способу мислення своїх носіїв, їх способу чуттєвого осягнення світу, національних звичаїв, соціальних цінностей тощо. Відповідно до поділу на культури «високого контексту» та «низького контексту», яке було запропоновано у 1959 році Едвардом Т. Холлом, китайська та японська культура є представниками культур високого контексту. Іншими словами, в китайській і японській мовах лише тільки невелика частина інформації передається вербально, словесно, тоді як основна її частина надається через контекст та обставини спілкування (конситуацію). Відмова – це особливий мовленнєвий акт, який може загрожувати обличчю всіх учасників спілкування. Тому в китайській та японській лінгвокультурах зазвичай застосовуються нечіткі мовленнєві акти відмови з метою зменшення загрози втрати обличчя для обох сторін спілкування і підтримування гарних міжособистісних стосунків. Проте кожна з двох мов має свої типологічні та культурні особливості, і в цій статті авторка ставить перед собою головну – з’ясувати подібності та відмінності китайського та японського мовленнєвого акту нечіткої відмови на граматичному і прагматичному рівнях його реалізації.Any language is not only a part of the culture but also its carrier. Different national languages embody their unique traditional culture and at the same time are a reflection of the national way of thinking of their speakers, national customs, social values, etc. According to the division into “high-context” and “low-context” cultures, which was proposed by Edward T. Hall (1959), China and Japan appear to be the representatives of high-context culture. That is, in Chinese and Japanese languages, only a small part of the information is transmitted verbally, while the main part of it is provided through the context and circumstances of communication. Refusal is such a speech act that threatens the face of all communication participants. Therefore, in Chinese and Japanese lingual cultures, the vague speech act of refusal is usually used, on the one hand, to reduce the threat of losing face by both counterparties; on the other hand, to maintain good interpersonal relations. However, each of the two languages has its own typological and cultural characteristics, and in this article, the author sets the main goal – to find out the similarities and differences between the Chinese and Japanese vague refusal speech acts based on the grammatical and cultural peculiarities of the languages in focus.enкультура високого контекстукультура низького контекстумовленнєвий акт відмовинечітка відмоваакт загрози обличчюhigh-context culturelow-context culturerefusal speech actvague refusalface-threatening actСтаття